- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой 8
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией 8
- •Глава 2. Системный подход как метод управления 35
- •Глава 3. Основополагающие законы организаций 60
- •Глава 4. Системы и модели систем 91
- •Глава 5. Анализ систем 108
- •Глава 6. Метод swot-анализа 124
- •Раздел II. Классификация систем управления 134
- •Глава 7. Организация как социально-экономическая система 134
- •Глава 8. Организационные структуры управления 178
- •Глава 9. Система организационно-правовых форм управления 204
- •Глава 10. Корпоративное управление организациями 221
- •Раздел III. Проблемы и цели управления организациями 251
- •Глава 11. Развитие организации 251
- •Глава 12. Системный анализ в проблемно-целевом керуванні 268
- •Глава 13. Оценка эффективности развития организации 291
- •Глава 14. Проблемы стратегического развития организации 311
- •Глава 15. Організаційна культура. 330
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності 340
- •Глава 17. Антикризове керування 346
- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией
- •1.1.Теорія організації і її місце в системі наукових знань
- •Розвиток організаторської й організаційно-управлінської думки
- •Введення в теорію організації
- •1.4. Поняття й сутність економічних організацій
- •1.5. Внутрішня логіка організації
- •1.6. Підходи до керування організаціями
- •2.1. Організація як система
- •2.2. Становлення системного підходу
- •2.3. Базові поняття системного підходу
- •2.4. Три описи систем
- •2.5. Суть системного підходу
- •3.1. Загальні поняття про залежності, закони й закономірності
- •3.2. Закон синергії
- •3.3. Закон самозбереження
- •3.4. Закон розвитку
- •3.5. Закони організації другого рівня
- •3.6. Закон єдності аналізу й синтезу.
- •3.7. Закон композиції й пропорційності
- •3.8. Специфічні закони соціальної організації
- •3.9. Принципи організації
- •3.10.Сутність проектування організаційних систем
- •1. Механізм проектування організаційних систем.
- •2. Стадії й методи проектування організаційних систем.
- •3. Принципи паралельності й послідовності.
- •4.1. Моделювання й визначення системи
- •4.2. Модель «Чорного ящика»
- •4.3. Модель складу
- •4.4. Модель структури
- •4.5. Модель структурної схеми
- •4.6. Класифікація систем
- •4.7. Типи способів керування й регулювання
- •5.1. Аналіз і синтез систем
- •5.2. Моделі систем як підстави декомпозиції
- •5.3. Агрегування й эмерджентность систем
- •5.4. Система методів аналізу
- •5.5. Етапи системного аналізу
- •6.1. Зовнішнє середовище й адаптація системи
- •6.2. Swot-Аналіз
- •6.3. Процедура оцінки сильних і слабких сторін
- •6.4. Pest-Аналіз
- •6.5. Прим-Аналіз
- •Глава 7 Організація як соціально-економічна система
- •7.1. Типологія організацій
- •7.2. Характеристика організації як системи
- •7.3. Соціальні й соціально-економічні системи
- •7.4. Соціальна організація
- •7.5. Господарські організації
- •7.6. Організація й керування
- •Глава 8 Організаційні структури керування
- •8.1. Системний підхід до аналізу організації
- •8.2. Характеристика й класифікація організаційних структур
- •8.3. Класифікація організацій по способі взаємодії з людиною
- •Глава 9 Система організаційно-правових форм керування
- •9.1. Структурні схеми керування власністю
- •9.2. Модель структури державного керування економікою
- •9.3. Модель муніципального самоврядування
- •9.4. Інституціональна система керування організаціями
- •Глава 10. Корпоративне керування організаціями
- •10.1. Злиття, поглинання й приєднання організацій
- •1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:
- •2. Рівень організації й керування:
- •3. Фінансовий стан:
- •10.2. Класифікація організацій по способі їхнього об'єднання
- •10.3. Багатонаціональні й глобальні корпорації
- •Глава 11 Розвиток організації
- •11.1. Моделі організаційного розвитку
- •11.2. Розвиток організації
- •11.3. Цикл розвитку організацій
- •11.4. Розвиток організації в умовах невизначеності
- •Глава 12 Системний аналіз у проблемно-цільовому керуванні організацією
- •12.1. Проблемна ситуація
- •12.2. Моделювання проблемної ситуації
- •12.3. Аналіз проблемної ситуації
- •12.4. Целеобразование в організаціях
- •12.5. Побудова «Дерева цілей»
- •12.6. Стратегічна система цілей
- •Глава 13 Оцінка ефективності розвитку організації
- •13.1. Сутність ефективності керування організацією
- •13.2. Організаційна ефективність
- •13.3. Методи оцінки стратегії розвитку
- •Глава 14 Проблеми стратегічного розвитку організації
- •14.1. Достоїнства й недоліки стратегії як явища
- •14.2. Проблеми визначення стратегії організації
- •14.3. Проблеми реалізації стратегії організації
- •Глава 15. Організаційна культура
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності
- •Глава 17. Антикризове керування
- •17.1. Основного складового ринкового оточення організації.
