- •Вступне слово
- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області
- •1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Екологічний стан Чорного моря
- •4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- •4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- •5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- •5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень України
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- •5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- •5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.4.3. Історико-культурна спадщина
- •5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- •6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- •6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- •6.1.2. Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3. Якість грунтів
- •6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2. Забруднення ґрунтів
- •6.4. Охорона земель
- •6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •Використання надр (за даними днвп «Геоінформ України»)
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення
- •9.3.2. Радіоактивні відходи
- •10.Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області
- •Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. В усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. Га, що на 54,2 тис. Га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році.
- •10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- •10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- •12.1. Транспортна система Одеської області
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •12.3. Використання альтернативних видів палива
- •13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •13.1. Екологічна політика регіону
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •Український науковий центр екології моря
- •Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області
- •Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство
- •13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- •13.5. Економічні засади природокористування
- •13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- •13.8. Екологічний аудит
- •13.9. Екологічне страхування
- •13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- •Регулярні гідрологічні і гідрохімічні спостереження на мережі стаціонарних пунктів. Комплексні сезонні обстеження. Спеціальні дослідження за різними напрямками:
- •13.11.2. Громадські рухи
- •Виконання державних екологічних програм
- •Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- •13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
- •13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки і пропозиції
- •Додатки
5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
Одеський регіон має значний фонд природних водойм – лиманів, озер, загальна площа яких становить біля 200 тис. га., акваторій пониззя Дністра, Дунаю та північно-західної частини Чорного моря. За даними аналізу ОдЦ ПівденНІРО у 2009 р. стан промислових об’єктів в водоймах Одеської області характеризувався так.
Водність р. Дунай в весняний період 2009 р., також як і у попередньому 2008 році, була досить високою, що сприяло інтенсивному заходу оселедця. Масовий хід оселедця прийшовся на квітень-травень; з початку червня інтенсивність ходу оселедця суттєво знизилась. Вилов оселедця у 2009 р. знизився у порівнянні з 2008 р. з 417,9 до 369,3 т. В 2009 р. вперше була введена десятиденна заборона на лов оселедця, тобто на п’ять днів менше здійснювався лов оселедця в самий пік його ходу. Крім того, у третій декаді червня у зв'язку з масовим скатом памолоді осетрових був зупинений лов оселедця. Так що теоретично можна припустити, що вилов оселедця 2009 року відповідав би вилову в 2008 році.
В промислових уловах частикових риб найбільш різноманітною по видовому складу була родина коропових. Основу промислу складали такі види, як лящ, карась, сазан, товстолобики, в меншому ступені - жерех, рибець. Крім вказаних видів, білоглазка, плоскирка.
Стенцовські заплави в останнє десятиріччя в рибогосподарському відношенні використовується слабо. У 2007 р. у зв'язку з кризисною екологічною ситуацією (висихання і загнивання заплав) у даній водоймі був введений мораторій на лов. На 2009 р. ліміти вилучення ВЖР в Стенцовських заплавах не встановлювались.
В Одеській області були створені вісім спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ): на придунайських озерах Кагул-Картал, Китай, Катлабух, Ялпуг-Кугурлуй, водосховище Сасик, Хаджибейському, Дофіновському і Тузловських лиманах.
В озерах Кагул-Картал промисел базувався на видах, що вселяються (товстолобики, білий амур, короп), карасі й частково на таких аборигенних видах як лящ, білизна, плоскирка, судак. Вступ у 2009 р. у промисел урожайних поколінь 2005-2006 рр. обумовило збільшення вилову карася до 36,4 т. Це найвищий показник за останні чотири роки. На фоні 2008 року в уловах значно знизилась зустрічаємість старших вікових груп товстолобиків і коропа. Це призвело до падіння вилову зарибляємих видів до 365,6 т по товстолобику і до 2,7 т по коропу. Річний вилов в 2009 р. впав на 220 т.
В озерах Ялпуг-Кугурлуй основу промислу 2009 р., як і в попередні роки, складали карась, рослиноїдні, лящ. Аналіз статистичних даних щодо вилову водних живих ресурсів в 2009 р. вказує на збереження тенденції збільшення уловів товстолобиків і їх гібридних форм, ляща и карася. Річний вилов у 2009 г. збільшився на 280 т.
