- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой 8
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией 8
- •Глава 2. Системный подход как метод управления 35
- •Глава 3. Основополагающие законы организаций 60
- •Глава 4. Системы и модели систем 91
- •Глава 5. Анализ систем 108
- •Глава 6. Метод swot-анализа 124
- •Раздел II. Классификация систем управления 134
- •Глава 7. Организация как социально-экономическая система 134
- •Глава 8. Организационные структуры управления 178
- •Глава 9. Система организационно-правовых форм управления 204
- •Глава 10. Корпоративное управление организациями 221
- •Раздел III. Проблемы и цели управления организациями 251
- •Глава 11. Развитие организации 251
- •Глава 12. Системный анализ в проблемно-целевом керуванні 268
- •Глава 13. Оценка эффективности развития организации 291
- •Глава 14. Проблемы стратегического развития организации 311
- •Глава 15. Організаційна культура. 330
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності 340
- •Глава 17. Антикризове керування 346
- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией
- •1.1.Теорія організації і її місце в системі наукових знань
- •Розвиток організаторської й організаційно-управлінської думки
- •Введення в теорію організації
- •1.4. Поняття й сутність економічних організацій
- •1.5. Внутрішня логіка організації
- •1.6. Підходи до керування організаціями
- •2.1. Організація як система
- •2.2. Становлення системного підходу
- •2.3. Базові поняття системного підходу
- •2.4. Три описи систем
- •2.5. Суть системного підходу
- •3.1. Загальні поняття про залежності, закони й закономірності
- •3.2. Закон синергії
- •3.3. Закон самозбереження
- •3.4. Закон розвитку
- •3.5. Закони організації другого рівня
- •3.6. Закон єдності аналізу й синтезу.
- •3.7. Закон композиції й пропорційності
- •3.8. Специфічні закони соціальної організації
- •3.9. Принципи організації
- •3.10.Сутність проектування організаційних систем
- •1. Механізм проектування організаційних систем.
- •2. Стадії й методи проектування організаційних систем.
- •3. Принципи паралельності й послідовності.
- •4.1. Моделювання й визначення системи
- •4.2. Модель «Чорного ящика»
- •4.3. Модель складу
- •4.4. Модель структури
- •4.5. Модель структурної схеми
- •4.6. Класифікація систем
- •4.7. Типи способів керування й регулювання
- •5.1. Аналіз і синтез систем
- •5.2. Моделі систем як підстави декомпозиції
- •5.3. Агрегування й эмерджентность систем
- •5.4. Система методів аналізу
- •5.5. Етапи системного аналізу
- •6.1. Зовнішнє середовище й адаптація системи
- •6.2. Swot-Аналіз
- •6.3. Процедура оцінки сильних і слабких сторін
- •6.4. Pest-Аналіз
- •6.5. Прим-Аналіз
- •Глава 7 Організація як соціально-економічна система
- •7.1. Типологія організацій
- •7.2. Характеристика організації як системи
- •7.3. Соціальні й соціально-економічні системи
- •7.4. Соціальна організація
- •7.5. Господарські організації
- •7.6. Організація й керування
- •Глава 8 Організаційні структури керування
- •8.1. Системний підхід до аналізу організації
- •8.2. Характеристика й класифікація організаційних структур
- •8.3. Класифікація організацій по способі взаємодії з людиною
- •Глава 9 Система організаційно-правових форм керування
- •9.1. Структурні схеми керування власністю
- •9.2. Модель структури державного керування економікою
- •9.3. Модель муніципального самоврядування
- •9.4. Інституціональна система керування організаціями
- •Глава 10. Корпоративне керування організаціями
- •10.1. Злиття, поглинання й приєднання організацій
- •1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:
- •2. Рівень організації й керування:
- •3. Фінансовий стан:
- •10.2. Класифікація організацій по способі їхнього об'єднання
- •10.3. Багатонаціональні й глобальні корпорації
- •Глава 11 Розвиток організації
- •11.1. Моделі організаційного розвитку
- •11.2. Розвиток організації
- •11.3. Цикл розвитку організацій
- •11.4. Розвиток організації в умовах невизначеності
- •Глава 12 Системний аналіз у проблемно-цільовому керуванні організацією
- •12.1. Проблемна ситуація
- •12.2. Моделювання проблемної ситуації
- •12.3. Аналіз проблемної ситуації
- •12.4. Целеобразование в організаціях
- •12.5. Побудова «Дерева цілей»
- •12.6. Стратегічна система цілей
- •Глава 13 Оцінка ефективності розвитку організації
- •13.1. Сутність ефективності керування організацією
- •13.2. Організаційна ефективність
- •13.3. Методи оцінки стратегії розвитку
- •Глава 14 Проблеми стратегічного розвитку організації
- •14.1. Достоїнства й недоліки стратегії як явища
- •14.2. Проблеми визначення стратегії організації
- •14.3. Проблеми реалізації стратегії організації
- •Глава 15. Організаційна культура
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності
- •Глава 17. Антикризове керування
- •17.1. Основного складового ринкового оточення організації.
