11.2. Розвиток організації

Організації «живуть» від декількох днів до декількох десятків і навіть сотень років, більша частина з них має коротку тривалість життя: у ринковій економіці з 100 знову створених фірм до 5-літнього віку доживають не більше 20 (половина гине в перший рік). При цьому кожна організація як матеріальна система прагне вижити, зберегти себе й використовує для цього весь наявний потенціал на всіх етапах свого розвитку.

Розвиток - це необоротна, спрямована, закономірна зміна систем. Тільки наявність трьох властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін:

1) оборотність змін характеризує процеси функціонування (циклічне відтворення постійної системи функцій);

2) відсутність закономірності властиво випадковим процесам катастрофічного типу;

3) при відсутності спрямованості зміни не можуть накопичуватися, і тому процес втрачає характерної для розвитку єдиної, внутрішньо взаємозалежної лінії. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто  виникнення, трансформація або зникнення його елементів і зв'язків).

Істотну характеристику процесів розвитку становить час, тому що, по-перше, розвиток здійснюється в реальному часі; по-друге, тільки час виявляє спрямованість розвитку.

Виділяють дві форми розвитку - еволюційне (поступові кількісні і якісні зміни) і революційне (стрибкоподібний перехід від одного стану матерії до іншого). Або виділяють прогресивний і регресивний розвиток.

Розвиток організацій обумовлений наступними факторами: зміною зовнішнього середовища (економіка, політика, етика, культура й ін.);

• зміною внутрішнього середовища (перехід на нові технології, переміщення працівників і ін.);

• потребами й інтересами людини й суспільства (потреба в самовираженні людини, потреба в прибавочному продукті суспільства й ін.);

• старінням і зношуванням матеріальних елементів (устаткування, людини, технології);

• зміною екології;

• технічним прогресом;

• глобальним станом світової цивілізації. Успішний розвиток і ріст організації можуть привести до синдрому великого бізнесу, що характеризують наступні ознаки:

• украй централізований і набряклий апарат керування;

• всеохоплююча система спеціальних форм і процедур для прийняття повсякденних рішень;

• ріст числа всякого роду нарад для вироблення таких рішень;

• передача рішень і відповідальності з одного відділу в іншій.

Зняти синдром великого бізнесу дозволяють методи регресивного розвитку шляхом руху назад до більше простих структур.

Розвиток організації по шкалі часу може бути представлене в термінах життєвого циклу. Методологічною основою для вивчення життєвого циклу організації виступає теорія знаходження рівноваги комплексу із середовищем. Саме динамічний характер рівноваги робить таку організаційну структуру, як фірма, стійкої, дає їй можливість існувати в часі й у просторі. Якщо виникає стійкий нерівновагий стан, це може означати тільки одне - почався процес руйнування фірми з наступною її ліквідацією.

Існує багато факторів, що впливають на середній строк життя економічної організації, і в певній ситуації ступінь їхнього впливу різна. Сюди ставляться: розмір організації, галузь додатка, тип товару, ступінь комбінування, диверсифікованості, горизонтальної й вертикальної інтегрованості, технічний рівень, загальний стан загальнонаціональної й світової ринкової кон'юнктури, успішність менеджменту (структура, стратегія, імідж, корпоративна ідеологія, корпоративна культура, рівень витрат) і ін.

При уважному вивченні поводження «долгоживущей» організації видно, що процеси, що протікають у ній, розвиваються циклічно. Аналізуючи форми неживої, живої й суспільної матерії, виявляється або циклічність у чистому виді, або поступальний розвиток по спіралі: від простих форм до більше складних, до заперечення заперечення в остаточному підсумку. Ці витки спіралі, що розкручується, і є послідовно поміняють один одного цикли.