49. Напрямки діяльності стратегічних бізнес одиниць.

Бізнес-одиниця компанії (БО) — певна сфера (напрям, зона) бізнес-діяльності компанії, яка відокремлюється у рамках компанії за ознаками наявності "своєї" групи споживачів та відповідного управління ринковою діяльністю. Що всі види бізнесу корпорації можна розділити на кілька десятків незалежних, автономних одиниць, по суті, незалежно діючих компаній. Ці нові структурні утворення називають стратегічними господарськими центрами (СГЦ). СГЦ базується на таких принципах: незалежність виробничо-господарської місії; майже повна автономія у визначенні ринково-збутової політики; повна відповідальність керівника центра за прибуток і збитки. До скла¬ду СГЦ включають виробничі, наукові, збутові й інші підрозділи, для кожного з яких розробляються тактичні програми дій, виходячи зі стратегії СГЦ. Роль вищого керівництва корпорації зводиться до оцінки значущості цілей і стратегії кожного СГЦ, аналізу ресурсів, необхідних для здійснення стратегії кожного центру і до загальної коорди-нації діяльності центрів.

Критеріїв виділення СГЦ:

- СГЦ має обслуговувати насамперед зовнішній ринок, а не суміжні виробництва компанії;

- СГЦ повинен мати чітко визначене коло конкурентів, з якими він буде вести постійну конкурентну боротьбу;

- СГЦ має самостійно вирішувати, що робити і як, коли виходити на ринок і організовувати процес ресурсного забезпечення;

- керівництво СГЦ відповідає за прибутковість діяльності центру.

50. Стратегія вибору партнерів по каналу збуту.

Вибір каналу постачання пов'язаний з вибором постачальників матеріалів, які найбільше задовольняють вимоги замовників — підприємств-товаровиробників.

Критеріями, що впливають на вибір постачальника, підприємством-товаровиробником є його знаходження на тій чи іншій відстані від споживача, час виконання замовлень, наявність у постачальника резервних потужностей, його кредитоспроможність, фінансовий стан тощо.

Основні вимоги до партнерів: • охоплення ринку; • професіоналізм; • мистецтво демонстрації.

Вибір форми і структури маркетингових каналів здійснюється на підставі їх відповідності двом основним вимогам:

1) спроможність створювати умови для досягнення товаровиробником поставлених цілей (проникнення на нові ринки, забезпечення бажаної частки ринку, підтримання міри диференціації продукту тощо);

2) забезпечення відповідності рівня обслуговування споживачів цільових ринків, створення відповідної системи гарантій, своєчасного і належного постачання товарів.

Загальний рівень обслуговування визначають такі основні фактори:

1) територіальна зручність;

2) розмір партії;

3) час очікування або доставки;

4) асортимент продукції (його ширина та глибина).

Вибір варіантів під час формування структури каналу визначається такими цілями:

— забезпеченням надійного продажу;

— максимальним зниженням витрат на послуги посередників.

51. Стратегічні альянси.

Стратегічні альянси - співробітництво між компаніями, яке характеризується погодженим управлінням, загальними вигодами і створенням нової цінності для усіх партнерів. Компанії вступають в альянси з декількох міркувань: досягнення економії на масштабах виробництва або маркетингу, заповнення недоліків у знаннях з техніки й виробництва, а також одержання доступу на ринок. Також фірми створюють альянси в ланцюгу поставок з клієнтами, що беруть участь у розробці спільних систем інформації і повторного розміщення замовлень. Напр., компанія Procter&Gamble утворила альянси з найбільшими мережами супермаркетів для розробки системи поповнення запасів: інформація про продажі на комп’ютерах у магазинах пересилається безпосередньо на комп’ютери компанії Procter&Gamble, які автоматично визначають коли слід поповнити запаси певного товару і планують поставки безпосередньо у кожен магазин. Це мінімізує кількість помилок, зменшує імовірність дефіциту товарів та збільшує грошові надходження.