- •17.2. Можливості ринку й конкуренція
- •17.3.Структурування вибору дій у ринковій ситуації.
- •2. Функціональна структура керування. Руководитель
- •В Функціональні служби
- •Виконавці
- •3.Лінійно-штабна структура керування.
- •Руководитель
- •Функциональный штаб
- •Реализация
- •Реализация
- •Финансы
- •Оптимізація доходів організації (підприємства)
- •А витрати на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Визначення економічного ефекту систем керування [82]
- •Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]
- •А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Оцінка використання активів підприємства в аналізі ефективності його діяльності [82]
- •Економічна безпека діяльності підприємства [82]
- •Фінансова стабільність підприємства, її оцінка [82]
- •Розрахунок чистого прибутку підприємства [82]
- •Розрахунок рентабельності виробництва в умовах ринкової економіки [82]
- •Акціонерні товариства
- •Фінансово-промислові групи
- •Транснаціональні компанії
- •Міжнародні спільні підприємства
- •Тлумачний словник
Введення в теорію організації
Протягом усього XX в. відбувалося поступове формування теорії організації як нового наукового напрямку. Сучасна теорія організації й загальна теорія систем базуються на досягненнях таких учених, як А. Файоль і М. Вебер (організація праці й керування), И. Пленге й Т. Катарбиньский (теорія соціальних явищ), А. Богданов і Л. Берталанфи (загальна теорія систем), Н. Вінер і Н. Моисеев (кібернетика й розвиток систем), В. Риттер і Д. Холдейн (біологічна теорія організацій), А. Пригожин і Ф. Хакен (розвиток на принципах синергизма) і т.д.
Теорія організації вивчає принципи, закони й закономірності, пов'язані зі створенням, функціонуванням, реорганізацією й ліквідацією організацій.
У дослівному перекладі з латинського організація означає «спільно», «стрункий вид», «улаштовую». Організацію найчастіше розглядають як процес і як явище. Як процес організація являє собою сукупність дій, що ведуть до утворення й удосконалювання взаємозв'язків між частинами цілого. Як явище організація - це об'єднання людей, що прагнуть до досягнення загальної мети й діючих на основі певних принципів і правил.
Організації, як правило, побудовані по ієрархічному принципі, що проявляється в тім, що нижчі ланки організації підлегла вищим; ієрархія обумовлює особисту залежність однієї людини від іншого; члени організації повинні дотримувати правил, за порушення яких накладають санкції.
Вивченням організації як явища займається теорія організації, що формує систему наукових знань в області системного аналізу соціальних організацій. Під теорією організації прийнято розуміти «область наукового знання про загальні закономірності утворення, устрою, функціонування й розвитку організацій як складних динамічних систем, що мають ціль» [2].
