5.1. Аналіз і синтез систем

Системний підхід сприяє виробленню правильного методу мислення про самий процес керування, але будь-яка система є частиною більшої системи й постійно змінюється. У тому випадку, коли немає достатньої інформації про істоту проблемної ситуації, тоді для того, щоб організувати процес прийняття рішень, менеджер застосовує системний аналіз.

У загальному виді процедури системного аналізу включають методики проведення дослідження й організацію процесу ухвалення рішення. Предмет же системного аналізу являють собою «органічно цілісні системи, у розряд яких попадають біологічні, психологічні, соціальні, економічні, складні технічні системи, а також комплексні кліматичні, географічні й геологічні утворення» [37]. Сам термін «системний аналіз» (далі – СА) з'явився в роботах корпорації РЭНД, організованої наприкінці 1940-х рр. у США для рішення глобальних військових завдань і ряду слабоструктурированных загальних проблем і соціально-економічних процесів.

Основу системного аналізу становить загальна теорія систем, що дозволяє здійснювати дослідження проблем, не розв'язуваних аналітично. Як правило, подібного роду проблеми містять невизначеність ситуації, що утрудняє прийняття рішень. Системний підхід поєднує формальні знання й інтуїцію фахівців і стимулює цілеспрямоване аналітичне мислення. Він передбачає розбивку процесу дослідження на подпроцессы, моделює процеси целеобразования й дозволяє виробити алгоритм ухвалення рішення, спрямований на усунення проблем, що нагромадилися.

У процесі системного аналізу здійснюється не тільки системне формулювання проблем, але й установлення між ними причинно-наслідкових зв'язків і визначення найбільш значимих серед них, для того щоб потім сформулювати мета й визначити способи її досягнення. При цьому часто логічний аналіз супроводжується математичними, статистичними обчисленнями й вербальними оцінками як проблем, так і цілей і варіантів їхнього досягнення.

Суть аналізу (декомпозиції) складається в поділі цілого на частині, у поданні складного у вигляді простих складових.

Особливість системного аналізу - використання формальних і неформальних процедур визначення цілей і функцій систем керування. Цей аналіз застосовується для рішення проблем у ситуації невизначеності, коли варто використовувати експертні методи прийняття рішень.

Під аналізом розуміється процес дослідження систем, заснований на їхній декомпозиції з наступним визначенням статичних і динамічних характеристик елементів, розглянутих у взаємозв'язку з іншими елементами систем і навколишнім середовищем. Мети аналізу проявляються в прагненні підвищити ефективність функціонування системи, а також у визначенні найкращого варіанта серед всіх альтернативних.

Відносно систем керування завдання аналізу зводяться до наступних процедур:

визначення об'єкта аналізу;

структурування системи;

визначення функціональних особливостей системи керування;

дослідження інформаційних характеристик системи;

визначення кількісних і якісних показників системи керування;

оцінка ефективності системи керування;

узагальнення й оформлення результатів аналізу.

У цьому процесі дослідник може обрати один із двох напрямків аналізу: визначення стану системи, щоб позначити зони, що вимагають поліпшення, і стимулювання змін або дослідження альтернативних варіантів новостворюваної системи з метою вибору кращого варіанта.

Синтез (агрегування) є центральною ланкою створення систем, його суть складається в з'єднанні (уявного або реальному) простих складового об'єкта в єдине ціле.

Розглянемо аналітичні й синтетичні методи дослідження систем.

Ще Р. Декарт, французький філософ і математик, пропонував: розчленуєте досліджуване завдання на стільки частин, щоб легко й зручно було неї вирішувати. Саме так і надходять математики: коли інтеграл не «береться в чоло», – його «беруть» вроздріб.

Інший підхід відомий з міркувань древніх філософів: всі люди смертні; Каїн - людин, виходить, Каїн смертний.

У першому випадку використовувалися методи аналізу, у другому - синтетичний метод дослідження.

Основні етапи розглянутих методів наведені в табл. 5.1.

Агрегування й декомпозиція, згадані в табл. 5.1, є процедурами дослідження систем і являють собою наступне. Декомпозиція - процедура розкладання цілого на частині. Агрегування - процедура об'єднання частин у ціле.

Таблиця 5.1

Процедури дослідження систем

Особливості синтетичних методів укладаються в тім, що внесок кожної частини в загальносистемний ефект залежить від внеску інших частин. Тому, наприклад, якщо кожну частину змусити функціонувати щонайкраще, то ефект не буде найвищим. Наприклад, якщо кожний гравець футбольної команди буде націлений на ворота супротивника так, що буде прагнути забити гол, те свої ворота залишаться незахищеними й багато хто із гравців виявляться поза грою. Тобто акцент робиться не просто на розгляд окремих частин, а на їхню взаємодію.

Складність системного аналізу укладається в тім, що при розчленовуванні цілого на частині не були втрачені властивості системи (властивості цілого).

Області застосування системного аналізу в економіці. Особливість системного аналізу полягає в тому, що він дозволяє формувати модель навколишньої дійсності поступово, обґрунтовуючи її адекватність на кожному кроці. Починається аналіз із вивчення проблемної ситуації й формулювання проблеми.

Виділимо основні області застосування системного аналізу з погляду розв'язуваних завдань:

аналіз оточення системи;

аналіз внутрішнього втримування системи;

аналіз соціально-економічних параметрів системи;

аналіз цілей і функцій;

підвищення ефективності процедур аналізу проблем і прийняття рішень;

розробка організаційної структури;

визначення втримування системи й зв'язків між її частинами.