Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
odesa 2009.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
10.11.2019
Размер:
5.63 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ НАВКОЛИЩНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Регіональна доповідь

про стан навколишнього природного середовища в Одеській області у 2009 році

Одеса-2010

ЗМІСТ

Регіональна доповідь 1

Одеса-2010 1

1

ВСТУПНЕ СЛОВО 6

1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ 7

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області 7

1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області 9

2. ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ТА РУЙНУВАННЯ ОЗОНОВОГО ШАРУ 11

2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря 11

2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами 11

2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області 11

2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) 12

2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря 13

2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах 13

2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря 14

2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля 14

2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття 15

2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря 15

Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря 15

3. ЗМІНА КЛІМАТУ 17

3.1. Політика та заходи у сфері скорочення антропогенних викидів парникових газів 17

3.2. Національна система оцінки антропогенних викидів та абсорбції парникових газів 17

3.3. Політика у сфері адаптації до зміни клімату 17

4. СТАН ВОДНИХ РЕСУРСІВ 18

4.1. Водні ресурси та їх використання 18

4.2. Забруднення поверхневих вод 21

4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод 21

4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки) 22

4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод 23

4.3. Якість поверхневих вод 24

4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками 24

4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів 25

4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод 29

4.4. Екологічний стан Чорного моря 29

4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення 30

4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів 31

5. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІО- ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ, ФОРМУВАННЯ ЕКОМЕРЕЖІ ТА РОЗВИТОК ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ 34

5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі 34

5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових 34

5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення 38

5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів 39

5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу 39

5.2.1. Лісові ресурси 39

5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів 44

5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 45

5.2.4. Адвентивні види рослин 48

5.2.5. Стан зелених насаджень України 51

5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу 53

5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі 53

5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні 56

5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України 60

5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними 62

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття 62

5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні 64

5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України 64

5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон 69

5.4.3. Історико-культурна спадщина 70

5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля 73

6. СТАН ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ГРУНТІВ 76

6.1. Структура та стан земельних ресурсів 76

6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь 76

6.1.2. Деградація земель 77

6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси 78

6.3. Якість грунтів 79

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення 79

6.3.2. Забруднення ґрунтів 79

6.4. Охорона земель 80

6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво 81

7. НАДРА 83

7.1. Мінерально-сировинна база 83

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази 85

7.2. Система моніторингу геологічного середовища 89

7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість 89

7.2.2. Екзогенні геологічні процеси 98

7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр 106

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 109

8. ВІДХОДИ 111

8.1. Структура утворення та накопичення відходів 111

8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення) 112

8.3. Використання відходів як вторинної сировини 115

8.4. Транскордонні перевезення відходів 115

За даними Державної екологічної інспекції в Одеській області у 2009 році через Державний кордон були перевезені таки види відходів: відходи поліетилену; зношений одяг та інші зношені текстильні вироби (гуманітарна допомога, секонд-хенд); відходи і макулатура паперова та картонна; відходи бавовни; відходи пневматичних шин. Інформацію про транскордонне перевезення відходів, а саме – кількість вивезених і ввезених відходів, з зазначенням даних по окремим видам відходів надається в таблиці 8.4.1. 115

Таблиця 8.4.1. 115

8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами 116

9.ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА 118

9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки 118

9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку 121

9.3. Радіаційна безпека та радіоекологія 122

9.3.1. Радіаційне забруднення територій 123

9.3.2. Радіоактивні відходи 124

10.СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ДОВКІЛЛЯ 125

10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області 125

Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. в усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. га, що на 54,2 тис. га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році. 125

10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження 126

10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві 126

11. ВПЛИВ ЕНЕРГЕТИКИ НА ДОВКІЛЛЯ 127

11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави 127

11.2. Ефективність енергоспоживання 128

11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі 129

11.4. Використання альтернативних джерел енергії 129

12. ВПЛИВ ТРАНСПОРТУ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 131

12.1. Транспортна система Одеської області 131

12.1.1. Обсяги транспортних перевезень 132

12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів 133

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 135

З метою покращення стану атмосферного повітря у міст Одеса здійснюються слідуючи заходи: 135

