2.4.2. Річкові водозбори

Водозбором називають частину земної поверхні разом з товщею ґрунтів та порід з якої дана річка (річкова система) отримує водне живлення. Водозбір кожної річки включає в себе поверхневу та підземну частини. Водозбори межують за лініями вододілів. Поверхневі вододіли як правило займають найвищі точки місцевості. Положення підземних вододілів визначається характером залягання водотривів, а також системами підземних порожнин. Поверхневі та підземні вододіли можуть не співпадати (рис. 2.41). Від ліній вододілів природні води стікають в різні водозбори.

Від поняття «водозбір» відрізняють поняття «басейн». Басейн річки крім власне водозбірної області може включати замкнені, безстічні області (області внутрішнього стікання і випаровування).

Басейни річок характеризуються певними морфологічними, фізико-географічними та іншими параметрами. До морфологічних характеристик можна віднести довжину, ширину, площу, асиметричність, форму, кути нахилу, протяжність та звивистість вододілів та інші. Розподіл площ басейну по інтервалам висот відображає гіпсографічна крива. Її також можна використовувати для визначення середньої висоти басейна (рис. 2.42). Важливою характеристикою є також графік наростання площ поздовж течії головної річки. Його будують за певними правилами.

До фізико-географічних характеристик басейнів відносять розташування їх в певних географічних зонах (умовах), відповідні особливості клімату та інших зональних компонентів ландшафту, рельєф, геологічну будову, тектонічні процеси, властивості ґрунтів, порід та інші. Велике значення також має вплив діяльності людини.

Положення басейнів, водозборів, вододілів може змінюватися, а деколи просто не чітке (не визначене). Останнє має місце в умовах рівнинного рельєфу, коли верхів’я річок різних систем періодично з’єднані. Мінливий розподіл поверхневого стікання в межах тимчасових озер, або болотистих територій, а й в інших умовах називається діленням вод.

Мінливість положення вододілів може бути різна. Вона може бути пов’язана з розвитком довготривалих природних процесів: тектонічних, ерозійно-акумулятивних, діяльністю материкових зледенінь (покривних льодовиків), наступанням та відступанням морів та інших. Дані про це дають палегеографічні, палеогідрологічні, палеогеоморфологічні та інші дослідження. Найбільш динамічною є структура річкової сітки та басейнів в областях активних тектонічних рухів. Тут зміни відбуваються за сотні тисяч та мільйони років. Особливим проявом змін є річкові перехоплення. Вони готуються довго, а відбуваються практично миттєво. При цьому річка з нижче розташованої річкової системи (з нижчим базисом ерозії) за рахунок регресивного, поп’ятного врізання може перехопити річку з іншої. Положення вододілів змінюється стрибкоподібно.

Як показують дослідження, крупні річкові системи та їх басейни мають в цілому досить стійке положення. Зміни басейнів часто відбуваються дискретними складовими, а не поступово. Стійкість ліній вододілів та ліній стоку (дискретної структури водозборів) пов’язана зі стійкістю геологічної будови та тектоніки територій.