§ 1 Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ §2 Міліція повноваження та структура § 3 Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України

§ 1. Організаційно-правові основи управління у сфері внутрішніх справ

Історично під внутрішніми справами розуміли велику кількість сфер суспільного життя, що не охоплювались поняттям «зовніш­ні» справи Справді, розподіл на внутрішні та зовнішні свідчив, що до перших належать економічна, соціальна, медична, освітянська, правоохоронна та інші складові діяльності держави Своєю чер­гою, говорячи про зовнішні справи, мова йшла виключно про іно­земні, закордонні справи Таке бачення напрямів діяльності дер­жави зберігалося досить довгий час

Сьогоднішній день свідчить про необхідність сприйняття вну­трішніх справ, управління у сфері внутрішніх справ тільки крізь призму діяльності правоохоронних органів, зокрема органів внут­рішніх справ Охорона громадського порядку, забезпечення гро­мадської безпеки, боротьба зі злочинністю, охорона прав, свобод і законних інтересів громадян, убезпечення дорожнього руху - ці та деякі інші завдання і складають суть діяльності органів внут­рішніх справ

Управління у сфері внутрішніх справ - це цілеспрямована організаційна діяльність, спрямована на охорону громадського порядку₉ забезпечення громадської безпеки, боротьбу зі злочин­ністю₉ захист прав, свобод і законних інтересів громадян.

Управління в галузі внутрішніх справ є одним із варіантів управління взагалі, тобто йому притаманні загальні риси управ­ління з боку держави стосовно тієї чи іншої сфери суспільного життя Водночас специфічний характер внутрішніх справ як об’єкта управління обумовлює необхідність виокремлення певних характеристик, що відображають його особливості До характер них ознак управиння в гачу з і внутрішніх справ належать такі

Значним обсяг державно-владних повноважень Не випадко­во, коли в підручнику мова йшла про економічну чи соціально- культурну сфери життя, то вживались терміни «адміністративно- правове регулювання» чи «державне регулювання». У рамках же адміністративно-політичної сфери доцільно та обґрунтовано вжи­вається термін «державне управління» (що безпосередньо стосу­ється і до управління у галузі внутрішніх справ), оскільки держава таки має значний об’єм повноважень у зазначеній сфері. Застосу­вання заходів адміністративного примусу до осіб, котрі є правопо­рушниками, або до інших громадян (наприклад, що підозрюються у вчиненні правопорушення) є легітимним, тому що згідно з чин­ним законодавством органи внутрішніх справ мають такі повно­важення.

Значний ступінь централізації. Територія нашої держави, кількість населення обумовлюють необхідність розгалуженої сис­теми органів внутрішніх справ. Водночас, із метою забезпечення якісного управління, система є централізованою. Ця характерна ознака ілюструється тим, що на території областей України органи внутрішніх справ представлені управліннями (Головними управ­ліннями) Міністерства внутрішніх справ України. Керівників управлінь призначає на посаду Міністр внутрішніх справ України.

Переважно профілактична спрямованість діяльності. Знач­ний обсяг повноважень органів внутрішніх справ торкається про­філактичної (попереджувальної) діяльності. Дільничні інспектори міліції, патрульна служба, Державна служба охорони при МВС, підрозділи судової міліції «Грифон» тощо в переважній більшості зайняті попередженням вчинення правопорушень. Для держави і суспільства більш вигідно провадити профілактику правопору­шень, ніж їх розслідування, пошук порушників, ліквідацію негатив­них наслідків.

Головним органом у системі державного управління внутрішні­ми справами є Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України). Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2006 р. № 1383 було затверджено Положення про МВС України. Водночас, Президент України своїм Указом від 31 жовт­ня 2006 р. № 909/2006 призупинив дію зазначеної постанови з мотивуванням про те, що Положення не узгоджується з нормами Конституції та законів України, актів Президента України. Тому фактично на сьогоднішній день легітимним є Положення про МВС України, затверджене Указом Президента України від

