- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой 8
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией 8
- •Глава 2. Системный подход как метод управления 35
- •Глава 3. Основополагающие законы организаций 60
- •Глава 4. Системы и модели систем 91
- •Глава 5. Анализ систем 108
- •Глава 6. Метод swot-анализа 124
- •Раздел II. Классификация систем управления 134
- •Глава 7. Организация как социально-экономическая система 134
- •Глава 8. Организационные структуры управления 178
- •Глава 9. Система организационно-правовых форм управления 204
- •Глава 10. Корпоративное управление организациями 221
- •Раздел III. Проблемы и цели управления организациями 251
- •Глава 11. Развитие организации 251
- •Глава 12. Системный анализ в проблемно-целевом керуванні 268
- •Глава 13. Оценка эффективности развития организации 291
- •Глава 14. Проблемы стратегического развития организации 311
- •Глава 15. Організаційна культура. 330
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності 340
- •Глава 17. Антикризове керування 346
- •Раздел I. Организация и системное управление этой структурой
- •Глава 1. Специфика структуры современной организацией
- •1.1.Теорія організації і її місце в системі наукових знань
- •Розвиток організаторської й організаційно-управлінської думки
- •Введення в теорію організації
- •1.4. Поняття й сутність економічних організацій
- •1.5. Внутрішня логіка організації
- •1.6. Підходи до керування організаціями
- •2.1. Організація як система
- •2.2. Становлення системного підходу
- •2.3. Базові поняття системного підходу
- •2.4. Три описи систем
- •2.5. Суть системного підходу
- •3.1. Загальні поняття про залежності, закони й закономірності
- •3.2. Закон синергії
- •3.3. Закон самозбереження
- •3.4. Закон розвитку
- •3.5. Закони організації другого рівня
- •3.6. Закон єдності аналізу й синтезу.
- •3.7. Закон композиції й пропорційності
- •3.8. Специфічні закони соціальної організації
- •3.9. Принципи організації
- •3.10.Сутність проектування організаційних систем
- •1. Механізм проектування організаційних систем.
- •2. Стадії й методи проектування організаційних систем.
- •3. Принципи паралельності й послідовності.
- •4.1. Моделювання й визначення системи
- •4.2. Модель «Чорного ящика»
- •4.3. Модель складу
- •4.4. Модель структури
- •4.5. Модель структурної схеми
- •4.6. Класифікація систем
- •4.7. Типи способів керування й регулювання
- •5.1. Аналіз і синтез систем
- •5.2. Моделі систем як підстави декомпозиції
- •5.3. Агрегування й эмерджентность систем
- •5.4. Система методів аналізу
- •5.5. Етапи системного аналізу
- •6.1. Зовнішнє середовище й адаптація системи
- •6.2. Swot-Аналіз
- •6.3. Процедура оцінки сильних і слабких сторін
- •6.4. Pest-Аналіз
- •6.5. Прим-Аналіз
- •Глава 7 Організація як соціально-економічна система
- •7.1. Типологія організацій
- •7.2. Характеристика організації як системи
- •7.3. Соціальні й соціально-економічні системи
- •7.4. Соціальна організація
- •7.5. Господарські організації
- •7.6. Організація й керування
- •Глава 8 Організаційні структури керування
- •8.1. Системний підхід до аналізу організації
- •8.2. Характеристика й класифікація організаційних структур
- •8.3. Класифікація організацій по способі взаємодії з людиною
- •Глава 9 Система організаційно-правових форм керування
- •9.1. Структурні схеми керування власністю
- •9.2. Модель структури державного керування економікою
- •9.3. Модель муніципального самоврядування
- •9.4. Інституціональна система керування організаціями
- •Глава 10. Корпоративне керування організаціями
- •10.1. Злиття, поглинання й приєднання організацій
- •1. Стан зовнішнього навколишнього середовища:
- •2. Рівень організації й керування:
- •3. Фінансовий стан:
- •10.2. Класифікація організацій по способі їхнього об'єднання
- •10.3. Багатонаціональні й глобальні корпорації
- •Глава 11 Розвиток організації
- •11.1. Моделі організаційного розвитку
- •11.2. Розвиток організації
- •11.3. Цикл розвитку організацій
- •11.4. Розвиток організації в умовах невизначеності
- •Глава 12 Системний аналіз у проблемно-цільовому керуванні організацією
- •12.1. Проблемна ситуація
- •12.2. Моделювання проблемної ситуації
- •12.3. Аналіз проблемної ситуації
- •12.4. Целеобразование в організаціях
- •12.5. Побудова «Дерева цілей»
- •12.6. Стратегічна система цілей
- •Глава 13 Оцінка ефективності розвитку організації
- •13.1. Сутність ефективності керування організацією
- •13.2. Організаційна ефективність
- •13.3. Методи оцінки стратегії розвитку
- •Глава 14 Проблеми стратегічного розвитку організації
- •14.1. Достоїнства й недоліки стратегії як явища
- •14.2. Проблеми визначення стратегії організації
- •14.3. Проблеми реалізації стратегії організації
- •Глава 15. Організаційна культура
- •Глава 16. Суб'єкти організаторської діяльності
- •Глава 17. Антикризове керування
- •17.1. Основного складового ринкового оточення організації.
- •17.2. Можливості ринку й конкуренція
- •17.3.Структурування вибору дій у ринковій ситуації.
- •2. Функціональна структура керування. Руководитель
- •В Функціональні служби
- •Виконавці
- •3.Лінійно-штабна структура керування.
