3. Законодавча влада в сша

Конгрес США складається з двох палат — Палати представників і Сенату, він обирається на основі загальних рівних і прямих виборів таємним голосуванням.

Палата представників є органом загальнонаціонального представництва. Палата представників у складі 435 депутатів обирається строком на два роки в перший вівторок після пер­шого понеділка листопада кожного парного року в одноман­датних округах. Між штатами депутатські місця розподіляють­ся пропорційно до чисельності населення. Перерозподіл місць і здійснюється раз на десять років за підсумками перепису на­селення. Виборчі округи у виборах до Палати представників повинні мати рівну, по можливості, кількість населення.

Нині квота представництва становить 520 тис. осіб. Най­більше представництво мають штати Каліфорнія (45), Нью-Йорк (34), Техас (27), Пенсільванія (23) та Іллінойс (22). Ряд штатів — Аляска, Вермонт, Вайомінг, Делавер, Південна і Північна Да­кота — мають по одному представнику. Це мінімальна норма представництва за Конституцією.

Крім повноправних членів до палати обираються по одному делегату від Федерального округу Колумбія, о-ва Гуам, Віргінських о-вів, Східного Самоа і Пуерто-Ріко. Вони мають пра­во брати участь у роботі палати та її комітетів, але позбавлені права голосу.

Депутатом може бути обрана особа, що є громадянином США не менше семи років, досягла 25 років і проживає в штаті, де знаходиться її виборчий округ.

Сенат є органом представництва штатів і складається зі 100 сенаторів: кожен штат обирає по два сенатори строком на 6 років одночасно з палатою представників. Проте сенат онов­люється на 1/3 кожні два роки. Сенатором може бути вибрана особа, що є громадянином США не менше дев'яти років, до­сягла 30 років і проживає в штаті, від якого обирається.

Кожна палата Конгресу має внутріш­ню розгалужену систему допоміжних органів, які поклика­ні сприяти виконанню конституційних повноважень: голови палат, комітети, партійні фракції, адміністративно-технічні служби.

Головою палати представників є спікер, формально обраний палатою. Його обрання визначене заздалегідь, оскільки він є представником партійної фракції більшості в палаті. Спікер палати представників — «третя» посадова особа в державі. Він займає пост президента республіки вслід за віце-президентом у разі вакансії. У сенаті головує за посадовим становищем віце-президент. У разі його відсутності обирається тимчасовий голо­ва від партійної фракції більшості.

Важливу роль у діяльності Конгресу виконують комітети: об'єднані, комітети всієї палати, спеціальні, погоджувальні, постійні. Об'єднані комітети включають членів обох палат Кон­гресу (економічний, з оподаткування, з бібліотеки Конгресу) і координують діяльність палат Конгресу в певній сфері. Комі­тет усієї палати — це засідання палати у повному складі, що виступає як комітет, щоб прискорити проходження якого-не-будь законопроекту.

Компетенцію Конгресу США встановлено Конституцією в розділах 8 і 9 ст. 1, а також визначено поправкою 16. Вони можуть бути представлені дещо спрощеною схемою:

1) прийняття законодавства;

2) бюджет і фінанси;

3) форму­вання апарату виконавчої і судової влади;

4) контроль за діяль­ністю урядового апарату;

5) здійснення квазісудових функцій;

6) регулювання міжурядових відносин.

Законодавчі акти Конгресу США називаються біллі. Білль — законопроект, прийнятий в однаковій редакції обома палатами, після схвалення президентом або подолання його вето білль стає законом (актом, статутом). Прийняття в США нормативних актів вищої юридичної сили у вигляді біллів є своєрідною дани­ною англійській традиції. Ці документи поділяються на публічні й приватні. Перші є актами загальної дії, другі — актами інди­відуального застосування або локальної дії.

У Сполучених Штатах існує оригінальний інститут імпаундмент. Він полягає у відмові президента витрачати гроші, виді­лені згідно із законом Конгресом. Законодавче регулювання подібної ситуації було визначене лише 1974 р. Відповідно до закону президент у разі бюджетного конфлікту зобов'язаний звернутися до Конгресу зі спеціальним посланням, у якому дається пояснення причин, що викликали відмову від вико­ристання або припинення витрачання асигнованих коштів.

Компетенція палат Конгресу не є однаковою. Лише до па­лати представників можуть вноситися фінансові законопроек­ти. Вона формулює також звинувачення у порядку імпічмен­ту стосовно президента та інших вищих посадовців, обирає пре­зидента у випадку, якщо жоден кандидат не одержить абсо­лютної більшості голосів виборців. Верхня палата також наділена виключними повноваженнями. Лише сенату належить право ратифікувати міжнародні договори, затверджувати при­значення на вищі посади в державі, здійснювані президентом, вирішувати питання про винність посадовця у порядку імпіч­менту, обирати віце-президента, якщо жоден кандидат не одер­жить абсолютної більшості голосів виборців. Сенат розгля­дається як орган, що представляє інтереси штатів і забезпечує спадкоємність державної влади, для цього сенат обновляється частинами.

Конгрес реалізує свої повноваження шляхом прийняття за­конів і резолюцій. Законодавчий процес у Конгресі США реа­лізується, як і в багатьох інших державах, у таких стадіях: внесення законопроекту, обговорення і прийняття. Право вне­сення законопроекту мають лише члени палат. Причому зако­нопроекти, як правило, вносяться одночасно представниками і сенаторами. Практично законодавча ініціатива членів Кон­гресу багато в чому визначається посланнями президента рес­публіки, в яких прямо вказується, які закони слід прийняти. Обговорення проходить у трьох читаннях.

Перше читання є формальним: законопроект реєструється, інформуються чле­ни палат, і законопроект направляється в постійні комітети. Під час другого читання вносяться поправки. У третьому чи­танні відбувається обговорення законопроекту з внесеними поправками, внесення поправок (окрім редакційних) у третьо­му читанні не допускається. Після цього законопроект ставить­ся на голосування. Третя стадія — прийняття законопроекту. Після прийняття закону в кожній палаті він направляється на затвердження президенту.

Палати американського Конгресу є рівноправними у зако­нотворчості: усі закони приймаються за згодою обох палат.