3. Принципи паралельності й послідовності.

У практичній діяльності ОС використовується два принципи використання механізму внутрішнього функціонування й механізму відносин із зовнішнім середовищем: принципи послідовності й паралельності.

Принцип послідовності. «Для діючих компаній коректування механізму внутрішнього функціонування повинна йти після усвідомлення тенденцій зміни механізму відносин із зовнішнім середовищем».

Зміна механізму відносин компанії із зовнішнім середовищем може носити стійкий і нестійкий характер. При встановленні тенденцій стійких змін механізм внутрішнього функціонування компанії повинен оперативно коректуватися в припустимому діапазоні. У випадку нестійкого характеру змін параметрів зовнішнього середовища необхідно або почекати якийсь час, або використовувати економіко-математичні методи для їхнього аналізу, наприклад, методи апроксимації, масового обслуговування й ін.

Принцип паралельності. «Для нових компаній необхідно проектувати механізм внутрішнього функціонування й механізм відносин із зовнішнім середовищем одночасно».

Контрольні питання

1. Дайте визначення закону.

2. Дайте визначення залежності.

3. Назвіть типи залежностей.

4. Чим відрізняються закони від закономірностей?

5. Приведіть визначення закону синергії.

6. Приведіть приклад прояву закону синергії.

7. Дайте визначення закону самозбереження систем.

8. Які стратегії самозбереження можуть використовувати організації?

9. Дайте визначення закону розвитку систем.

10. Опишіть етапи життєвого циклу системи.

11. У чому укладається принцип інерції системи?

12. Охарактеризуйте принцип еластичності потенціалу системи.

13. У чому укладається принцип безперервності зміни потенціалу системи?

14. У чому укладається принцип стабілізації системи?

15. Дайте визначення закону з.

16. У чому складається зв'язок закону информированности-упорядкованості зі стабільністю організації?

17. Дайте визначення закону єдності аналізу й синтезу.

18. Приведіть визначення закону композиції й пропорційності.

Розділ 4 Системи й моделі систем

4.1. Моделювання й визначення системи

Спочатку моделлю називали якісь допоміжні кошти, об'єкт, що у певній ситуації заміняв інший об'єкт. Моделювання є основним методом дослідження більших і складних систем у теорії систем.

Кожна теорія – це теж модель розуміння втримування предмета дослідження. Моделі можуть створюватися на основі коштів пізнання (форми мислення) – евристичні, гіпотетичні, концептуальні й на основі раціонально-логічних коштів дослідження – емпіричні, теоретичні, математичні.

Існує багато визначень моделей. Особливо в цьому превстигли математики, що створили теорію моделей. Найчастіше під моделлю розуміють якийсь об'єкт-замінник, що у певних умовах може заміняти об'єкт-оригінал, відтворюючи властивості, що цікавлять нас, і характеристики оригіналу. Причому тут істотну перевагу мають зручності, тобто  модель являє собою відображення яким-небудь способом істотних характеристик об'єктів, процесів і їхніх взаємозв'язків з реальними системами. В основі моделювання лежить принцип аналогії[3].

Переконавшись в аналогичности двох об'єктів, припускають, що функції, властивості одного об'єкта властиві іншому об'єкту, для яких вони не встановлені. Метод аналогій полягає в тому, що вивчає один об'єкт - модель, а висновки переносяться на іншій - оригінал. Інакше кажучи, аналогія - висновок від моделі до оригіналу.

Модель є свого роду інструментом дослідження систем і дозволяє на основі зміни вихідних припущень прогнозувати поводження системи. Крім того, модель являє собою кошти спрощення об'єкта і його вивчення, оскільки дозволяє досліджувати систему з погляду її істотних характеристик, абстрагуючись від побічних впливів середовища.

Серед методів спрощення, здійснюваних у процесі моделювання, можна назвати:

виключення з розгляду ряду змінних - як виключення несуттєвих, так і за рахунок агрегування змінних;

зміна природи змінних - як за рахунок розгляду змінних як константи, так і за рахунок розгляду дискретних величин як безперервних;

зміна характеру зв'язку між елементами (заміни нелінійних залежностей на лінійні);

зміна обмежень - як шляхом зняття обмежень, так і за рахунок введення нових.

Будь-яка модель будується на основі деяких теоретичних принципів і реалізується певними інструментальними коштами прикладних наук.

У теорії систем широко використовуються спеціальні методи моделювання, які застосовуються в прикладній інформатиці. До них ставляться:

імітаційне динамічне моделювання, що використовує методи статистики й спеціальна мова програмування взаємодії структурних елементів;

ситуативне моделювання, що використовує методи теорії множин, теорії алгоритмів, математичної логіки (Булевой алгебри) і спеціальна мова аналізу проблемних ситуацій;

інформаційне моделювання, що використовує математичні методи теорії інформаційного поля й теорії інформаційних ланцюгів.

Моделі класифікують по різних ознаках. Приведемо деякі приклади.

Графічна модель - об'єкт, геометрично подібний до оригіналу (географічна карта).

Геометрична модель - об'єкт, подібний до оригіналу за формою (зліпок).

Функціональна модель - об'єкт, що відображає поводження оригіналу (будь-яка діюча модель).

Символічна модель - виражається за допомогою абстрактних символів (програма для ЕОМ).

Статистична модель - описує взаємозв'язки між елементами, що мають випадковий характер (схема Бернуллі).

Описова (дескриптивна) модель - словесний опис, порівняльні характеристики (різні визначення).

Математична модель - сукупність рівнянь або нерівностей, таблиці, матриці й інші способи опису оригіналу.

Прикладом статичних моделей можуть служити гроші (модель вартості), фотографія (модель конкретного об'єкта) або топографічна карта місцевості; динамічних моделей – процес обтікання моделі літака в аеродинамічній трубі на різних режимах польоту або демонстрація відеоролика, що зафиксировали технологічний процес виготовлення якого-небудь продукту. Можна виділити абстрактні моделі (образи, що приходять у свідомість людини в сні), знакові (математичні моделі) і т.д.

Крім того, будуються змішані моделі. А. С. Малин і В. И. Мухін, розглядаючи форми наукового дослідження, дають наступну класифікацію моделей (табл. 4.1) [37].

Таблиця 4.1

Класифікація моделей

Оскільки розходження між моделлю й реальністю неминучі, існує межа істинності: щире, умовно щире й передбачуване.

Модель завжди бідніше оригіналу.

Якщо розглядати визначення як язикову модель системи, то варто розуміти, що розходження цілей і вимог до моделі приводять до різних визначень (вербальним моделям).

Приведемо кілька визначень.

Система є засіб досягнення мети.

Ціль - це суб'єктивний образ (абстрактна модель) неіснуючого, але бажаного стану середовища, що вирішило б виниклу проблему.

Проблема являє собою незадовільний стан системи. Тобто в тому випадку, коли виникає проблема, то з навколишнього середовища необхідно вибрати окремі об'єкти, властивості яких можна використовувати для досягнення мети (рішення виниклої проблеми), і так їх об'єднати між собою, щоб вони вирішили проблему.

Найпростіший приклад: коли нас мучить спрага, то ми із зовнішнього середовища беремо один об'єкт (склянка) і певним чином його з'єднуємо з іншим об'єктом зовнішнього середовища (водою) – у результаті одержуємо систему, що забезпечує досягнення поставленої мети (здатну вирішити нашу проблему – угамувати спрагу).