Основу промислу в оз. Катлабуг складали зарибляємі види: товстолобик, і короп, а також карась. Улови вселяємих видів (рослиноїдних і коропа) на водоймі зберігали тенденцію збільшення, вступ в промисел урожайних поколінь, а також реальні обсяги зариблення сприяли збільшенню уловів і карася у 2009 р. Улов у 2009 р. знизився у порівнянні з 2008 р. на 50 т.
У 2009 р. основу промислу в оз. Китай складали карась, короп, рослиноїдні, у меншому ступені судак та інші. В цілому річний улов у 2009 р. знизився з 157 до 144 т.
Основу вилову у водосховищі Сасик склали карась і товстолобик. Серед інших масових промислових видів були лящ, судак, короп, плотва, бички.
Загальної проблемою придунайських СТРГ є проблема збуту продукції рослиноїдних риб – основи промислу на цих водоймах.
На Дністровському лимані промислом в 2009 р. було охоплено 18 видів риб. Основу уловів складали лящ, карась, рослиноїдні (товстолобики), оселедець, судак. В значної кількості ловилися також тарань, судак, плоскирка, окунь, бички. Доля у добичі інших видів риб і раків була невелика. В цілому, улови у 2009 р. знаходилися на рівні 2008 р. Ні за одним видом не спостерігалося помітного зниження або росту запасів.
У 2009 році весняний захід оселедця в Дністровський лиман і р. Дністер був помітно слабше, ніж у рекордному 2007 р.. Між тим, його вилов (30,3 т) перевищив середньорічні показники.
Основу уловів у Кучурганському водосховищі у 2009 р. складали карась і плоскирка. Обсяги річного улову у 2009 р. збереглися на рівні 2008 р.
Промисел у Тузловській групі лиманів у 2009 р. до жовтня не проводився. У жовтні-листопаді промисловий лов здійснювався тільки в одному обловно-запускному каналі 3-й км. Основу уловів в Тузловській групі лиманів склали кефалі. Річний улов у 2009 р. зменшився у порівнянні з 2008 р. у три рази (з 24 до 7 т).
У 2009 р. основу промислу у Шаболатському лимані склала атерина (73 т), бички (5,7 т) і кефаль. Кефалі було виловлено 3,3 т, що перевищило вилов кефалей у 2008 р. Улов у 2009 р. збільшився на 30 т.
Основним промисловим видом у Хаджибейському лимані у статистиці уловів 2009 р. був піленгас (475 т); другим по значущості об’єктом добичі були товстолобики (140,7 т). Вилов судака і карася у 2009 році вище, ніж у 2008 р. Окунь грав меншу роль у промислі, ніж у попередні 2 роки. Вилов коропа і бичків знаходився на рівні середньобагаторічних. У 2009 улов збільшився майже удвічі.
Куяльницький лиман відноситься до гіпергалінних водойм. Важливим промисловим об'єктом у Куяльницькому лимані є личинки хірономід. Офіціальний промисловий лов (добича дорослих особин артемії, її цист і личинок хірономід) у Куяльницькому лимані ніколи не здійснювався, тому дані про динаміку вилову відсутні. Літо 2009 р. було значно більш жарким і засушливим, ніж у попередні два роки. У солоних причорноморських лиманах, зокрема у Куяльницькому, спостерігалося істотне зниження рівня і підвищення солоності води.
На Дофіновському лимані в наслідок задухових явищ 2008-2009 рр. склалася критична ситуація зі станом водних живих ресурсів. Значне зменшення площі поверхні лиману, високі температури повітря і супутнє підвищення солоності (вище 40‰) сприяли пригніченню не тільки рибних ресурсів, але і усієї екосистеми лиману. Тому лов ВЖР у 2009 р. не здійснювався.
У 2009 р. як і у останні кілька років, основу уловів у Тилігульському лимані складали атерина і бички; у менших обсягах виловлювалися піленгас і глоса. Останні два роки чорноморські кефалі у Тилігульському лимані в уловах попадались одинично і у промисловій статистиці не відображені. Річний вилов у 2009 р. по акваторії Одеської області збільшився у порівнянні з 2008 р. з 184 до 309 т.
