Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]

Річний обсяг реалізації продукції після впровадження СУП розраховується по формулі

(1)

де γ - коефіцієнт росту реалізованої продукції;

А₁ – літній обсяг реалізованої продукції до впровадження СУП, тис. грн.;

а₁, а_{2 –} втрати робочого часу, які виявляють вплив на обсяг продукції, що випускається, відповідно, до й після впровадження СУП, %.

Величина собівартості визначається по передбаченій зміні елементів видатків, на які впливає впровадження СУП. Поточні витрати групуються по статтях:

сировина й матеріали;

паливо й енергія на технологічні потреби;

відрахування на соціальне страхування;

основна заробітна плата виробничих робітників;

видатки на підготовку й освоєння виробництва;

видатки на утримання й експлуатацію встаткування;

видатки виробничих підрозділів підприємства (цехів, терміналів і т.п.);

загальексплуатаційні видатки (загальнозаводські видатки);

втрати від шлюбу (комерційного шлюбу);

інші виробничі видатки;

внепроизводственные видатки.

Із цих статей вибираються окремі видатки, які діляться на умовно- постійні й умовно-змінні видатки.

Зміна собівартості продукції розраховується по формулі після впровадження СУП, тис. грн.:

З = Р_{у. пер} + Р_у.г, (2)

де Р_{у. пер} – умовно-змінні видатки, тис. грн.;

Р_у.г – умовно-постійні видатки, тис. грн.

Економія від зниження собівартості в результаті впровадження СУП складається з урахуванням зміни умовно-змінних видатків, а величина умовно-постійних видатків у собівартості реалізованої продукції приймається на базовому рівні.

Річна економія перемінних-мінливих-умовно-змінних видатків визначається по формулі

Э_у.пер = ΔЭ_м + ΔЭз._г + Δ Эп + ΔЭн._р, (3)

де ΔЭ_м – економія від зниження матеріальних видатків, тис. грн.;

ΔЭз._г – економія по фонду заробітної плати, тис. грн.;

ΔЭп – економія від зменшення втрат від шлюбу, тис. грн.;

ΔЭн._р – економія від зменшення непродуктивних видатків, тис. грн.

Економія по елементах перемінних-мінливих-умовно-змінних видатків визначається прямим рахунком і виключається з відповідних статей калькуляції собівартості продукції після впровадження СУП.

Економія від зниження матеріальних видатків визначається по формулі:

ΔЭ_м = Зс._м γ β, (4)

де Зс._м – видатки на сировину й матеріали до впровадження СУП,

β - коефіцієнт, що характеризує можливе скорочення видатків сировина й матеріалів після впровадження СУП.

Тоді видатки на сировину й матеріали при функціонування СУП будуть рівні:

З¹ _{с. м} = Зс._м γ (1 – β), (5)

А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі

З¹ _т.э = Зт._э γ, (6)

де Зт._э – видатки на паливо й енергію на технологічні цілі до впровадження СУП, тис. грн.

Основна й додаткова зарплата виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування визначається з урахуванням випередження росту продуктивності роботи щодо росту середньої заробітної плати й скорочення доплат за понаднормові роботи при функціонуванні СУП по формулі

F¹ = F [ 1 + ( γ – 1) α ] – Δ D, (7)

де α - коефіцієнт співвідношення темпів росту середньої заробітної плати й продуктивності роботи;

ΔD – скорочення доплат за понаднормові роботи, тис. грн.

Із впровадженням СУП частково вивільняються інженерно-технічні працівники й управлінський персонал у різних ланках керування. Отже, видатки на заробітну плату зменшуються в наступній залежності

F¹ = Δ F_{с. с.} + Δ F_с, (8)

де ΔF_с.с. – економія по фонду заробітної плати з відрахуваннями на соціальне страхування від скорочення інженерно-технічних працівників і управлінського персоналу керування підприємства, тис. грн.;

ΔF_с – економія по фонду заробітної плати від скорочення інженерно-технічних працівників і управлінського персоналу, тис. грн.

Втрати від шлюбу до впровадження СУП після впровадження СУП визначаються по наступній формулі

П¹_би = П_б – ΔП¹_з, (9)

де П_б – втрати від шлюбу до впровадження СУП, тис. грн.;

ΔП_б – скорочення втрат від шлюбу після впровадження СУП.

Впровадження СУП дозволяє скоротити непродуктивні видатки, які входять до складу цехових і загальнозаводських видатків і визначаються по формулах:

Р¹_н.ц = Рн._ц – Δ Р¹_н.ц, (10)

Р¹_н.з = Рн._з – Δ Р¹_н.з, (11)

де Р¹_н.ц, Рн._ц – непродуктивні видатки в складі цехових видатків до й після впровадження СУП, тис. грн.;

Р¹_н.з, Рн._з – непродуктивні видатки в складі загальнозаводських видатків до й послові впровадження СУП, тис. грн.;

ΔР¹_н.ц Δ Р¹_н.з – зниження непродуктивних видатків у цехових і загальнозаводських видатках, тис. грн.