- •17.2. Можливості ринку й конкуренція
- •17.3.Структурування вибору дій у ринковій ситуації.
- •2. Функціональна структура керування. Руководитель
- •В Функціональні служби
- •Виконавці
- •3.Лінійно-штабна структура керування.
- •Руководитель
- •Функциональный штаб
- •Реализация
- •Реализация
- •Финансы
- •Оптимізація доходів організації (підприємства)
- •А витрати на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Визначення економічного ефекту систем керування [82]
- •Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]
- •А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Оцінка використання активів підприємства в аналізі ефективності його діяльності [82]
- •Економічна безпека діяльності підприємства [82]
- •Фінансова стабільність підприємства, її оцінка [82]
- •Розрахунок чистого прибутку підприємства [82]
- •Розрахунок рентабельності виробництва в умовах ринкової економіки [82]
- •Акціонерні товариства
- •Фінансово-промислові групи
- •Транснаціональні компанії
- •Міжнародні спільні підприємства
- •Тлумачний словник
Глава 7 Організація як соціально-економічна система
7.1. Типологія організацій
Дослідження різних видів організацій (технічних, біологічних, суспільних, економічних, соціальних, соціально-економічних, політичних, культурних, релігійних і ін.) здійснюється в рамках такої дисципліни, як системология, основні параметри якої наведені на мал. 7.1.
Принципи організації, відбиті на мал. 7.2, свідчать про те, що серед них можна виділити як загальні, так і частки принципи, а також ситуаційні.
Системний підхід до розгляду особливостей організацій дозволяє класифікувати їх по подібних ознаках або параметрам для вироблення загальних методів аналізу господарської діяльності, удосконалювання керування й регулювання. За правовою формою виділяють чотири типи організацій:
1) юридична особа - організація, у якого є печатка, розрахунковий рахунок у банку, що має у власності відособлене майно, що відповідає за своїми обов'язками цим майном, що може від свого ім'я здійснювати майнові й особисті немайнові права, виконує покладені обов'язки, має самостійний баланс, може бути позивачем і відповідачем у суді й зареєстрована в органах влади, на те уповноважених;
2) неюридичні особи – підрозділу організації (частини юридичної особи, не підлягаючі реєстрації);
3) неюридична особа – підприємець без утворення юридичної особи (підлягає реєстрації);
4) неформальна організація громадян – об'єднання людей, не зв'язаних між собою формальними домовленостями про права й обов'язки (не реєструються в державних органах).
Всім відзначеним формам організацій властиві загальні риси:
наявність хоча б одного співробітника;
наявність хоча б однієї загальної мети, спрямованої на задоволення потреб і інтересів людини або суспільства;
одержання прибавочного продукту в різних формах (матеріали, послуги, інформація, духовний хліб);
перетворення ресурсів у ході діяльності (інформація, фінанси, матеріали, енергія).