жовтня 2000 р. № 1138/2000. Згідно з ним, МВС України є центральним органом виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод гро­мадян, інтересів суспільства і держави від протиправних пося­гань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об’єк­тів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України Загальна чисельність МВС України (за винят­ком чисельності внутрішніх військ МВС України, складає 324 400 осіб, у тому числі 240 200 осіб рядового і начальницького складу За рахунок Державного бюджету України утримуються 190 500 працівників органів внутрішніх справ Гранична чисель­ність працівників центрального апарату МВС становить 3800 осіб

Основними завданнями МВС України є

організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і дер­жави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки,

участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із злочинністю,

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкрит­тя і розслідування, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття за­ходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню право­порушень,

організація охорони та оборони внутрішніми військами особ­ливо важливих державних об’єктів,

забезпечення реалізації державної політики з питань грома­дянства,

забезпечення проведення паспортної, реєстраційної та мігра­ційної роботи,

організація роботи, пов’язаної з убезпеченням дорожнього РУХУ,

здійснення на договірних засадах охорони майна всіх форм власності

Одними з головних чинників управління в галузі внутрішніх справ є охорона громадського порядку та забезпечення громадсь­кої безпеки Ці явища є взаємопов’язаними між собою і, відповід но, складають одну з найгоповніших цілей діяльності органів внут рішніх справ Адже що краще здійснюється діяльність стосовно громадського порядку та громадської безпеки, то менш вірогідно скоєння злочинів, інших правопорушень, тим більш захищеними відчувають себе громадяни. Даючи визначення, слід вказати, що громадський порядок — це частина суспільних відносин, що склалися переважно в громадських місцях, метою яких є під­тримка особистої безпеки громадян, сусптьного спокою, забез­печення нормальних умов для функціонування державних і гро­мадських організацій, для праці та відпочинку громадян. В основі забезпечення громадського порядку лежить його охорона. Своєю чергою, основну роль у забезпеченні громадського порядку відіграють органи внутрішніх справ. Від злагодженої дії багатьох структурних елементів системи органів внутрішніх справ залежить стан громадського порядку. Водночас основним елементом охоро­ни громадського порядку є діяльність міліції громадської безпе­ки - одного з підрозділів міліції.

Громадська безпека - стан захищеності життєвоважливих інтересів держави та суспільства, який характеризується відсут­ністю загроз нормальному функціонуванню державних і громад­ських організацій, звичайному ритму життя пересічних громадян. Громадська безпека є похідним від терміна «безпека» і характеризує його основну сторону - рівень захищеності суспільства.

Громадська безпека базується на дотриманні й виконанні спеці­альних правових та організаційно-технічних норм. В основі охоро­ни громадської безпеки лежать дії, направлені на запобігання таким явищам, як стихійні лиха, техногенні катастрофи, пожежі, загрози джерел підвищеної небезпеки та ін. Тож можна вказати, що громад­ський порядок і громадська безпека є взаємопов’язаними явищами, які спрямовані на досягнення спільної єдиної мети - такого позити­вного стану суспільства, який унеможливлює (в ідеалі) чи робить мінімально можливим виникнення небезпек як перед суспільством, так і перед окремими громадянами.

Слід зазначити, що в державі діяльність, спрямовану на охоро­ну громадського порядку та забезпечення громадської безпеки здійснюють підрозділи громадської безпеки. У широкому розу­мінні до блоку громадської безпеки МВС України входять такі складові (рис. 20.1).

Задля об’єктивності необхідно вказати, що охорону громадського порядку згідно з чинним законодавством можуть здійснювати також спеціально уповноважені громадські організації. Йдеться про гро­мадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону (далі - громадські формування). Однією з головних їхніх функцій (що видно навіть з назви) є охорона громадського порядку.