12.3. Використання альтернативних видів палива 135

13. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА 136

13.1. Екологічна політика регіону 136

13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства 136

Державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства ( за даними Державної екологічної інспекції в Одеській області) 137

13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища 138

Гідрометцентр Чорного та Азовського морів 143

Біоіндикація і біотестування якості прибережних вод за показниками розвитку мікрофітобентосу була виконана на акваторіях всього Одеського узбережжя (в Одеському порту, у районах Нафтогавані, пляжу „Лузанівка, санаторію ім. Чкалова, м. Малий Фонтан, пляжів «Дельфін» та «Аркадія», м. Великий Фонтан та Дачі Ковалевського), а також Григоріївського лиману. Біологічні дослідження проводилися на протязі весняно-літнього та літньо-осіннього періодів року. 148

Схема станцій екологічного моніторингу Одеської затоки наведена на схемі 1. 148

На решті прибережних акваторій чисельність та біомасу мікрофітобентосу формували в основному синьо-зелені водорості. Серед діатомових водоростей тут у значній кількості розвивалися мезогалобні види, зокрема представники родів Navicula та Nitzschia. Серед них було багато дрібноклітинних (Cylindrotheca closterium, Navicula ramosissima). Значну кількість тут також становили сапробіонтні види, головним чином (-мезосапроби (види родів Achnanthes, Cocconeis, Diatoma, Nitzschia). Менше було (-мезосапробних видів. Це представники родів Melosira, Navicula cryptocephala, Tabularia fasciculata. Що свідчить про те, що дані райони також є досить евтрофікованими. 150

13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації 165

13.5. Економічні засади природокористування 167

13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності 170

13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі 170

13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки 172

13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування 172

13.8. Екологічний аудит 173

13.9. Екологічне страхування 174

13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля 180

13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень 184

13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій 192

13.11.2. Громадські рухи 202

13.12. Виконання державних екологічних програм 206

13.13. Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля 214

13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом 215

13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги 215

13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво 216

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 219

ДОДАТКИ 221

Вступне слово 221

Загальні відомості 221

Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару 221

Стан водних ресурсів 221

Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду 222

5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля 222

Стан земельних ресурсів та ґрунтів 222

6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво 222

7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр 222

Відходи 223

Вплив енергетики 223

на довкілля 223

11.4. Використання альтернативних джерел енергії 223

Вплив транспорту на навколишнє природне середовище 223

12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля 223

12.3.Використання альтернативних видів палива 223

Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища 223

13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво 224

Висновки і пропозиції 224

Додатки 224

Вступне слово

Загострення проблем безпеки навколишнього середовища і населення стало визначальною рисою сучасності. Обсяг антропогенного впливу на природне середовище. урбанізація територій, зростання обсягів штучних елементів середовища ( техносфери) – усі ці фактори справляють потужній, переважно негативний зворотній вплив на населення.

Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку.

Покращення умов життя та екологічного стану області залежить від своєчасного вирішення таких завдань, як: розвиток та розширення мережі територій та об'єктів природно-заповідного фонду; зменшення рівня забруднення водоймищ, модернізація систем водовідведення та проведення ліквідаційного тампонажу безгосподарних свердловин; забезпечення населення якісною питною водою; знешкодження непридатних та заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин; розвиток та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь; підвищення стану техногенної безпеки та рівня захисту населення від наслідків природних і техногенних аварій та катастроф. Важливим питанням екологічної безпеки Одеської області та чорноморського басейну є проведення невідкладних природоохоронних заходів, спрямованих на поліпшення екологічного стану Чорного моря. Актуальною залишається проблема утилізації твердих побутових відходів.