Загальний розмір непродуктивних видатків при формуванні СУП розраховується по формулі

Р¹_н. = Рн._ц + Рн._з. (12)

На основі цих розрахунків можна визначити суму абсолютної економії за рахунок перемінних-мінливих-умовно-змінних видатків.

Видатки на підготовку й освоєння виробництва в умовах функціонування СУП міняються незначно, тому в розрахунках економічної ефективності ці видатки зберігаються на базовому рівні:

Р¹_р.про = Рп._про, (13)

де Р¹_р.про, Рп._об – видатки на підготовку й освоєння виробництва до й після впровадження СУП, тис. грн.

При значних змінах видатки на підготовку й освоєння виробництва визначають прямим рахунком.

Видатки на утримання й експлуатацію встаткування складаються зі змінн-непостійної-умовно-змінної й умовно-постійної частин. Змінн-непостійна-умовно-змінна частина видатків міняється прямо пропорційно ріст обсягу виробництва й визначається по формулі

Р¹_{с. э} = Рс._э γ, (14)

де Р¹_с.э, Рс._э – видатки на утримання й експлуатацію встаткування до й посла впровадження СУП, тис. грн.

Змінн-непостійна-умовно-змінна частина в цій статті видатків становить приблизно 85%.

Видатки по статті «Амортизація виробничого встаткування й транспортних засобів» при функціонуванні СУП істотно не міняється, тобто

Р¹_А = Р_А. (15)

З ростом обсягу виробництва величина цехових і загальнозаводських видатків збільшується значно повільніше.

Видатки підприємства на утримання його виробничих підрозділів (терміналів, цехів і т.п.) в умовах функціонування СУП визначаються по формулі

Р¹_ц = Р_ц [1 + ( γ _– 1) к_ц ] – Δ F_с – ΔР¹ _{н. ц}, (16)

де Р_ц – цехові видатки до впровадження СУП, тис. грн.;

к_ц – коефіцієнт залежності приросту цехових видатків від приросту обсягу виробництва.

Загальні видатки підприємства після впровадження СУП визначаються по формулі

Р¹_з = Р_з [ 1 + ( γ _– 1) к_з ] – Δ F_с.с – ΔР _н.з, (17)

де Р_з – загальні видатки підприємства до впровадження СУП, тис. грн.;

к_з – коефіцієнт залежності приросту загальних видатків підприємства від приросту обсягів виробництва.

Внепроизводственные видатки міняються пропорційно росту обсягу виробництва:

Р¹_в.н = Рв._н γ_. (18)

Величина експлуатаційних видатків З_э на утримання обчислювального центра й експлуатацію системи визначається по статтях: основна й додаткова заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування, електроенергія, матеріали, поточний ремонт технічних коштів, накладні видатки на утримання обчислювального центра.

Визначивши всі статті видатків собівартості продукції при формуванні СУП, знаходимо величину:

З¹_общ = З¹_с.м + З¹_т.э + F¹ + П¹_би + Р¹_н + Р¹_{р. про} + Р¹_А + Р¹_ц + Р¹_з + Р¹_У.н + Р¹_ін + З¹_э (19)

де Р_пр – інші виробничі видатки, тис. грн.

Загальна економія від зміни собівартості в результаті впровадження СУП визначається на 1 грн. реалізованої продукції до й після впровадження СУП, а різниця множиться на обсяг реалізованої продукції в умовах функціонування СУП:

(20)

де С_г, З¹_г – собівартість річного випуску реалізованої продукції до й після впровадження СУП, тис. грн.,

А₁, А₂ – обсяг реалізації продукції до й посла впровадження СУП, тис. грн.

Другим основним показником при розрахунках економічної ефективності СУП є видатки, пов'язані з розробкою й впровадженням СУП.

Додаток № 6

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів [82]

На стадії планування інвестиційної діяльності підприємства (компанії, банку), важливе значення має оцінка результатів, очікуваних від реалізації тих або інших проектів. Рациональнее всього оцінювати ефективність проекту з фінансової точки зору, оскільки у вартісних показниках узагальнюються всі інші показники. Відомі дві методики оцінки ефективності інвестиційних проектів - традиційна й дисконтна.

Користуючись традиційною методикою, брали до уваги характеристики первинних (не дисконтированных) грошових потоків. Для оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів застосовувався ряд показників, у тому числі:

- прибуток від проекту (ПП), що обчислювалася як проста сума прибутків за всі роки функціонування проекту;

- рентабельність проекту (РП), що являла собою відношення середньорічного прибутку до загального розміру капітальних вкладень у проект;

- період окупності (ПО), що розраховуються як відносини розміру капітальних вкладень у проект до середньорічних вступів від нього.