МІЛІЦІЯ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ
	>	Департамент громадської безпеки
		Департамент Державної автомобільної інспекції
	>	Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних вете ринарних заходів

Рис 20 1 Складові блоку міліції громадської безпеки МВС України

Підставами для створення таких формувань є те, що громадяни України відповідно до Конституції України мають право створю­вати в установленому законодавством порядку громадські об’єд­нання для участі в охороні громадського порядку, сприяння пра­воохоронним органам у запобіганні та припиненні адміністратив­них правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров’я грома­дян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин Громадські формування можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння міліції, асоціації громадських формувань тощо

Громадські формування створюються і діють у взаємодії з правоохоронними органами, додержуючись принципів гуманіз­му, законності, гласності, добровільності, додержання прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридич­них осіб, рівноправності членів цих формувань Координацію діяльності громадських формувань здійснюють відповідно місце ві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування Повсякденна (оперативна) діяльність таких формувань організо вується, спрямовується і контролюється відповідними органами внутрішніх справ Громадські формування не мають права займа тися підприємницькою або іншою діяльністю з меюю одержання прибутку

Основними завданнями громадських формувань у сфері охоро­ни громадського порядку є

надання допомоги органам внуїрппшх справ у забезпеченні

громадського порядку і громадської безпеки, запобіганні адмініст­ративним проступкам і злочинам;

інформування органів та підрозділів внутрішніх справ про вчинені або ті, що готуються, злочини, місця концентрації злочин­них угруповань;

сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захисті інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних пося­гань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьбі з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх (За­кон України від 22 червня 2000 р. № 1835-Ш «Про участь грома­дян в охороні громадського порядку і державного кордону»).

Громадські формування з охорони громадського порядку прова­дять свою діяльність під контролем органів внутрішніх справ, напри­клад, у вигляді спільного з працівниками органів внутрішніх справ патрулювання і виставлення постів на вулицях, майданах, залізнич­них вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, у місцях компактного проживання громадян, розташування підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, участі в забезпеченні охо­рони громадського порядку під час проведення масових заходів.

Нормативно-правовою базою державного управління в галузі внутрішніх справ є положення таких документів:

Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-ХІІ «Про міліцію»;

Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2135-ХІ1 «Про опера- тивно-розшукову діяльність»;

Закон України від 26 березня 1992 р. № 2235-ХІІ «Про внут­рішні війська Міністерства внутрішніх справ України»;

Закон України від 22 червня 2000 р. № 1835-ІІІ «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»;

Закон України від 22 лютого 2006 р. № 3460-ІУ «Про Дисцип­лінарний статут органів внутрішніх справ України»;

Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. № 1138/2000 «Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України»;

Указ Президента України від 22 січня 2001 р. № 29/2001 «Про утворення місцевої міліції»;

постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 «Про затвердження Положення про дозвільну систему»;

наказ МВС України від 20 жовтня 2003 р. № 1212 «Про за­твердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України» тощо.

У системі МВС України провідне місце посідає міліція Це тор­кається як завдань, що стоять перед міністерством, так і чисель­ності працівників міліції у загальній чисельності МВС України Міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи грома­дян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція є єдиною системою органів, яка виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції Міліція складається з підрозділів (рис 20 2)

Рис 20 2 Види підрозділів міліції

Кримінальна міліція - це підрозділи, покликані здійснювати карний розшук, боротьбу з організованою злочинністю, криміналь­ний пошук, слідчу роботу і дізнання

До блоку кримінальної міліції входять (рис 20 3)

Аналізуючи основні завдання блоку кримінальної міліції, слід вказати, що до них належать

виявлення та розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів, пов’язаних з організованою і груповою злочинністю, незаконним обігом вогнепальної зброї та вибухових речовин, злочинних пося­гань, учинених на автошляхах, і розшук осіб, які їх скоїли,

знешкодження наркоугруповань, документування злочинної діяльності наркоділків, осіб, які втягують у наркоманію інших лю­дей, організаторів наркфпритонів і нарколабораторій,

->	Департамент карного розшуку
	Департамент державної служби боротьби з економічною злочинністю
	Департамент боротьби з незаконним обігом наркотиків
	Департамент боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми
	Департамент кримінальної міліції у справах неповнолітніх
	Департамент оперативної служби
	Департамент оперативно-технічних заходів
	Кінолопчна служба

Рис 20 3 Складові блоку кримінальної міліції МВС України

виявлення та розкриття економічних злочинів на підприємствах, в установах, організаціях, комерційних структурах, фінансово- кредитній та банківській системі, а також осіб, які вдаються до під­робленням грошей, чекових книжок, акцій та інших цінних паперів,

