- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой 8
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией 8
- •Глава 2. Системный подход как метод управления 35
- •Глава 3. Основополагающие законы организаций 60
- •Глава 4. Системы и модели систем 91
- •Глава 5. Анализ систем 108
- •Глава 6. Метод swot-анализа 124
- •Раздел II. Классификация систем управления 134
- •Глава 7. Организация как социально-экономическая система 134
- •Глава 8. Организационные структуры управления 178
- •Глава 9. Система организационно-правовых форм управления 204
- •Глава 10. Корпоративное управление организациями 221
- •Раздел III. Проблемы и цели управления организациями 251
- •Глава 11. Развитие организации 251
- •Глава 12. Системный анализ в проблемно-целевом керуванні 268
- •Глава 13. Оценка эффективности развития организации 291
- •Глава 14. Проблемы стратегического развития организации 311
- •Глава 15. Організаційна культура. 330
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності 340
- •Глава 17. Антикризове керування 346
- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией
- •1.1.Теорія організації і її місце в системі наукових знань
- •Розвиток організаторської й організаційно-управлінської думки
- •Введення в теорію організації
- •1.4. Поняття й сутність економічних організацій
- •1.5. Внутрішня логіка організації
- •1.6. Підходи до керування організаціями
- •2.1. Організація як система
- •2.2. Становлення системного підходу
- •2.3. Базові поняття системного підходу
- •2.4. Три описи систем
- •2.5. Суть системного підходу
- •3.1. Загальні поняття про залежності, закони й закономірності
- •3.2. Закон синергії
- •3.3. Закон самозбереження
- •3.4. Закон розвитку
- •3.5. Закони організації другого рівня
- •3.6. Закон єдності аналізу й синтезу.
- •3.7. Закон композиції й пропорційності
- •3.8. Специфічні закони соціальної організації
- •3.9. Принципи організації
- •3.10.Сутність проектування організаційних систем
- •1. Механізм проектування організаційних систем.
- •2. Стадії й методи проектування організаційних систем.
- •3. Принципи паралельності й послідовності.
- •4.1. Моделювання й визначення системи
- •4.2. Модель «Чорного ящика»
- •4.3. Модель складу
- •4.4. Модель структури
- •4.5. Модель структурної схеми
- •4.6. Класифікація систем
- •4.7. Типи способів керування й регулювання
- •5.1. Аналіз і синтез систем
- •5.2. Моделі систем як підстави декомпозиції
- •5.3. Агрегування й эмерджентность систем
- •5.4. Система методів аналізу
- •5.5. Етапи системного аналізу
- •6.1. Зовнішнє середовище й адаптація системи
- •6.2. Swot-Аналіз
- •6.3. Процедура оцінки сильних і слабких сторін
- •6.4. Pest-Аналіз
- •6.5. Прим-Аналіз
- •Глава 7 Організація як соціально-економічна система
- •7.1. Типологія організацій
- •7.2. Характеристика організації як системи
- •7.3. Соціальні й соціально-економічні системи
- •7.4. Соціальна організація
- •7.5. Господарські організації
- •7.6. Організація й керування
- •Глава 8 Організаційні структури керування
- •8.1. Системний підхід до аналізу організації
- •8.2. Характеристика й класифікація організаційних структур
- •8.3. Класифікація організацій по способі взаємодії з людиною
- •Глава 9 Система організаційно-правових форм керування
- •9.1. Структурні схеми керування власністю
- •9.2. Модель структури державного керування економікою
- •9.3. Модель муніципального самоврядування
- •9.4. Інституціональна система керування організаціями
- •Глава 10. Корпоративне керування організаціями
- •10.1. Злиття, поглинання й приєднання організацій
- •1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:
- •2. Рівень організації й керування:
- •3. Фінансовий стан:
- •10.2. Класифікація організацій по способі їхнього об'єднання
- •10.3. Багатонаціональні й глобальні корпорації
- •Глава 11 Розвиток організації
- •11.1. Моделі організаційного розвитку
- •11.2. Розвиток організації
- •11.3. Цикл розвитку організацій
- •11.4. Розвиток організації в умовах невизначеності
- •Глава 12 Системний аналіз у проблемно-цільовому керуванні організацією
- •12.1. Проблемна ситуація
- •12.2. Моделювання проблемної ситуації
- •12.3. Аналіз проблемної ситуації
- •12.4. Целеобразование в організаціях
- •12.5. Побудова «Дерева цілей»
- •12.6. Стратегічна система цілей
- •Глава 13 Оцінка ефективності розвитку організації
- •13.1. Сутність ефективності керування організацією
- •13.2. Організаційна ефективність
- •13.3. Методи оцінки стратегії розвитку
- •Глава 14 Проблеми стратегічного розвитку організації
- •14.1. Достоїнства й недоліки стратегії як явища
- •14.2. Проблеми визначення стратегії організації
- •14.3. Проблеми реалізації стратегії організації
- •Глава 15. Організаційна культура
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності
- •Глава 17. Антикризове керування
- •17.1. Основного складового ринкового оточення організації.
- •17.2. Можливості ринку й конкуренція
- •17.3.Структурування вибору дій у ринковій ситуації.
- •2. Функціональна структура керування. Руководитель
- •В Функціональні служби
- •Виконавці
- •3.Лінійно-штабна структура керування.
