Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Posibnik_Word.doc
Скачиваний:
21
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
2.89 Mб
Скачать

Предмет і об’єкт гідрологічних досліджень

Предмет науки це єдність (організація) суми накопичених знань про даний об’єкт і специфіки його досліджень у відповідний період часу. Предмет є одночасно результатом і змістом пізнавальної діяльності людини. Любий предмет розвивається історично. Спочатку пізнають зовнішні, “поверхневі” риси об’єкту, прості закономірності, а потім — всі більш глибокі, загальні, вищого рівня. Якщо за даний період розвитку науки об’єкт змінюється (розвивається), то предмет також повинен це відобразити. Наприклад: природа нашої планети (приповерхневої частини) у теперішній час досить швидко змінюється, тому і предмети деяких наук про Землю повинні розвиватися, змінюватися. Крім того, відбувається загальний процес екологізації науки, економіки, політики.

Об’єкт — це певна частина, сторона, особливість реального світу, на яку направлена пізнавальна діяльність людини (напрямок, рід пізнавальної діяльності). Загальним об’єктом гідрології є природні води Землі (гідросфера). Різні науки про один об’єкт мають різні предмети. Природні води вивчають також геохімія, геофізика, гідротехніка, гідромеханіка, метеорологія, гідробіологія, геокріологія. Їх об’єкти частково включають природні води. З іншого боку існують комплексні науки про певні типи водних об’єктів (гляціологія, болотознавство, гідрогеологія та ін.), в яких власно гідрологічні дослідження є лише частиною предмету.

Таким чином, єдиною наукою, що вивчає природні води Землі в цілому, і тільки їх, є загальна гідрологія (гр. hydor — вода, logos — слово, поняття, вчення, наука).

Оволодінню навчальним предметом, і розумінню предмета взагалі, сприяє вивчання історії та структури даної галузі досліджень. У навчальних програмах спеціальностей часто включені такі предмети, як історія та методологія даної науки.

Для оволодіння предметом необхідно також вивчати основні поняття та терміни. Вони допомагають засвоїти логіку науки.

Дослідження природних вод розпочалися ще у Стародавньому Світі. Вони пройшли певні етапи розвитку. Він тісно пов’язаний як з практичною діяльністю людини, так і з досягненнями всієї науки. Дещо умовно прийнято виділяти три етапи розвитку гідрології:

1) стародавня гідрологія (елементи знань про природні води);

2) зародження наукової гідрології та окремих її галузей у Новий час;

3) становлення сучасної гідрології, як комплексу наук (знань) про природні води Землі в цілому (від початку XX століття).

Слід відмітити, що гідрологія суходолу, океанологія та гідрогеологія фактично мають власну історію. Але основні періоди їх розвитку в цілому не суперечать обраній загальній схемі.

1.1.1. Уявлення про природні води до Нового часу

Життя на Землі тісно пов’язане з водою. Життя людини — також. Контактуючи з різноманітними водними об’єктами людина поступово накопичувала знання про них. Але узагальнення знань, певні методи досліджень з’явились не одразу. На перших етапах розвитку практика часто випереджала розвиток знань (хоча це буває і в теперішній час). Людина набувала досвід взаємодії з природними об’єктами шляхом спроб і помилок.

Перші гідротехнічні споруди з’явились ще задовго до виникнення писемності. Це були насипи, канали, загати, колодязі та інші. Найбільші прадавні цивілізації були пов’язані з річками (Ніл, Тигр та Євфрат, Інд, Ганг, Янцзи, Хуанхе). Тому важливими були відомості про режим цих річок.

У Стародавньому Єгипті сільське господарство було тісно пов’язане з розливами р. Ніл, які приносили на поле не лише вологу, але і родючий намул. Передбачення і оцінка величини наводнення були важливими для планування багатьох сторін діяльності суспільства. У зв’язку з цим, ще за три тисячі років до нашої ери тут почали робити відмітки найвищих рівнів води. Це робили на скелях та стінах, а також створили систему споруд. Вони розташовувались у храмах, а спостереження вели жерці. Споруда для спостереження показана на рис. 1.1. Ці споруди у наш час отримали назву “Ніломіри”. Спостереження за рівнями Нілу охопили багато століть. Це дало змогу більш обґрунтовано судити про наводнення, та їх терміни. Однак пояснення наводнень були релігійними. Цьому, зокрема, сприяла значна віддаленість витоків Нілу від Єгипту і відсутність знань про умови формування наводнень.

Інша ситуація склалась у давніх Індії та Китаї. Наводнення на річках тут настають у дощову пору року. Тому стає очевидним зв’язок між опадами та режимом річки. Крім того, опади важливі для землеробства. Відповідно здавна тут почали проводити спостереження за дощами. В Індії вони почались ще в першому тисячолітті до нашої ери.

На жаль перші спостереження не стали основою для створення наукових знань про природні води. Вони залишились цікавими епізодами в історії науки. Натомість у Давніх Греції та Римі на основі натурфілософської системи поглядів та загальних наукових досягнень були створені деякі гідрологічні уявлення. В першу чергу це стосується ідеї колообігу води. Хоча вона існувала не тільки в Європі, але і у Давніх Індії та Китаї. В праці Аристотеля “Метеорологіка” дано опис земних оболонок, їх взаємопроникнення, колообігів води та повітря, говориться про походження і діяльність річок. Окремий розділ був присвячений океану. Тут розглядалися розподіл суходолу та морських вод, припливи, морські течії, можливості змін берегової лінії та інше. Давньоримський вчений Сенека також висловлював правильні думки про колообіг води, і про постійність солоності вод океану. Поряд з важливими ідеями та спостереженнями у творах античних авторів висловлювались також і не правильні, хибні думки.

У давнину були створені перші всесвітні карти, які відображали кулеподібну Землю та відомий людям світ — ойкумен (від. oikos — дім, батьківщина). На них, зокрема, відображено єдиний світовий океан.

Важливими були технічні, гідротехнічні, водогосподарські надбання давніх цивілізацій, але розгляд їх наводиться при вивченні спеціальних дисциплін. Можемо лише сказати, що були створені перші грандіозні греблі, величезні канали та їх системи, розвинуті системи водопостачання, іригації, винайдено водяне колесо та багато іншого.

У період середньовіччя наука та техніка не отримали значного розвитку. Окремі здобутки мали народи Сходу. Наприклад, вчений з Середньої Азії Біруні висловлював інтересні думки про зміни положення русла Амудар’ї у далекому минулому.

В епоху великих географічних відкритів (ВГВ) більша увага приділялась мандрівкам, опису нових територій та акваторій. Були створені нові світові карти, перші глобуси. Плавання під керівництвом Ф. Магеллана практично доказало ідею про кулеподібність Землі і єдність вод Світового океану. Цікаво, що епоха ВГВ дала значний поштовх до вивчення природи, але у дослідженнях складних природних гідрофізичних явищ та процесів перші результати почали з’являтися пізніше, у зв’язку із розвитком науки в цілому.

Не дивлячись на поступове відродження ідеї колообігу води та становлення інших ідей, до Нового часу не було зроблено принципово нових кроків в розвитку гідрології. Зокрема у праці Б. Варена “Географія генеральна” (1650 р.) узагальнення про “земноводне коло” та його складові були все ще значною мірою натурфілософськими.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]