боротьба з нецільовим використанням бюджетних коштів, злочинами на фондовому ринку, корупцією, порушеннями пра­вил торговельної діяльності, посяганнями на інтелектуальну влас­ність, а також інших злочинів, передбачених у Кримінальному кодексі України,

організація боротьби зі злочинністю та розшуку неповноліт­ніх, проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх

і налагодження співпраці з іншими галузевими службами органів внутрішніх справ України та відповідними міністерствами, а та­кож організація роботи приймальників-розподільників для непов­нолітніх

Міліція громадської безпеки - це підрозділи, покликані здійс­нювати охорону громадського порядку та забезпечення громад­ської безпеки

Найбільш виражені функції стосовно охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки мають підрозділи

міліції громадської безпеки, що їх очолює Департамент громад­ської безпеки Міністерства внутрішніх справ України, структуру якого наведено на рис 20 4

Рис 20 4 Структура Департаменту громадської безпеки МВС України

Основні завдання міліції громадської безпеки

здійснення заходів, спрямованих на забезпечення правопо­рядку та безпеки під час проведення масових, охоронних, релігій­них заходів та акцій на території держави,

організація та вжиття заходів щодо підвищення готовності органів внутрішніх справ до локалізації та припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку,

організація та забезпечення правопорядку, попередження і припинення правопорушень на вулицях та в інших громадських місцях, розкриття злочинів,

організація охорони затриманих і взятих під варту осіб, їх конвоювання та виконання постанов суду про адміністративний арешт,

організація роботи щодо видачі відповідно до законодавства дозволів на придбання, зберігання, носіння та перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин щодо зберігання на використання яких установлено спе­ціальні правила, а також на відкриття об’єктів дозвільної системи, де вони використовуються, та щодо контролю за додержанням зазначених правил і функціонування цих об’єктів,

організація роботи спецпідрозділів судової міліції щодо охо­рони судових установ, приміщень і територій відділень судово- психіатричної експертизи та режиму тримання осіб, які перебувають

під вартою та направлені на судово-психіатричну експертизу, а також охорону приміщень судових експертиз Міністерства юстиції України і контроль за цією діяльністю

З 2001 р в Україні з’явилася місцева міліція, яка утворюється органами місцевого самоврядування за спільним поданням місце­вих державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, погодженим із МВС України, на базі під­розділів міліції громадської безпеки і утримується за рахунок кош­тів місцевого бюджету Місцеву міліцію було створено з метою підвищення рівня роботи міліції щодо забезпечення захисту життя, здоров’я, прав і свобод громадян, їхньої власності, охорони громад­ського порядку в містах та інших населених пунктах, запобігання правопорушенням, посилення боротьби зі злочинністю, своєчасного виявлення фактів недодержання вимог законодавства та виходячи з необхідності більш тісної співпраці її з населенням На місцеву мі­ліцію покладається виконання завдань із забезпечення захисту жит­тя, здоров’я, прав, свобод і законних інтересів громадян, охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю на відповідній те­риторії Місцеву міліцію очолює керівник, який є заступником на­чальника відповідного управління (відділу) внутрішніх справ із громадської безпеки Керівник місцевої міліції у встановлені відпо­відною радою строки звітує перед нею про стан охорони громадсь­кого порядку та громадської безпеки на відповідній території

Реальність свідчить про те, що місцева міліція де-юре створена, а де-факто п існування є проблемним виходячи із фінансових тру­днощів як держави, так і органів місцевого самоврядування Саме тому протягом декількох останніх років, через недостатнє фінан­сування дія норм законодавства, що визначають діяльність місце­вої міліції, тимчасово призупиняється

Транспортна міліція - це підрозділи, що забезпечують охоро­ну громадського порядку та боротьбу з проявами злочинності на залізничному, водному та повітряному транспорті

Міліція охорони - підрозділи, які створюються для охорони об’єктів та іншого майна, зокрема вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів, інших цінностей, що перевозяться, інкаса­ції в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України, забезпечення особистої та майнової безпеки громадян на договірних засадах Структурно вказаний підрозділ міліції керований Державною служ­бою охорони при МВС України