Розвиток теорії організації, як і будь-якої наукової дисципліни, включає 6 етапів:
1) cбор фактів, явищ, прогнозів, наукових історичних і фольклорних відомостей про різні організації (результати археологічних знахідок, легенди, міфи);
2) систематизація даних і складання типології організацій (по ефективності, за часом існування);
3) створення понятійного апарата – категорій, термінів; визначення їхнього взаємозв'язку; формування класів термінів (система, підсистема, елементи, частини, зв'язки, структура);
4) знаходження залежності між змінюваними параметрами, формулювання законів і закономірностей розвитку організацій (закон синергії, залежність між організаційною формою й чисельністю працівників організації);
5) залучення знань супутніх наук для розширення розуміння проблем організацій (теорії мотивації працівників, психології поводження, юриспруденції);
6) узагальнення наявної інформації, тобто уривчастих відомостей про теоретичні розробки й практичне застосування окремих положень теорії організації.
Схематично процес формування теорії організації зображений на мал. 1.1.
Розглядаючи етапи становлення теорії організації як самостійної дисципліни й аналізуючи саме поняття «організація», фахівці доходять висновку про те, що під організацією варто розуміти свідомо координируемое соціальне утворення з певними границями в зовнішнім середовищі, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення загальних для працівників цілей [2], [40], [54], [71].
Рис. 1.1. Процес формування теорії організації
Виконання зазначених етапів повинне бути послідовним: без пропусків і порушення черговості.
Таким чином, предметом теорії організації є відносини між організаційними об'єктами як по вертикалі, так і по горизонталі. До організаційних об'єктів ставляться як люди, так і утворення, у яких вони функціонують (країни, організації, структурні підрозділи організацій, первинні утворення, індивід).
Організаційні відносини включають вплив, взаємодія й протидія при створенні, розвитку, функціонуванні, реорганізації й ліквідації організації. Організаційні відносини підрозділяють на структурні й процесорні. До структурного ставляться впливи, взаємодії й протидії.
Під впливом тут розуміється односпрямована дія по передачі наказу. Взаємодія - це позитивна дія зворотного зв'язка з боку людини на вплив з боку суб'єкта керування. Протидія - це негативна дія зворотного зв'язка з боку людини на вплив.
Взаємозв'язку даних елементів організаційних відносин представлені на мал. 1.2.
В основі організаційних відносин лежать правила функціонування організації в просторі й у часі. Вони бувають формальні й неформальні. Формальні правила мають чинність норми закону (положення, регламенти, інструкції). Неформальні не мають такої форми, але по втримуванню впливають на діяльність організації, оскільки становлять основу корпоративної й соціальної культури організації.
Рис. 1.2. Взаємозв'язку елементів організаційних відносин
У загальному виді типологія організацій може бути представлена схемою, зображеної на мал. 1.3.
Сам термін «організація» має безліч похідних: формальна організація [35], організація виробництва [58], організаційний ефект [54], самоорганізація, дезорганізація [2], системология організацій [7] і т.п.
Найчастіше термін «організація» використовується у двох значеннях:
1) процес організації діяльності людей, об'єднаних для досягнення поставленої перед ними мети;
2) форма об'єднання людей.
Отже, з одного боку, організація являє собою форму, а з іншого боку - утримування того самого явища, що пов'язане з об'єднанням людей для досягнення певної мети.
Таким чином, організація виробництва - це форма з'єднання праці з ресурсами виробництва для досягнення певної мети. При цьому організація не є замкнутим утворенням, а повідомляється із зовнішньої стосовно неї середовищем і обмінюється з нею ресурсами.
Рис. 1.3. Типологія організацій
Зовнішнє середовище також може бути представлена сукупністю таких характеристик, як конкурентне середовище, політична, екологічна й т.д. Взаємодіючи з елементами зовнішнього середовища, організація вступає з ними в певні відносини. Наприклад, відносини вузу й зовнішнього середовища (міста, Міністерства утворення й науки Російської Федерації, законодавства, інших вузів).
Загальними рисами всіх зазначених типів організацій є наявність принаймні однієї людини, мети діяльності організації, а також трансформація якого-небудь ресурсу в процесі діяльності організації.