2.4.7. Процеси водного живлення річок

У процесі колообігу природних вод частина попадає на поверхню суходолу і може утворювати стік з нього. Основною формою стікання є річки. Таким чином першоосновою стоку води в річках є атмосферні опади. Але самі опади бувають різні і шлях їх до річок також різноманітний. Він залежить від погодних (метеорологічних) умов та умов підстилаючої поверхні (рельєф, геологічна будова, характеристики та стан денної поверхні, ґрунтів та інше). Процеси стокоутворення вивчає розділ інженерної гідрології — вчення про стік або гідрологічні розрахунки стоку.

До основних джерел живлення річок відносять: дощове, снігове, підземне та льодовикове. Їх виділяють у зв’язку з характерною специфікою впливу на водний режим. Також буває озерне, болотне та деякі інші види (джерела) живлення. Дощове живлення найбільш поширене і важливе для річок світу. Воно переважає в областях теплого клімату. Дощі поділяють за тривалістю, інтенсивністю, площею зрошення та іншими характеристиками. Їх вплив на стокоутворення, і водність річок, залежить як від власних параметрів так і від стану та характеристик водозборів в межах яких вони випадають. Зливи охоплюють відносно невеликі території. Тому імовірність різких (короткочасних) катастрофічних паводків від них на досить крупних річках невисока. Тривалі дощі створюють поступово збільшення витрат води в річках (наприклад — дощові повені в областях мусонного клімату).

Снігове живлення також важливе. Воно переважає в областях помірного та холодного континентального клімату з багатосніжними зимами. За його рахунок формуються весняні повені. Воно важливе також у горах. Снігове живлення є важливою складовою паводків холодної пори року. Слід зауважити, що не всі талі води попадають в річки. Частина з них інфільтрується в ґрунти та породи, а частина випаровується.

Підземне живлення може досягати 30% від всього стоку води в річках. Отже його роль важко переоцінити. Воно надзвичайно важливе в умовах, коли інші джерела живлення вичерпані, або відсутні. Нагадаємо, що підземний стік ми розглядали у розділі 1.3.

Льодовикове живлення характерне в основному для високогірних річок (див. 1.2). Загальний його внесок у стік всіх річок світу складає 1%. Але на дрібних річках, що починаються від льодовиків може досягти 40-60%.

Деталі, особливості живлення часто залежать власне від характеристик водозборів (підстилаючої поверхні). Наприклад значний регулюючий вплив здійснюють озера. В зоні достатнього зволоження вони розтягають паводки та повені, зменшують їх висоту, збільшують витрати в межень. В зоні недостатнього зволоження стік з озер влітку додатково зменшується за рахунок значного випаровування.

Наявність боліт на водозборі вирівнює внутрірічний розподіл стоку води. Дещо розтягаються повені та паводки.

Акумуляторами поверхневих вод є великі заплави. Вони можуть збільшувати тривалість повеней у 1,5-2 раза. На їх спаді можна говорити про заплавне живлення.

У зоні багаторічної мерзлоти помітний вплив можуть здійснювати наледі. Вони дають додаткове живлення навесні та влітку, за рахунок акумуляції взимку.

Ліс також впливає на джерела живлення та водний режим річок. Цей вплив неоднозначний. Наприклад, відбувається збільшення періоду сніготанення. З іншого боку лісові ґрунти пористі і сприяють переходу частини вод у підземні. Підземний стік поступає в річки більш рівномірно.

Значний вплив можуть здійснювати карстові явища. Можна виділяти специфічне — карстове підземне живлення.

На співвідношення між різними джерелами живлення і специфіку їх прояву впливають також величина та форма водозбору.