Недоліки цієї методики укладаються в тім, що вона не враховує тимчасову теорію грошей: фактично в її основі лежить ідея безкоштовності ресурсів; здійснюється вільне порівняння грошових потоків, які розрізняються за часом вступу (видатки). Крім того, ігноруються доходи від можливого реінвестування капіталу, фактор інфляції при порівнянні грошових потоків, фактор ризику, пов'язаного з реалізацією проекту. Тому використання даної методики сьогодні можна вважати недоцільним.

У відповідності із другий з названих методик ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі дісконтіровання, тобто приведення всіх грошових потоків до поточної вартості. Дисконтна методика опирається на тимчасову теорію грошей, відповідно до якої та сама сума грошей на даний момент коштує більше, ніж у будь-який наступний момент часу: адже вона може бути інвестована й у майбутньому принести дохід, тобто збільшитися. Отже, розрізняються поточна й майбутня вартість грошей.

Перша співвідноситься з даним моментом часу, друга - це вартість тої ж самої суми через певний проміжок часу, якщо неї інвестувати в який-небудь проект або, наприклад, вкласти в банк. Майбутня вартість грошей, таким чином, перевершує поточну на величину доходу, що принесе дана сума на певний момент.

Майбутню вартість грошей можна розрахувати шляхом нарощування їхньої поточної вартості по ставці можливої прибутковості інвестицій. І навпаки: поточну вартість можна розрахувати шляхом дісконтіровання відомої майбутньої вартості грошей по тій же ставці.

Отже, за дисконтною методикою, заснованої на тимчасовій теорії грошей, по-перше, всі грошові потоки по проекті приводяться до поточної вартості.

По-друге, ця методика враховує концепцію альтернативної вартості ресурсів, відповідно до якої видатки на використання ресурсів рівняються вартості останніх у випадку альтернативного їхнього використання. Інакше кажучи, це видатки підприємства на те, щоб відволікти необхідні йому ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Таким чином, розраховується не бухгалтерська, а економічний прибуток, тобто кошти, які зроблять понад нормальний прибуток.

По-третє, розглянута методика використовує також концепцію прогнозування грошових потоків на основі оцінки ємності ринків, майбутніх цін, ставок на фінансових ринках і т.д.; ці прогнози складаються із застосування різних методів технічного й фундаментального аналізу (метод трендів, регресивний і ін.). По-четверте, ураховується період життя проекту, і зрештою, в-п'ятих, - інфляція при порівнянні грошових потоків.

Дисконтна методика оцінки ефективності інвестиційних проектів включає розрахунки відомих показників – чистої наведеної вартості проекту (NPV), індексу прибутковості (РI), внутрішньої норми прибутковості (IRR) і періоду окупності (РВ).

Чиста наведена вартість проекту розраховується по формулі:

(1)

де Рi – прибуток підприємства в t-м року;

Di – амортизаційні надходження 1-го року;

С - сумарні інвестиції;

i – ставка дісконтіровання;

п – число років функціонування проекту.

Індекс прибутковості інвестиційного проекту розраховується по формулі:

(2)

Внутрішня норма прибутковості IRR визначається з рівняння:

(3)

Період окупності інвестиційного проекту розраховується по формулі

(4)

Дисконтна методика оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, безперечно, краще традиційної, хоча й вона не позбавлена істотних недоліків. Досить суперечливий головний її принцип, а саме приведення всіх грошових потоків, передбачених проектом, до поточної вартості. На думку одних фахівців, принцип дісконтіровання дозволяє враховувати зміну вартості грошей у часі. Інші ж уважають, що тимчасова теорія грошей використовується неадекватно. На наш погляд, показники ефективності інвестиційного проекту, розраховані за дисконтною методикою, не відповідають, як буде показано нижче, реальним фінансовим результатам.

Розглянемо існуючі тлумачення економічного втримання показника NPV.

Тлумачення 1. За допомогою дісконтіровання фінансовий результат зменшується на суму відсотків, які являють собою плату за використання позикових коштів і альтернативні видатки на використання власних ресурсів. Але для того, щоб знайти суму відсотків, необхідно нарощувати суму капітальних вкладень С у проект, що віднімається у формулі (14.1) із суми доходів (прибутку й амортизаційних надходжень), по середній ставці вартості капіталу (праці, що враховує вартість позикових ресурсів і альтернативні видатки на користування власними ресурсами):

(5)

де FE – фінансовий результат.