За матеріалами робіт, що проводилися на шельфі північно-західної частини Чорного моря встановлено, що у 2009 році зберігалась тенденція покращення стану популяції чорноморського шпроту. Річний улов у ПЗЧМ у зоні відповідальності «Захчордержрибоохорони» у 2009 р. збільшився і досяг 4711 т.
Динаміка вилову риби
Таблиця 5.3.2.1.
Рік |
Водний об’єкт |
Затверджений ліміт вилову, т/рік |
Фактичний вилов** т/рік |
1 |
2 |
3 |
4 |
||
2000 |
Чорне море із затоками |
87295,400 |
9612,300 |
||
|
р. Дунай |
666,000 |
164,000 |
||
|
Стенцівська заплава |
58,500 |
9,900 |
||
|
Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами |
552,500 |
355,680 |
||
|
Кучурганське водосховище |
11,000 |
5,300 |
||
|
Шаболатський лиман |
4,000 |
0,100 |
||
|
Григор’євський лиман |
21,000 |
0,300 |
||
|
Тилігульський лиман |
3,000 |
0,000 |
||
|
Тузловські лимани |
35,000 |
0,100 |
||
|
Хаджибейський лиман |
256,700 |
277,000 |
||
|
Оз. Кагул |
167,000 |
99,400 |
||
|
Оз. Картал |
47,000 |
21,900 |
||
|
Оз. Ялпуг-Кугурлуй |
247,000 |
247,000 |
||
Разом по області |
89364,100 |
10792,980 |
|||
2006 |
Чорне море із затоками |
74112+73680* |
28775,826 |
||
|
р. Дунай |
680,000 |
357,984 |
||
|
Стенцівська заплава |
33,000 |
3,421 |
||
|
Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами |
789,000 |
544,400 |
||
|
Кучурганське водосховище |
22,000 |
17,500 |
||
|
Шаболатський лиман |
11,000 |
35,882 |
||
|
Григор’євський лиман |
59,000 |
10,050 |
||
|
Куяльницький лиман |
21,000 |
0,000 |
||
|
Тилігульський лиман |
96,000 |
339,710 |
||
Разом по області |
75823,000 |
30084,773 |
|||
2007 |
Чорне море із затоками |
41549,000 |
4307,700 |
||
|
р. Дунай |
627,800 |
384,100 |
||
|
Стенцівська заплава |
33,000 |
1,400 |
||
|
Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами |
790,300 |
537,800 |
||
|
Кучурганське водосховище |
26,000 |
13,100 |
||
|
Шаболатський лиман |
10,500 |
0,900 |
||
|
Григор’євський лиман |
16,000 |
7,800 |
||
|
Тилігульський лиман |
87,000 |
23,700 |
||
Разом по області |
43139,600 |
5276,500 |
|||
2008 |
Чорне море із затоками |
51614,0+70730,0* |
- |
||
|
р. Дунай |
688,000 |
583,800 |
||
|
Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами |
946,300 |
548,900 |
||
|
Кучурганське водосховище |
26,000 |
9,900 |
||
|
Шаболатський лиман |
18,500 |
51,600 |
||
|
Куяльницький лиман |
21,000 |
0,000 |
||
|
Тилігульський лиман |
86,000 |
187,000 |
||
Разом по області |
53399,800 |
1381,100 |
|||
2009 |
Чорне море із затоками |
В межах ліміту, затвердженого для українській ділянці Чорного моря |
4711,200 |
||
|
р. Дунай |
665,500 |
576,000 |
||
|
Дністровський лиман і пониззя р. Дністер з озерами |
627,000 |
510,200 |
||
|
Кучурганське водосховище |
17,300 |
10,900 |
||
|
Шаболатський лиман |
10,500* |
84,000 |
||
|
Куяльницький лиман |
- |
- |
||
|
Тилігульський лиман |
60,200* |
309,300 |
||
Разом по області |
1380,500 |
6201,600 |
Примітки: Інформація Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства у Одеській області та ДП ОдЦ ПівденНІРО
* - загальний ліміт мігруючих видів риб по Чорному та Азовському морях