13. Формування і оптимізація збутової мережі підприємства та управління продажем.

Збутова політика - це сукупність взаємозв'язаних елементів збутової діяльності, спрямованих на задоволення потреб споживачів шляхом оптимального використання збутового потенціалу підприємства і забезпечення на цій основі ефективності продажу.

Проблеми збуту підприємствам необхідно вирішувати під час розробки маркетингової політики. Саме на цьому етапі слід прийняти рішення стосовно вибору ринків збуту, методів збуту і його стимулювання. Розробка збутової політики підприємства передбачає визначення пріоритетних напрямків, засобів та методів, необхідних для активізації збуту.

Розробка збутової політики підприємства повинна базуватись на результатах аналізу наявної збутової системи. Причому цей аналіз доцільно здійснювати не лише за кількісними показниками, але й за якісними: рівень обслуговування, задоволеність і прихильність покупців, результативність комунікаційної політики, правильність вибору сегментів ринку, результативність роботи збутового персоналу тощо.

Збут у системі маркетингу має велике значення, оскільки забезпечує зворотний зв'язок з ринком, надає підприємству інформацію про динаміку та структуру попиту, про зміни у потребах і перевагах покупців. Розробка збутової політики є невід'ємною частиною програми маркетингу підприємства.

Особливе значення при формуванні збутової політики підприємства має вибір методів взаємодії з покупцями та їх удосконалення. При цьому необхідно визначити розмір та структуру витрат на обслуговування покупців, на придбання необхідної техніки, навчання персоналу тощо.

Для обгрунтування збутової політики необхідним є вибір оптимального варіанта розрахунку витрат у розрізі основних напрямків реалізації збутової політики підприємства.

Розробка збутової політики передбачає прийняття таких маркетингових рішень:

1) розробка системи цілей у сфері збуту;

2) вибір цільового ринку;

3) вибір методів збуту;

4) розробка стратегії збуту;

5) визначення місця, часу і способу виходу на ринок;

6) розробка заходів стимулювання збуту і визначення переліку додаткових послуг.

14. Типологія підприємств роздрібної торгівлі.

До основних ознак, що визначають тип магазину, відносяться асортиментний профіль і розмір торгової площі. Залежно від вживаних форм торгового обслуговування і розміру торгової площі підприємства роздрібної торгівлі можна розділити на декілька груп, кожна з яких включає різні типи магазинів:

-універсальні магазини (гіпермаркет, універсам (супермаркет), універмаг, магазин-склад, гастроном і т. п.);

-спеціалізовані продовольчі магазини (риба, м'ясо, сири, мінеральні води і т.п.);

-спеціалізовані непродовольчі магазини (одяг, взуття, меблі, господарські товари і т.п.);

-магазини іншої товарної спеціалізації (природа, насіння, книги і т.п.);

-неспеціалізовані продовольчі магазини (продукти і т.п.);

-неспеціалізовані непродовольчі магазини (будинок торгівлі, все для будинку, товари для жінок, промтовари, комісійний магазин і т.п.).

Організаціямережі магазинів в містах і селищах міського включає основні і додаткові типи магазинів.

Основні типи магазинів є підприємствами, на основі яких в перспективі повинна бути створена раціональна система торгового обслуговування населення. Магазини цієї групи створюються за рахунок нового будівництва і реконструкції діючих підприємств із зміною у разі потреби їх асортиментного профілю.

Додаткові типи магазинів призначені для застосування при реконструкції і використовування діючих торгових приміщень. Діюча номенклатура типів продовольчих і непродовольчих магазинів передбачає не тільки магазини з універсальним асортиментом відповідних товарів (універсами і універмаги), але і достатньо широкий перелік спеціалізованих і вузькоспеціалізованих магазинів, що підрозділяються залежно від розмірів торгової площі на типорозміри.

У окремі групи роздрібних торгових підприємств виділені дрібно роздрібні підприємства: павільйони, кіоски і пересувні підприємства торгівлі (автокрамниці, судна-магазини і т. д.).

Типи торгових підприємств не є незмінними. Вони удосконалюються під впливом процесів, пов'язаних з переходом до ринкової економіки, а також науково-технічного прогресу і інших чинників. Так, останніми роками в містах з'явилися супермаркети – крупні магазини самообслуговування з широким асортиментом переважно продовольчих товарів і великим об'ємом товарообігу.

Магазини оснащені сучасними торговими меблями і торгово-технологічним устаткуванням. У них застосовується прогресивна технологія.

Всебільш широке поширення набувають гіпермаркети. У них, як і в супермаркетах, застосовується самообслуговування. Головна відмінність гіпермаркетів від інших магазинів – дуже великі (не менше 5000 кв. м) торгові площі і величезні об'єми продажів. Крім того, в них застосовується політика низьких цін і невеликих націнок. Оплата за товари виробляється в єдиному контрольно-касовому вузлі магазина при виході. У гіпермаркетів влаштовуються великі стоянки для автомашин покупців. Їх зручно відвідувати всією сім'єю і скоювати закупівлі продуктів на довгий час.