12.4. Целеобразование в організаціях

Якщо целеполагание системи визначається як сукупність цілей існування кожного її елемента (створення системи цілей), то створення структури цілей системи дозволяє описати структурно-функціональну залежність елементів у цілому утворенні (системи). Визначення такої залежності є основою для виявлення закономірностей структурного утворення конкретної системи й опису їхніми формальними методами системного аналізу.

Опис системи у вигляді структури цілей, їхніх зв'язків і відносин лежить в основі системного дослідження будь-якого складного об'єкта для вивчення його стану, поводження й керування процесом його руху до образа ідеального стану [3].

Організація як змішана система є багатоцільовою системою. Одна з можливих моделей цілей системи наведена в табл. 12.6, що демонструє положення, відповідно до якого втримування цілей системи міняється залежно від того, що є об'єктом і предметом целеобразования. Інше завдання - показати, досягненню чого повинні служити мети.

Таблиця 12.6

Модель складу цілей

З табл. 12.6 видно, що організація як система прагне до пасивної стабільності й існування незалежно від існування зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище (конкуренти й споживачі продукту організації) змушують організацію реагувати на їхні запити методом оперативного керування. У тому випадку, якщо суб'єкти керування ставлять перед собою мети, орієнтовані на майбутнє й здатні змінити зовнішнє середовище, то організація може ініціювати необхідні їй події для здійснення прориву й настання на конкурентів. Життєвий успіх клієнта в цьому випадку визначається успіхом самої організації.

Таким чином, утримування цілей організації визначається не тільки суб'єктом керування, але й самим об'єктом і предметом целеобразования.

12.5. Побудова «Дерева цілей»

Універсальних правил постановки цілей не існує. Основні вимоги формулювання цілей зводяться до того, що мети повинні бути конкретними, точними, повними й несуперечливими.

Конкретність цілей забезпечується предметною спрямованістю, адресностью й тимчасовою визначеністю (задаються початок, кінець і порядок досягнення цілей).

Склад і повнота цілей залежать від специфіки об'єкта й умов зовнішнього середовища, що служить джерелом формування цілей.

Мети повинні розглядатися у взаємозв'язку зі сполученими завданнями, для того щоб забезпечити їхня несуперечність і погодженість у прагненні раціонально розподілити наявні ресурси.

Досяжність цілей перевіряється шляхом оцінки наявних економічних, юридичних, соціальних, психологічних і інших перешкод.

Для оцінки ступеня досягнення мети необхідно забезпечити вимірність поставленої мети, що може бути як кількісної, так і якісної.

Гнучкість цілей проявляється в можливості її коректування у зв'язку зі змінами, що відбуваються у внутрішнім і зовнішнім середовищі системи.

Розглядаючи мету як цілісний об'єкт, важливо встановити її структуру, графічна модель якої являє собою деревоподібного графа («дерево цілей»). У цьому випадку ціль декомпозируется на подцели, а число ієрархічних рівнів визначається суб'єктом целеполагания виходячи з вартої перед ним завдання.

Процедура структуризації мети складається у виділенні базових елементів і встановленні зв'язків між ними, що дозволяє формалізувати проблемну ситуацію.

Процедура розробки «дерева цілей» являє собою тривалий процес із різними уточненнями й узгодженнями, а вибір самої процедури залежить від фахівця, що вирішує проблему:

починається побудова «дерева цілей» з формулювання головної мети, що відображає в цілому проблемну ситуацію;

дотримуючи принципу «від загального до частки», провадиться редукція (поділ) мети на частині (на подцели);

иерархичность цілей забезпечується тим, що мети нижнього рівня випливають із вищестоящих цілей і підкоряються їм, тобто  кошти до досягнення мети є її подцелями й у свою чергу стають цілями для наступного нижчестоящого рівня ієрархії;

повнота декомпозиції повинна бути забезпечена тим, що на кожному рівні ієрархії повинен бути сформульований повний перелік подцелей. Зрозуміло, що кожна мета декомпозируется не менш чим на дві подцели;

необхідно прагнути до того, щоб була можливість одержати загальну шкалу вимірів для кожного рівня ієрархії;

мети, представлені на рівнях ієрархії, повинні бути гнучкими й передбачати можливість коректувань і змін (і в процесі побудови «дерева цілей», і в процесі змін зовнішнього й внутрішнього середовища, і в процесі реалізації);

завершується процедура побудови «дерева цілей» на тім рівні декомпозиції, на якому вдається розробити альтернативні способи досягнення мети.