- •Руководитель
- •Функциональный штаб
- •Реализация
- •Реализация
- •Финансы
- •Оптимізація доходів організації (підприємства)
- •А витрати на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Визначення економічного ефекту систем керування [82]
- •Розрахунок основних показників економічної ефективності [82]
- •А видатки на паливо й енергію на технологічні цілі
- •Оцінка використання активів підприємства в аналізі ефективності його діяльності [82]
- •Економічна безпека діяльності підприємства [82]
- •Фінансова стабільність підприємства, її оцінка [82]
- •Розрахунок чистого прибутку підприємства [82]
- •Розрахунок рентабельності виробництва в умовах ринкової економіки [82]
- •Акціонерні товариства
- •Фінансово-промислові групи
- •Транснаціональні компанії
- •Міжнародні спільні підприємства
- •Тлумачний словник
3.5. Закони організації другого рівня
Закон з. Комунікації в організації засновані на одержанні, обробці, передачі й зберіганні управлінської інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.
Інформацію розділяють на два більших класи: об'єктивну (упредметнену в товарі) і суб'єктивну (відбитими, організованими людьми).
Інформація сприяє посиленню позитивної дії законів і принципів керування, до яких ставляться закони єдності систем керування, співвідносності керуючих і керованої систем, пропорційності виробництва й керування, економії часу, економії інтелектуальної праці, переходу від адміністративних до організаційних методів керування.
Закон информированности-упорядкованості виходить із відомого співвідношення невизначеності інформації, що забезпечує якість розробки рішення.
Відповідно до закону, чим більшою інформацією про зовнішнє й внутрішнє середовище розташовує організація, тим більшу ймовірність стійкого функціонування вона має.
Інформацію визначають найчастіше через міру зменшення невизначеності знання про параметри, необхідних системі для її розвитку. Поняття про цінність інформації зв'язано зі ступенем корисності відомостей для забезпечення головних цілей системи: самозбереження й розвитку. У міру розвитку організації ускладнюються набір цілей, структура; безупинно росте потреба у відомостях; ускладнюються інформаційні взаємодії.
У керуванні організаціями застосовуються економічний, науково-технічний, суспільно-політичний і інший види інформації.
Приведемо слідства із закону информированности-упорядкованості, сформульовані Т. А. Акимовой.
1. Ніж чіткіше сформульовані завдання керування й організована база даних про об'єкти керування, тим стійкіше функціонує організація.
2. У міру росту складності системи кількість необхідної інформації росте экспоненциально – набагато швидше, ніж складність самої керованої системи.
3. Неупорядкована під конкретні завдання керування інформація приводить до дезінформації, до того ж зростають проблеми зберігання, переробки й передачі інформації, збільшуються витрати.
Для керівника не впорядкована під конкретні завдання інформація замість користі приносить шкоду. Завдання директора по логістиці вимагають одного набору даних, фінансовому директорові потрібні інші відомості, а керівникові, відповідальному за філії, – треті. Щоб грамотно користуватися інформацією, необхідно знати систему параметрів, за допомогою яких ведеться керування. Потрібні не тільки грамотні менеджери, але й грамотні програмісти й інформаційні технологи. Якщо виходити з потреб економічного керування, то всі ті відомості, знання, повідомлення, які допомагають вирішити управлінське завдання, і є корисна економічна інформація, за допомогою якої знижується рівень невизначеності її исходов. І чим цінніше й корисніше інформація, тим скоріше й з меншими витратами буде отриманий результат» [2].
До числа критеріїв оцінки якості інформації варто віднести: повноту, цінність, вірогідність і насиченість інформації. Також необхідно мати на увазі, що розподіл інформації повинне бути виборчим і орієнтованим на повноваження осіб, що приймають рішення. Виборчий розподіл інформації переважніше надання всієї інформації без попереднього аналізу й систематизації.
Т. А. Акимова приводить 12 постулатів із книги Моримаса Огавы «Практичний менеджмент», одного з керівників компанії «Мацусита дэнки», на підтвердження необхідності знання основних інформаційних правил керування організацією як системою:
1. Інформація з'являється в результаті зміни ситуації і є звісткою про цю зміну. Інформація є самопрояв змін. Проблема укладається в сприйнятливості й наявності здатностей уловлювати події - провісники змін.
2. Ступінь засвоєння інформації визначається величиною потреби в ній і досвідом одержувача інформації. Та або інша інформація марна для того, у кого немає потреби в ній.
3. Цінність інформації залежить від швидкості її одержання й точності.
4. Цінність інформації підвищується при її цільовому відборі й упорядкуванні. Угруповання й обробка даних створюють нові можливості їхнього застосування.
5. Чим інформація концентрированнее, тим краще.
6. Практичне використання інформації залежить від сприйнятливості, досвіду й знань її одержувача.
7. Людина схильний, відбираючи зручну для себе інформацію, недооцінювати й залишати без уваги небажану.
8. В організації існує тенденція росту бажаної інформації й скорочення, іноді до повного зникнення, небажаної. Багато керівників призивають підлеглих повідомляти їм погані новини, але лише деякі із цих керівників створюють атмосферу, у якій це було б можливо.
9. Надлишок інформації буває так само шкідливий, як і її недолік, – необхідний відбір. Потрібно виробити систему впорядкування й використання інформації.
10. Свою щиру цінність інформація проявляє тоді, коли попадає до людей, її розуміючої й що використовують.
11. Інформація, стаючи загальним надбанням багатьох людей, проявляє більшу чинність впливу. Менеджери повинні ставити своєю метою побудова цілісного колективу на основі володіння інформацією всіма працівниками компанії. Виграш від цього набагато більше, ніж можливий збиток від більше ймовірної в цьому випадку витоку інформації.
12. Придбання інформації відбувається за принципом «брати й давати». Тому, наприклад, хто під час навчання все випитує про інші компанії, а коли доходить справа до своєї - рот на замок, інформації не зібрати. Інформація збирається пропорційно її передачі» [2].