Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnik_Word.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
2.89 Mб
Скачать

2.1.7. Морські течії

У розділі 1.2. були розглянуті класифікації течій, основні сили, що на них діють, а також механізми їх виникнення. Зупинимось тепер на певних їх особливостях і розповсюджені.

Оскільки кожне переміщення мас води викликає цілу сукупність взаємопов’язаних рухів, то воно здійснюється не у вигляді окремих потоків (течій), а у формі циркуляції (оберту). Вона існує і в океані і в атмосфері в квазістаціонарних антициклонічних та циклонічних системах.

Досить довго уявлення про загальну циркуляцію вод Світового океану були обмежені. Але у зв’язку із розвитком розрахункових методів їх вдалось значно розвинути. Були отримані відомості і сформовані погляди на характер циркуляцій у всій товщі океану. Були побудовані карти динамічного рельєфу, що дало можливість судити про лінії току вод. Крім того створені узагальнюючі схеми, що базуються на виявлені однотипних умов в різних океанах та регіонах. За ними легше прослідкувати циркуляційні системи (наприклад див. рис. 2.20). Поверхнева циркуляція охоплює верхній шар води над ізотермічною поверхнею +40С. Його товщина складає біля 1,5 км. Тут течії взаємопов’язані з вітрами атмосфери (атмосферною циркуляцією). Рух у нижче розташованих шарах частково пов’язаний з рухом приповерхневих вод, а частково з різницями температури та солоності (термохалінна циркуляція). У приповерхневій циркуляції бере участь втричі більше води ніж у глибинній. Для глибинних вод основну роль грає різниця густини між полярними та екваторіальними областями. Розрізняють просто глибинну та придонну циркуляції. В останній переважає розтікання найбільш щільних антарктичних придонних вод (рис. 2.21).

Дійсна картина течій в океанах і морях досить складна. Цікавою є екваторіальна підповерхнева протитечія. Це вузький потік — струмінь, направлений на схід в площині екватора (шириною до 400-500 км) на горизонтах від 20-30 до 150-250 м зі стрижнем швидкостей на горизонті біля 75 м (середина термоклину). Швидкості їх складають від 60 см/с (Індійський океан) до 150 см/с (Тихий океан).

Інтенсивні струменеві течії, з швидкостями до 2-2,5 м/с існують у західних окраїнах океанів. Вони спочатку притиснуті до берегів, а потім (на певній ділянці) відходять в сторону океану і можуть меандрувати. Меандри поступово розвиваються і відокремлюються від основної течії, утворюючи кільцеві течії, що називають рингами. Найбільш потужною західною прикордонною течією є Гольфстрім. На горизонті 200 м його швидкість падає до 1,25-1,5 м/с, а на горизонті 500 м — до 0,7-1 м/с. На горизонті 800-1200 м може спостерігатися зміна напрямку течії на протилежну. Це протитечія, яку називають «антигольфстрім». Його швидкість в основному складають 0,15-0,25 м/с.

Крім течій в океані існують різноманітні вихорі (з вертикальною, або нахиленою віссю обертання). Крім рингів виділяють топогенні та синоптичні вихорі. Їх поперечні розміри — сотні кілометрів. Їх енергія перевищує енергію середніх (постійних) течій. Сильних — у 2-4 рази, а слабких (у відкритих частинах океану) у 15-30 разів. Таким чином вони надзвичайно важливі для процесів в океані. Їх загальна теорія ще розвивається.

Крім динамічних характеристик течії та вихорі характеризуються особливостями температур та солоності води. Так в помірних та субтропічних широтах біля східних частин материків переважають теплі течії, які потім відхиляються на схід океанів і несуть теплі води до північних помірних та субполярних західних окраїн інших материків. Назустріч їм біля східних окраїн рухаються холодні течії. Вони також переважають біля західних берегів у помірних та тропічних широтах. Такі термічні особливості течій відповідають закономірностям загальної циркуляції вод і широтної зональності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]