Державна служба охорони є підпорядкованою Міністрові вну­трішніх справ єдиною централізованою системою, очолюваною Департаментом Державної служби охорони при МВС, яка складає­ться з управлінь, відділів Державної служби охорони при головних управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, м. Києві та Ки­ївській області, Харківській, Донецькій та Одеській областях, управліннях МВС в областях та м. Севастополі та підпорядкова­них їм підрозділів охорони: міських, районних, міжрайонних від­ділів, відділень, підрозділів воєнізованої охорони та охоронних підрозділів, стройових підрозділів міліції охорони, пунктів центра­лізованого спостереження, зокрема на окремих об’єктах, а також установ і навчальних закладів професійної підготовки працівників охорони.

Державна автомобільна інспекція - це підрозділи, що забез­печують:

реалізацію державної політики з убезпечення дорожнього руху;

організацію контролю за додержанням законів, інших норма­тивних актів із питань безпеки дорожнього руху та охорони навко­лишнього середовища від шкідливого впливу транспортних засобів;

удосконалення регулювання дорожнього руху з метою його убезпечення та підвищення ефективності використання транспор­тних засобів;

виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорож­нього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчи­ненню.

Слід вказати, що відповідно до Указу Президента України від

липня 2005 р. № 1109/2005 «Про ліквідацію Державної автомо­більної інспекції Міністерства внутрішніх справ України» з метою наведення порядку у сфері контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, впорядкування держа­вного управління у цій сфері, підвищення безпеки на автомобіль­них шляхах та захисту прав і законних інтересів учасників дорож­нього руху Державну автомобільну інспекцію було реорганізова­но. На виконання зазначеного указу та з метою підвищення ефективності роботи підрозділів міліції із забезпечення охорони громадського порядку та безпеки дорожнього руху наказом МВС України від 28 лютого 2006 р. № 214 «Про створення патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України та реорганізацію дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції» було створено Патрульну службу МВС України.

Судова міліція (спеціальні підрозділи судової міліції «Гри­фон») - підрозділи, що створюються для:

забезпечення підтримання порядку в суді, припинення про­явів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконан­ня функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, убезпечення учасників судового процесу;

вжиття заходів безпеки під час розгляду судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції, членів їхніх сімей та близьких родичів;

убезпечення судді, членів його сім’ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява;

убезпечення в разі надходження заяви учасника кримінально­го судочинства, члена його сім’ї чи близького родича, звернення керівника відповідного державного органу;

забезпечення охорони приміщень і територій установ судо­вих експертиз Міністерства юстиції України і Міністерства охорони здоров’я України, а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу.

Спеціальна міліція - це підрозділи, які забезпечують громад­ський порядок на об’єктах і територіях, що мають важливе зна­чення, а також в екстремальних умовах. Для прикладу спеціальних підрозділів можна навести такі.

Підрозділи міліції особливого призначення «Беркут». Вхо­дять до структури патрульної служби міліції. Виконують завдання з припинення антигромадських виявів, масових безпорядків, вжит­тя заходів із боротьби проти організованої злочинності, розшуку і затримання особливо небезпечних і озброєних злочинців, забезпе­чення охорони громадського порядку під час проведення масових заходів, великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних обставин.

Б. Спеціальні підрозділи міліції охорони «Титан» є складовою частиною Державної служби охорони при органах внутрішніх справ та призначені для здійснення на договірній основі охорони власності фізичних та юридичних осіб, забезпечення особистої безпеки фізичних осіб від злочинних посягань, надання спеціаль­них охоронних послуг.

Спеціальний загін особливого призначення «Кобра» існує при Департаменті Державтоінспекції МВС України та виконує спе­ціальні завдання у сфері убезпечення дорожнього руху та бороть­би з правопорушеннями на автомобільних дорогах.

Г. Підрозділи швидкого реагування «Сокіл» - спеціальні мо­більні оперативні відділи, які входять до структури Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС і відпо­відних управлінь (головних управлінь) областей України. Ці під­розділи виконують завдання щодо проведення антитерористичних операцій, ліквідації бандформувань, організованих злочинних угруповань, затримання та знешкодження озброєних небезпечних злочинців, які чинять активний опір, визволення заручників тощо.