Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnik_Word.doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
2.89 Mб
Скачать

2.3.7. Структури підземної гідросфери

Вертикальні структури підземної гідросфери ми вже частково розглянули. Але також виділяються комплексні гідрогеологічні структури, які тісно пов’язані з геологічними, в межах яких переважає один або декілька певних типів скупчень підземних вод. Останні поділяють на два основних типи: 1) пластові; 2) тріщинно-жильні. Вони включають певні класи та підкласи.

За ними виділяють декілька типів гідрогеологічних структур першого порядку, які включають структури другого порядку, але і самі можуть об’єднуватися у надпорядкові мегаструктури. До структур першого порядку відносять: гідрогеологічні масиви, артезіанські басейни та вулканогенні басейни.

Гідрогеологічний масив являє собою виступ фундаменту (рис. 2.31). Він може бути перекритий четвертинними відкладами. Це можуть бути щити платформ або складчасті споруди гір. Для масиву характерно розповсюдження різноманітних тріщинних вод. В розрізі гідрогеологічного масиву виділяються зони аерації, сезонних коливань рівнів підземних вод, тріщинно-ґрунтових вод та тріщинно-напірних вод. Потужність зони аерації у добре дренованих гірських спорудах може досягати сотень метрів. Підземний стік з неї може існувати 10-30 діб після інфільтрації опадів. Тріщинно-ґрунтові води розповсюджені в межах кори вивітрювання. Постійне її насичення спостерігається тільки у нижніх частинах схилів та у долинах річок.

До артезіанських басейнів відносяться такі гідрогеологічні структури, які складаються з фундаменту та чохла, у якому вміщується основна частина підземних вод. Це головним чином пластові артезіанські та ґрунтові води.

Рельєф поверхні артезіанських басейнів може бути досить різноманітним. Це низовини, рівнини, плоскогір’я, плато, міжгірні западини та інше. Опади, випаровування та підземний стік розподілені на території артезіанського басейну рівномірно і підкоряються широтній зональності та висотній поясності. Поверхневий стік в основному направлений від периферії до внутрішніх областей. Розрізняють стічні та безстічні артезіанські басейни. На території останніх може відбуватися засолення земель.

Будова чохлів артезіанських басейнів може бути досить складною. Поряд з осадовими відкладами тут можуть зустрічатися вивержені породи, які мають другорядне значення. У чохлі розрізняють водоносні пласти, горизонти і комплекси водоносних горизонтів. Назви водоносних комплексів дають у стратиграфічній послідовності (від давніх до молодих).

До вулканогенних басейнів відносять басейни стоку пластово-тріщинних, покрово-порово-тріщинних та тріщинно-жильних підземних вод різних вулканічних утворень — конусів вулканів, покривів та потоків застиглих лав. Вулканогенні утворення (крім власно вулканічних конусів) залягають на нерівностях ерозійно-тектонічного рельєфу і перекривають артезіанські басейни та гідрогеологічні масиви. Гідрогеологічні умови досить різноманітні. Особливими є води активно діючих басейнів з одного боку, а з другого — існують частково або повністю промерзлі басейни в зоні багаторічної мерзлоти.

За особливостями залягання вулканогенні басейни ділять на три типи:

1) долинні та котловинні (ефузивні, вивержені породи заповнили від’ємні форми рельєфу);

2) вершинні (ефузивні потоки перекривають вододіли та схили);

3) складні (лави та туфи сформували вулканічні плато та нагір’я).

На Україні характерним вулканогенним утворенням є Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет у Закарпатті.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]