- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой 8
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией 8
- •Глава 2. Системный подход как метод управления 35
- •Глава 3. Основополагающие законы организаций 60
- •Глава 4. Системы и модели систем 91
- •Глава 5. Анализ систем 108
- •Глава 6. Метод swot-анализа 124
- •Раздел II. Классификация систем управления 134
- •Глава 7. Организация как социально-экономическая система 134
- •Глава 8. Организационные структуры управления 178
- •Глава 9. Система организационно-правовых форм управления 204
- •Глава 10. Корпоративное управление организациями 221
- •Раздел III. Проблемы и цели управления организациями 251
- •Глава 11. Развитие организации 251
- •Глава 12. Системный анализ в проблемно-целевом керуванні 268
- •Глава 13. Оценка эффективности развития организации 291
- •Глава 14. Проблемы стратегического развития организации 311
- •Глава 15. Організаційна культура. 330
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності 340
- •Глава 17. Антикризове керування 346
- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией
- •1.1.Теорія організації і її місце в системі наукових знань
- •Розвиток організаторської й організаційно-управлінської думки
- •Введення в теорію організації
- •1.4. Поняття й сутність економічних організацій
- •1.5. Внутрішня логіка організації
- •1.6. Підходи до керування організаціями
- •2.1. Організація як система
- •2.2. Становлення системного підходу
- •2.3. Базові поняття системного підходу
- •2.4. Три описи систем
- •2.5. Суть системного підходу
- •3.1. Загальні поняття про залежності, закони й закономірності
- •3.2. Закон синергії
- •3.3. Закон самозбереження
- •3.4. Закон розвитку
- •3.5. Закони організації другого рівня
- •3.6. Закон єдності аналізу й синтезу.
- •3.7. Закон композиції й пропорційності
- •3.8. Специфічні закони соціальної організації
- •3.9. Принципи організації
- •3.10.Сутність проектування організаційних систем
- •1. Механізм проектування організаційних систем.
- •2. Стадії й методи проектування організаційних систем.
- •3. Принципи паралельності й послідовності.
- •4.1. Моделювання й визначення системи
- •4.2. Модель «Чорного ящика»
- •4.3. Модель складу
- •4.4. Модель структури
- •4.5. Модель структурної схеми
- •4.6. Класифікація систем
- •4.7. Типи способів керування й регулювання
- •5.1. Аналіз і синтез систем
- •5.2. Моделі систем як підстави декомпозиції
- •5.3. Агрегування й эмерджентность систем
- •5.4. Система методів аналізу
- •5.5. Етапи системного аналізу
- •6.1. Зовнішнє середовище й адаптація системи
- •6.2. Swot-Аналіз
- •6.3. Процедура оцінки сильних і слабких сторін
- •6.4. Pest-Аналіз
- •6.5. Прим-Аналіз
- •Глава 7 Організація як соціально-економічна система
- •7.1. Типологія організацій
- •7.2. Характеристика організації як системи
- •7.3. Соціальні й соціально-економічні системи
- •7.4. Соціальна організація
- •7.5. Господарські організації
- •7.6. Організація й керування
- •Глава 8 Організаційні структури керування
- •8.1. Системний підхід до аналізу організації
- •8.2. Характеристика й класифікація організаційних структур
- •8.3. Класифікація організацій по способі взаємодії з людиною
- •Глава 9 Система організаційно-правових форм керування
- •9.1. Структурні схеми керування власністю
- •9.2. Модель структури державного керування економікою
- •9.3. Модель муніципального самоврядування
- •9.4. Інституціональна система керування організаціями
- •Глава 10. Корпоративне керування організаціями
- •10.1. Злиття, поглинання й приєднання організацій
- •1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:
- •2. Рівень організації й керування:
- •3. Фінансовий стан:
- •10.2. Класифікація організацій по способі їхнього об'єднання
- •10.3. Багатонаціональні й глобальні корпорації
- •Глава 11 Розвиток організації
- •11.1. Моделі організаційного розвитку
- •11.2. Розвиток організації
- •11.3. Цикл розвитку організацій
- •11.4. Розвиток організації в умовах невизначеності
- •Глава 12 Системний аналіз у проблемно-цільовому керуванні організацією
- •12.1. Проблемна ситуація
- •12.2. Моделювання проблемної ситуації
- •12.3. Аналіз проблемної ситуації
- •12.4. Целеобразование в організаціях
- •12.5. Побудова «Дерева цілей»
- •12.6. Стратегічна система цілей
- •Глава 13 Оцінка ефективності розвитку організації
- •13.1. Сутність ефективності керування організацією
- •13.2. Організаційна ефективність
- •13.3. Методи оцінки стратегії розвитку
- •Глава 14 Проблеми стратегічного розвитку організації
- •14.1. Достоїнства й недоліки стратегії як явища
- •14.2. Проблеми визначення стратегії організації
- •14.3. Проблеми реалізації стратегії організації
- •Глава 15. Організаційна культура
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності
- •Глава 17. Антикризове керування
- •17.1. Основного складового ринкового оточення організації.
- •17.2. Можливості ринку й конкуренція
- •17.3.Структурування вибору дій у ринковій ситуації.
- •2. Функціональна структура керування. Руководитель
- •В Функціональні служби
- •Виконавці
- •3.Лінійно-штабна структура керування.
