5.5. Етапи системного аналізу

Формулювання проблеми. Для традиційних наук постановка завдання є відправним етапом роботи. Для дослідників систем - це результат проміжний, котрому передує більша аналітична робота.

Наприклад, останнім часом в організаціях гостро коштує проблема невиплати заробітної плати. Але невиплата заробітної плати - не проблема, а слідство, як правило, деякої сукупності проблем, що у кожній організації своя.

Початкове формулювання - лише приблизний натяк на те, який у дійсності повинна бути формулювання проблеми. Виявленням проблемного поля і його обробкою займаються, як правило, консультанти по керуванню й організаційному розвитку.

Далі виявляються мети, що є антиподами проблем. Проблеми - це те, що не подобається, а мети - те, що ми хочемо. У підсумку проблеми приводяться до такому виді, коли вони стають завданнями вибору підходящих коштів, необхідних для досягнення заданих цілей.

При формулюванні цілей варто дотримуватися наступних правил:

включати до списку мети, протилежні заявленим;

виявляти не тільки бажані, але й небажані по наслідках мети;

припускати існування взагалі всяких цілей. Зміна цілей у часі може бути як за формою, так і по втримуванню.

Формування критеріїв. Критерії - це кількісні моделі якісних цілей; подоба мети, її апроксимація, модель.

Наприклад, студент ставить собі мета: успішно здати зимову сесію. Критерієм у цьому випадку може бути така кількісна модель - одержати дві п'ятірки й дві четвірки.

Рішення може складатися не тільки в пошуку більше адекватного варіанта (може трапитися так, що його й не існує), але й у використанні декількох критеріїв, що описують ту саму ціль із різних позицій і тим самим дополняющих друг друга.

Наприклад, ціль - поліпшити збирання сміття в місті. Критерії оцінки можуть бути наступні.

Перша група критеріїв:

видатки по збиранню сміття розраховуючи на одну квартиру;

кількість сміття розраховуючи на людину в день;

загальна вага сміття, що вивозиться. Друга група критеріїв:

відсоток житлових кварталів з низьким рівнем захворюваності населення;

зниження числа пожеж;

скорочення кількості скарг жителів.

Генерування альтернатив і вибір варіанта рішення проблем. При наявності цілей і критеріїв їхнього досягнення встають питання, що оцінювати цими критеріями, із чого вибирати. Багато роблем, що вимагають рішення, не піддаються кількісній оцінці, тому використовуються експертні технології. Словом, потрібні експерти й варіанти рішень. Структурна схема експертних методів вироблення рішень наведена на мал. 5.2.

Рис. 5.2. Структурна схема експертних методів вироблення рішень

Розглянемо докладніше методи активізації творчого мислення.

Метод «мозкової атаки». Суть методу: кожному учасникові групи надається право висловлювати всілякі ідеї із приводу варіантів рішення проблеми поза залежністю від їхньої обґрунтованості, осуществимости й логічності. Чим більше різних пропозицій - тим краще. Керує «атакою» ведучий. З інформацією про характер проблеми учасники групової роботи знайомляться заздалегідь. Всі пропозиції вислуховуються без критики й оцінки (за цим стежить ведучий), а їхній аналіз провадиться централізовано після завершення процесу висловлення ідей на основі записів, вироблених секретаріатом. У результаті формується список, у якому всі представлені пропозиції структурируются по певних параметрах (критеріям), а також по їхній результативності в частині рішення обговорюваної проблеми.

Метод Дельфи. Цей метод часто використовують у тих випадках, коли збір групи неможливий. Відповідно до процедури членам групи не дозволяється зустрічатися й обмінюватися думками із приводу розв'язуваної проблеми; цим забезпечується незалежність думок. Процедура укладається в наступному (проходить етапи):

1) членам групи пропонується відповісти на перелік питань, детально сформульованих по розглянутій проблемі;

2) кожний учасник відповідає на питання анонімно;

3) результати відповідей збираються в центрі, і за результатами обробки відповідей складається інтегральний документ, що містить всі пропоновані варіанти рішень;

4) кожний член групи одержує копію інтегрального документа;

5) ознайомлення із зазначеним документом (аналіз пропозицій інших учасників групи) може змінити думка деяких учасників групи відносно можливих варіантів рішень;

6) етапи з 3-го по 5-й повторюють стільки разів, скільки необхідно для досягнення погодженого рішення.

Цей метод застосуємо, коли немає обмежень за часом вироблення рішення й рішення приймаються експертами. При виробленні рішень для конкретної організації з метою наступного впровадження доцільно використовувати інші методи групової роботи, що дозволяють знаходити консенсус, а в процесі пошуку рішень зі членів групи (керівництва організації) може формуватися команда однодумців.

Метод експертних оцінок. Основа цього методу укладається у використанні різних форм експертного опитування з наступною оцінкою й вибором кращого варіанта. Об'єктивність експертних оцінок базується на тім, що невідома характеристика досліджуваного явища трактується як випадкова величина, відбиттям закону розподілу якої є індивідуальна оцінка експерта про вірогідність і значимість тої або іншої події. Щире значення досліджуваної характеристики перебуває усередині діапазону оцінок, отриманих від експертів.