У формулі (14.1) замість цього дисконтується сума доходів (прибутку й амортизаційних вступів). Дисконтирование доходів по середній ставці вартості капіталу значно завищує суму відсотків і занижує фінансовий результат інвестиційного проекту. Отже, тлумачення 1 повинне бути визнане не відповідної дійсності.

Тлумачення 2. Показник NPV відображає економічний прибуток (ЕР), те є прибуток підприємства за винятком нормальної (среднерыночной) прибутку, що одержить підприємство в період експлуатації проекту. Це тлумачення засноване на вже згаданій концепції альтернативної вартості ресурсів. Однак дисконтирование, застосовуване для розрахунків показника NPV, також не відповідає цієї версії. Щоб вичленувати із загального прибутку нормальний прибуток, необхідно знов-таки нарощувати суму капіталовкладень (див. тлумачення 1) по ставці нормального прибутку, а не дисконтувати доходів (прибутку й амортизаційних вступів), як це робиться у формулі (14.4).

На думку деяких фахівців, у дійсності величина NР показує, наскільки інвестиційні вкладення в проект (тобто вартість проекту) нижче його ринкової вартості, або, інакше кажучи, наскільки дешевше своєї ринкової вартості обходиться інвестиційний проект інвесторові. Покупка чого-небудь за ціною, нижче ринкової (або, що та ж саме, економія видатків), означає для інвестора одержання прибутку, але не від експлуатації об'єкта, а від його можливого продажу.

Отже, показник NPV характеризує економічну ефективність не експлуатації проекту, а його негайного перепродажу, а тому може використовуватися для оцінки результату операцій по покупці певних об'єктів з метою їхнього перепродажу (наприклад, операцій із цінними паперами на фондовій біржі й ін.), але не ефективності здійснення інвестиційних проектів (тобто не для оцінки прямих, реальних інвестицій).

Для аналізу економічної ефективності інвестицій непридатна в певній своїй частині (коли розраховується не загальна, а економічний прибуток) концепція альтернативної вартості ресурсів. Фінансовий результат від експлуатації інвестиційного проекту повинен бути обчислений не як перевищення загального прибутку над нормальною (економічний прибуток), а як сума нормального й економічного прибутків (загальний прибуток), що дає можливість зіставляти її з показниками прибутковості інших проектів, у тому числі проектів, які мають нормальний або навіть нижче, ніж нормальний, рівень фінансового результату. Останній повинен відповідати дійсності, тобто показувати реальний прибуток, що одержить підприємство за період функціонування проекту. Віднімаючи із загального прибутку нормальну, ми штучно її коректуємо, виключаємо з розгляду частина прибутку.

Все сказане стосується також інших показників, використовуваних для оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів, – РI, IRR, РВ. Таким чином, розглянута дисконтна методика, так само як і традиційна, не цілком адекватна реальним фінансовим показникам інвестиційних проектів. Для рішення проблеми неадекватності існуючих методик пропонується альтернативний підхід до оцінки економічної ефективності інвестицій, заснований не на дисконтировании грошових потоків, а на їхньому нарощуванні (компаудинге), тобто приведенні до майбутньої вартості. Мова йде про модифіковану концепцію вартості грошей у часі, що дає можливість визначити реальні економічні результати від експлуатації інвестиційного проекту за конкретний проміжок часу й урахувати недоліки дисконтної методики інвестиційного аналізу.

Для оцінки ефективності інвестиційних проектів пропонується також концепція платності ресурсів, що відрізняється від концепції альтернативної вартості ресурсів тим, що у видатки не включається нормальний прибуток. Відповідно до пропонованої концепції, усе без винятку ресурси, які підприємство використовує у своїй діяльності, мають ціну, а тому є видатками.

Виходячи із принципу компаудинга, ми пропонуємо, що випливають чотири показники ефективності інвестиційного проекту.

Фінансовий результат, що являє собою розходження між наведеними до майбутньої вартості шляхом компаудинга грошовими потоками доходів по інвестиційному проекті:

(6)

де З – інвестиції в проект в t-м року;

I – ставка нарощування видатків (середньозважена вартість капіталу або норма позичкового відсотка).

Індекс прибутковості

(7)

Середньорічна норма прибутковості (ERR) розраховується з рівняння FFE = 0:

(8)

Період окупності

(9)

Приведення всіх грошових потоків по проекті до майбутньої вартості дозволяє враховувати доходи від можливого реінвестування капіталу (через приведення доходів до майбутньої вартості) і вартість використання позикових коштів і власного капіталу (через приведення всіх капітальних видатків до майбутньої вартості).

Принцип компаудинга, альтернативний принципу дісконтіровання, дає можливість повніше враховуються фінансово-економічні процеси, які відбуваються при реалізації інвестиційного проекту, і включити в розгляд всі грошові потоки.

Додаток № 7