- •Руководитель
- •Функциональный штаб
- •Реализация
- •Реализация
- •Финансы
- •Оптимізація доходів організації (підприємства)
- •А витрати на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Визначення економічного ефекту систем керування [82]
- •Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]
- •А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Оцінка використання активів підприємства в аналізі ефективності його діяльності [82]
- •Економічна безпека діяльності підприємства [82]
- •Фінансова стабільність підприємства, її оцінка [82]
- •Розрахунок чистого прибутку підприємства [82]
- •Розрахунок рентабельності виробництва в умовах ринкової економіки [82]
- •Акціонерні товариства
- •Фінансово-промислові групи
- •Транснаціональні компанії
- •Міжнародні спільні підприємства
- •Тлумачний словник
Глава 11 Розвиток організації
11.1. Моделі організаційного розвитку
Парадигма як система форм мінливої конструкції застосовна до форм існування організацій у такий спосіб. Складемо класифікацію (модель складу) організацій залежно від форм керування ними.
Закрита модель характеризується єдиноначальністю в управлінні організації. Канали інформації в даній моделі (графічно вона зображена на мал. 11.1) розташовані строго вертикально, а інформація з них надходить переважно зверху долілиць, тому тут боротьба за інформацію рівносильна боротьбі за владу.
Рис. 11.1. Закрита модель керування
Ініціатива в закритій моделі не заохочується, вся відповідальність лежить на керівнику. Модель добре працює, коли вдається побудувати ієрархію для здійснення процесу у вигляді конвеєра, тому діяльність працівників повинна бути як можна повніше регламентована у вигляді положень, інструкцій, стандартів і т.д. Слабість її полягає в тому, що при значній зміні зовнішнього середовища модель може зруйнуватися, як, наприклад, підприємства російського ВПК при проведенні економічних реформ у країні.
Розглянута модель структури властива в цілому організаціям, що працюють у системі із плановою економікою.
Тип керівника, характерний для реалізації закритої парадигми, відповідає типу особистості SJ. Керівники цього типу орієнтовані на стабільність і порядок; прагнуть установлювати офіційні взаємини з персоналом; цінують у підлеглих працьовитість, ретельність і дисципліну; схильні, скоріше, критикувати підлеглих за помилки, чим винагороджувати за заслуги.
Модель випадкового керування типова для НДІ й КБ, у яких функціонують тимчасові творчі колективи працівників. Така модель (мал. 11.2) припускає наявність високого динамічного потенціалу організації, у якій працюють творці й експериментатори. Тут слабко виражена ієрархія керування, тому керівникові складно управляти подібною організацією.
Рис. 11.2. Модель випадкового керування
Тип керівника, характерний для реалізації випадкової моделі керування, відповідає типу особистості SP. Керівники цього типу орієнтовані на дії за рішенням реально виникаючих проблем; мають талант ведення переговорів, особливо в кризових ситуаціях; гнучкі й терпимі до підлеглих, з якими прагнуть встановити стосунки співробітництва; багато уваги приділяють своєчасному виявленню й усуненню неполадок у роботі організації.
Прикладом відкритої моделі керування може бути Британський парламент, у якому всі рівні в правах і відповідальності й де кожний парламентарій може висловити свою думку по обговорюваних питаннях. У цьому випадку важлива позиція партнерства й робота командою. В організаціях подібного роду (мал. 11.3) в управлінській команді (гласно або негласно) розписуються ролі членів команди: голова, навігатор (визначальний курс), генератор ідей, оцінювач, працівник-виконавець, постачальник, миротворець і фіналіст.
Завдання голови в роботі такої команди - вислухати всі точки зору, на що витрачається багато часу. Голова може виступати як модератор обговорення (брати активну участь у процесі) або фасилитатор (організовувати процес, полегшувати участь кожного члена команди у виробленні рішень без активної своєї участі).
Рис. 11.3. Відкрита модель керування
Тип керівника, характерний для реалізації відкритої парадигми, відповідає типу особистості NF. Керівники цього типу орієнтовані на людей і прагнуть ураховувати соціальні наслідки управлінських рішень; мають талант переконувати й надихати підлеглих; схильні приймати рішення, ґрунтуючись на особистих симпатіях і антипатіях; але в той же час вони часто закривають очі на проблеми, у надії, що все влагодиться саме собою.
Організаційна модель типу ідея характерна для синхронних організацій, у яких працівники, захоплені якою-небудь ідеєю, як метал за магнітом, фанатично рухаються в одному напрямку. Ідея, обговорена й прийнята членами організації, задає напрямок руху, але у випадку прояву змін, що ганьблять ідею, організація розпадається. Графічна модель такої організації представлена на мал. 11.4.
Рис. 11.4. Модель управління типу ідея
Керівник подібної організації повинен мати риси харизматичної особистості. Тип керівника, характерний для реалізації моделі управління типу ідея, відповідає типу особистості NT. Керівники цього типу орієнтовані на стратегічні можливості, що відкриваються, і мають талант системного мислення; проявляють ентузіазм до ідей підлеглих;
с наснагою приймаються за нові проекти, але найчастіше не доводять їх до кінця.
У процесі життєвого циклу організація може відповідати всім чотирьом розглянутим парадигмам. Розглянемо докладніше етапи організаційного розвитку.