- •Руководитель
- •Функциональный штаб
- •Реализация
- •Реализация
- •Финансы
- •Оптимізація доходів організації (підприємства)
- •А витрати на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Визначення економічного ефекту систем керування [82]
- •Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]
- •А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Оцінка використання активів підприємства в аналізі ефективності його діяльності [82]
- •Економічна безпека діяльності підприємства [82]
- •Фінансова стабільність підприємства, її оцінка [82]
- •Розрахунок чистого прибутку підприємства [82]
- •Розрахунок рентабельності виробництва в умовах ринкової економіки [82]
- •Акціонерні товариства
- •Фінансово-промислові групи
- •Транснаціональні компанії
- •Міжнародні спільні підприємства
- •Тлумачний словник
Економічна безпека діяльності підприємства [82]
Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відображає захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин у всіх рівнях керування, починаючи з держави й кінчаючи кожним його громадянином.
Економічна безпека підприємства - це захищеність його діяльності від негативних впливів зовнішнього середовища, а також здатність швидко відсторонити погрози або пристосуватися до існуючих умов, які не позначаються негативно на його діяльності. Утримування поняття економічна безпека включає систему мір, які забезпечують конкурентоустойчивость і економічну стабільність діяльності, а також систему мер, які сприяють підвищенню рівня добробуту персоналу.
Найбільший вплив на формування економіки робить держава. Використовуючи прямі й непрямі важелі втручання, воно регулює економічний і соціальний розвиток країни. Інтереси підприємства й держави не завжди збігаються. Їхнім загальним мірилом виступає економічна безпека. Проблема укладається в тім, щоб, створюючи базу для економічної безпеки держави, не завдати шкоди інтересам підприємств.
У сучасному економічному житті України ми спостерігаємо як позитивні, так і негативні прояви державного регулювання. До позитивного можна віднести:
- стимулювання використання різних форм власності;
- прагнення наповнити ринок товарами;
- лібералізацію експорту;
- прагнення наблизити український ринок до цивілізованого ринку;
- податкова реформа.
З урахуванням можливого втручання держави в економіку підприємства, для підвищення його економічної безпеки, на підприємстві повинна вестися постійна робота в таких напрямках:
- вивчення особливостей застосування законів, які регулюють правовий відносини між державою й морським портом:
- здійснення діяльності по забезпеченню фінансовими ресурсами виробництва, що враховує весь спектр потенційних кредиторів і інвесторів;
- сприяння розвитку ринків транспортних і перевалочних робіт і послуг;
- участь у розвитку інфраструктури підприємництва (банківської системи, аудиторської служби, інформаційної системи);
- розвиток менеджменту, адаптація його до ринкових умов функціонування;
- оптимізація корпоративних параметрів і здійснення надійного контролю цільового використання фінансових і інших видів ресурсів.
У комплексі мер, які забезпечують економічну безпеку, на першому місці повинні бути «плаваючі ставки» оподаткування прибутку, які повинні розроблятися підприємством з урахуванням особливостей їхньої роботи. Спектр проблем, з якими зв'язана економічна безпека підприємства, вимагає системного їхнього розподілу в наступних напрямках: технологічна, ресурсна, фінансова й соціальна безпека.
Природно, для кожного напрямку діяльності підприємств є свої параметричні оцінки. Який-небудь імпульс із зовнішнього середовища може змінити стан безпеки в одному напрямку й жодним чином не торкнутися інші. Наприклад, зміна цін на енергоносії може дезорганізувати й навіть поставити на грань руйнування ресурсну безпеку підприємства й у той же час практично не привести до негативних наслідків у технічному розвитку підприємства. Це, звичайно, не означає, що зміна цін на енергоносії зовсім не відіб'ється на технічній безпеці підприємства: адже воно може викликати прогресивні зрушення в даній системі, і практика західних країн свідчить про це. Так, енергетична криза змусила підприємців цих країн розробити й впровадити ресурсосберегающие технології.
Інакше кажучи, кожна зі складових економічної безпеки підприємства - це комплекс завдань і показників. Поліпшення показників роботи підприємства можна одержати, працюючи в усіх напрямках одночасно.
Схема взаємодії елементів економічної безпеки підприємства представлена на схемі.
Програма створення економічної безпеки підприємства повинна враховувати особливості розвитку країни в конкретному проміжку часу. Для українських підприємств самими значними проблемами сучасного етапу реформ є:
недолік коштів на технічне переоснащення здійснення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НИОКР);
не ритмічність роботи;
більша дебіторська й кредиторська заборгованості.
Конкретними кроками на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств могли б стати:
у рамках технологічної безпеки:
– переоснащення низько рентабельних і збиткових підрозділів підприємства сучасними технічними коштами;
– зміна системи оплати праці, у тому числі, наукових і творчих працівників; створення нових організаційно-виробничих структур;
– участь у виставках і семінарах;
у рамках ресурсної безпеки:
– удосконалювання системи розрахунків;
– підвищення продуктивності роботи;
- збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження;
- стимулювання «ресурсного» напрямку НИОКР;
у рамках фінансової безпеки:
- застосування принципу цільового використання фінансових ресурсів і дотримання критичних строків короткострокового й довгострокового кредитування;
- створення інформаційного центра для постійного одержання інформації про стан розрахунків підприємства, перекрити канали витоку інформації;
- створення в структурі інформаційного центра спеціальної групи фінансових працівників для перевірки податкових і інших зобов'язань підприємства для виявлення можливої переплати.
Ця група фінансистів могла б надавати відомості про мало використовувані основні виробничі фонди з метою їхньої можливої реалізації; систематичний аналіз маржинального доходу й видатків по основній виробничій і не виробничій діяльності; використання нових форм партнерських зв'язків.
у рамках соціальної безпеки:
- наближення рівня оплати праці до показників розвинених країн;
- залучення робітників до керування виробництвом;
- створення організаційної структури керування, орієнтованої на роботу в умовах ринку;
- підвищення кваліфікації працівників;
- підвищення матеріальної відповідальності працівників за результати їхньої роботи.
Додаток № 9