Метод «дерева цілей» розроблений на основі системного аналізу проблемних ситуацій і припускає використання ієрархічної структури, отриманої шляхом поділу загальної мети на подцели. «Дерево цілей» створюється для аналізу проблемної ситуації й наочного подання результатів такого аналізу. Ідея розробки «дерева цілей» належить американському дослідникові Черчмену, що застосував такий підхід до дослідження проблем розвитку промисловості. У цьому випадку «дерево цілей» являє собою зв'язаний граф без циклів. Таким чином, «дерево цілей» - це граф, що виражає супідрядність і взаємозв'язки елементів, який є мети й ресурси.

При побудові «дерева цілей» тенденції очікуваного розвитку подій установлюються експертними прогнозами. Визначення основних факторів, що впливають на розвиток ситуації, провадиться методом розробки сценаріїв. Сценаріями називають гіпотетичні альтернативні описи того, що може відбутися в майбутньому. Сценарії - це не просто плід фантазії, а логічно обґрунтовані моделі майбутнього, своєрідна розповідь про те, «що трапиться, якщо...». Звичайно розробляють кілька сценаріїв: оптимістичний, песимістичний і проміжний. Перед розробкою сценарію становлять переліки факторів, що впливають на хід подій і наявні ресурси.

Пошук нестандартних рішень знову виниклої проблеми здійснюється методами генерування альтернатив. Порівняльна перевага різних альтернатив оцінюється методом визначення рейтингів або методами формування оцінних систем. У їхній склад входять критерії оцінки, шкали виміру критеріїв, правила вибору найбільш кращої альтернативи. Цей метод застосовується в тому випадку, коли ціль неясна, а є тільки вихідний стан системи.

Події нижнього рівня декомпозиції ранжируются по перевазі й імовірності настання (мал. 5.3).

Найбільш кращий варіант і є метою системи.

Методи морфологічного аналізу засновані на комбінуванні виділених елементів або їхніх ознак у процесі пошуку рішення проблем. У рамках цього методу визначаються всі можливі елементи, від яких може залежати рішення проблеми, перераховуються можливі значення цих елементів, а потім наступає процес генерування альтернатив шляхом перебору всіх можливих сполучень цих значень.

Метод заперечення й конструювання. Здійснюється формулювання деяких припущень і заміна їх на протилежні з наступним аналізом виникаючих невідповідностей.

Метод систематичного покриття поля укладається у виділенні опорних пунктів знань у досліджуваній області, які використовуються для заповнення поля деяких сформульованих принципів мислення.

Метод синектики призначений для генерування альтернатив шляхом асоціативного мислення, пошуку аналогій поставленому завданню. Він укладається в наступному:

1) формується група з 5–7 чоловік, що мають гнучке мислення, досвід, психологічну сумісність, товариськість і рухливість;

2) виробляються навички спільної групової роботи;

3) перебираються не тільки відомі подібні рішення, але й всього можливого й неможливі (фантастичні) рішення;

4) забороняється обговорювати достоїнства й недоліки членів групи;

5) дозволяється кожному припинити роботу в будь-який момент без пояснення причин;

6) роль ведучого періодично переходить до інших членів групи.

Рис. 5.3. Приклад структури сценарію

На відміну від методу «мозкової атаки» тут потрібно спеціальна й тривала підготовка групи.

Ділові ігри являють собою імітаційне моделювання реальних ситуацій, але при цьому «гравці» поводяться так, ніби це відбувалося в реальному житті. Дана ситуація знімає бар'єри, що мають місце в реальній дійсності: боязкість перед начальством і колегами, заборона посадових інструкцій, відсутність необхідної інформації, можливість використовувати будь-які фантазії (наприклад, ділова гра «маркетинг»).

Остаточне рішення й вибір варіанта із пропонованих альтернатив провадиться, як правило, експертним шляхом. Однак і тут виникають питання. Навіть оброблені відповідними методами результати експертних оцінок не гарантують того, що буде прийнятий кращий варіант рішення. Крім того, рішення, прийняте без участі осіб, яким має бути впроваджувати його в життя, звичайно реалізується із працею. Завдання полягає в тім, щоб експерти й особи, що впроваджують дане рішення, стали однодумцями.

Контрольні питання

1. Назвіть основні методи дослідження систем.

2. У чому укладається аналіз систем?

3. Перелічите основні області застосування системного аналізу.

4. Як відбувається процес синтезу систем?

5. Що являє собою агрегування елементів?

6. У чому укладається декомпозиція структури системи?

7. Які особливості синтетичних методів дослідження систем?

8. Що така підстава декомпозиції системи?

9. Як визначити підстава декомпозиції системи?

10. Що являє собою алгоритм декомпозиції?

11. У чому укладається проблема повноти моделей?

12. Назвіть типи ресурсів системи.

13. Опишіть алгоритм декомпозиції системи.

14. Чим досягається компроміс при визначенні підстави декомпозиції?

15. Що таке агрегат системи?

16. Прокоментуйте таку властивість систем, як эмерджентность.

17. Назвіть особливості конфигуратора системи. Приведіть приклад.

18.  Чи можна представити класифікацію агрегат-оператором системи?

19. Чим пояснюється різноманіття типів структур?

20. Опишіть загальний алгоритм проведення системного аналізу.

21. Перелічите достоїнства системного аналізу.

22. У чому укладається зв'язок між проблемами й цілями організації?

23. Що називається кількісною моделлю якісних цілей?

24. Назвіть методи генерування альтернатив.

25. Чим відрізняється метод «мозкової атаки» від методу синектики?

26. Чим відрізняється метод побудови сценаріїв від методу морфологічного аналізу?

27. Хто визначає остаточне рішення й вибір альтернатив у ділових іграх?

Розділ 6 Метод SWOT-Аналізу