Рис. 7.1. Параметри системологии
Рис. 7.2. Принципи організації
Класифікації організацій проводяться по різних ознаках. Наприклад: по розмірі, за формою власності, по джерелах фінансування, по ознаці формалізації, стосовно прибутку, за організаційно-правовою формою й ін. Так, виділяють наступні організації [2]:
стосовно влади - урядові й неурядові;
стосовно головної мети - суспільні й господарські;
стосовно прибутку - комерційні й некомерційні;
стосовно бюджету - бюджетні й небюджетні;
за формою власності - державні, муніципальні й частки;
за рівнем формалізації - формальні й неформальні;
по галузевій приналежності - промислові, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та ін.;
по самостійності прийняття рішень - материнські, дочірні, залежні;
по розмірі й чисельності членів організації - великі, середні, малі.
Громадські організації створюються для задоволення соціальних потреб і інтересів членів суспільства: політичні партії, союзи, блоки, правозахисні організації й ін. Здійснюють добровільно суспільну діяльність, наприклад, «Екологія й мир», «Столичне собаківництво», «Гринпис», «Союз споживачів» та ін.
Господарські організації задовольняють потреби індивідуума й суспільства шляхом господарсько-продуктивної діяльності. Вони підрозділяються на виробничі, науково-виробничі, посередницькі й ін.
Урядова організація (ПО) – такий статус дається офіційними органами влади федерального або місцевого рівнів. До урядових організацій ставляться організації, зафіксовані в Конституції РФ, указах Президента РФ, наприклад: міністерства, федеральні агентства, Адміністрація Президента РФ, префектури, районні управи та ін. На ці організації поширюються різні привілеї й певні тверді вимоги (привілею - фінансування, пільги, соціальне забезпечення; вимоги - державний чиновник не має права очолювати комерційні структури, використовувати привілеї з метою власної вигоди або особистої вигоди своїх співробітників).
Неурядові організації - це організації, які не мають статусу ПО.
Комерційні організації - організації, що ставлять своєю метою одержання прибутку в інтересах засновників або акціонерів. Відповідно до Цивільного кодексу України до них ставляться господарські товариства й суспільства, виробничі кооперативи, державні й муніципальні унітарні підприємства.
Некомерційні організації ставлять своєю метою задоволення суспільних потреб. Незважаючи на те що мети їх носять некомерційний характер, вони можуть займатися підприємництвом і діставати прибуток, що йде на поточні витрати. Отриманий прибуток іде не засновникам, а використовується на розвиток організації, прибуток не обкладається податком. До некомерційних організацій ставляться споживчі кооперативи, суспільні й релігійні, благодійні й інші фонди, асоціації, союзи й установи.
Бюджетні організації - джерелом фінансування таких організацій є державний бюджет або бюджет якого-небудь державного органа. Бюджетні організації звільняються від багатьох податків, у тому числі від ПДВ.
Небюджетні організації самі вишукують джерела фінансування, у тому числі джерелом фінансування може бути бюджет, а інвестором - бюджетна організація.
За формою власності організації розрізняють державні, муніципальні, частки й організації зі змішаною формою власності.
Державні й муніципальні організації повністю або частково перебувають під контролем державних або муніципальних органів влади.
Приватні організації - це організації, створені індивідуальними підприємцями - товариства, кооперативи, фермерські господарства, а також створені за рахунок внесків акціонерів - акціонерні товариства, господарські товариства й ін.
Організації зі змішаною формою власності утворяться на основі сполучення різних форм власності: державної, приватної, іноземної. Наприклад, акціонерне товариство, поряд за участю державного капіталу, залучає частки, у тому числі й іноземні, інвестиції.
За рівнем формалізації розрізняють формальні й неформальні організації.
Формальні організації - це зареєстровані у встановленому порядку суспільні й господарські організації. Це об'єднання людей, зв'язаних договором про свої права й обов'язки. Формальні організації можуть мати статус юридичної або неюридичної особи.
Неформальні організації – незареєстрованні в державних органах влади. Це об'єднання людей, не зв'язаних між собою формальними домовленостями про права й обов'язки, вони не реєструються в державних органах, створюються на базі спільних нтерес в області культури, побуту, спорту й ін. (наприклад, група туристів, об'єднання друзів перегони й т.п.). Ознака формування неформальної організації - поява неформального лідера, що збільшує шанси переростання неформальної організації у формальну.