Вирішення невідкладних екологічних заходів загальнодержавного та регіонального значення здійснюється через удосконалення економічних механізмів охорони природи і природокористування з метою формування умов для концентрації фінансових ресурсів та їх цільового використання; через реалізацію екологічних та природоохоронних програм, спрямованих на поліпшення якості повітря, води, розвиток заповідної справи та створення цілісної екомережі, запровадження і додержання принципів екологічно збалансованого розвитку; реалізацію заходів щодо охорони земель, широкомасштабних водоохоронних заходів у басейнах усіх річок, поліпшення якості водних ресурсів і водозабезпеченості в усіх населених пунктах; будівництво та реконструкцію гідротехнічних споруд, розширення системи водопостачання, споруд каналізації, очистки стічних вод; створення системи моніторингу довкілля та удосконалення механізму управління і контролю з екологічної безпеки тощо.

Робота у напрямку екологічного оздоровлення навколишнього середовища, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру створюватиме сприятливі умови для відтворення природних ресурсів, життя та здоров"я людей, дозволить поліпшити демографічну ситуацію та зберегти історико-культурний потенціал та традиції регіону.

1.Загальні відомості

1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області

Одеська область утворена 27 лютого 1932 року. До її складу входять 26 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 33 селища міського типу та 1127 сільських населених пунктів. Населення області становить 2391,0 тис. осіб Адміністративний центр регіону - Одеса - одне з найбільших міст України, важливий транспортний, індустріальний, науковий, культурний і курортний центр з населенням 1010,3 тис. чоловік (на 1 січня 2010 року).

Одеська область займає територію Північно-західного Причорномор'я від гирла Дунаю до Тилігульського лиману (довжина морської берегової лінії в межах області перевищує 300 км) і тягнеться від моря на північ, в глиб суші на 200-250 км. На півночі Одеська область межує з Вінницькою та Кіровоградською, на сході - з Миколаївською областями, на заході - з Молдовою та Придністровською Молдавською Республікою, на південному заході - частина державного кордону України з Румунією. Усього в межах області пролягають 1362 кілометри державного кордону. Площа Одеської області складає 5,5 % території України (33,3 тис.кв.км). Північна частина області розташована в лісостеповій, а південна - в степовій зоні. У ґрунтовому покрові переважають звичайні та південні чорноземи. Середньорічна температура коливається від +8,2 0С на півночі до +10,8 0С на півдні. Тривалість вегетаційного періоду від 180 до 210 діб. Середньорічна кількість опадів - від 340 мм на півдні області до 460 мм на півночі.

Чорне море та лікувальні грязі Куяльницького лиману створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини. У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення. Природні умови сприятливі для вирощування озимої пшениці, кукурудзи, ячменю, проса, соняшнику.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

Довжина морських і лиманних узбереж від гирла річки Дунай до Тилігульського лиману сягає 300 км. На території області знаходяться прісноводні - Кагул, Ялпуг, Катлабух, солоні озера - Сасик, Шагани, Алібей, Бурнас, а також Хаджибейський і Куяльницький лимани, відомі своїми лікувальними грязями. Водопостачання Одеської області здійснюється як з поверхневих джерел так і за рахунок підземних джерел. В області експлуатується близько 5400 артезіанських свердловин та 212 шахтних колодязів. Поверхневими джерелами госппитного водопостачання населення області є річки Дністер і Дунай, оз. Ялпуг, 2 канали Ізмаїльського управління водного господарства Дунай-Сасик та Латиш.

У межах області розташовані 1134 малих річок і струмків, 15 прісноводних та морських лиманів (найбільш великі Дністровський, Тилігульський, Хаджибейський, Алібей, Бургас, Будакський, Куяльницький, Кучурганський), 68 водосховищ, 45 озер, у тому числі 8 Придунайських озер: Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай, Сасик, Кагул, Картал, Саф’яни.

В області понад 2,5 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Область належить до лісодефіцитних територій, загальна лісистість становить 6%, що в 1,5 рази нижче порівняно з оптимальною. Для створення оптимальної лісистості, яка становить 9%, необхідно створити лісів на площі 104 тис. га. Тому першочерговим завданням лісової політики регіону є збільшення площі лісів, яке дозволить збільшити не тільки ресурси деревини, а і зробити вагомий внесок щодо відтворення та збереження біологічного та ландшафтного розмаїття в області, стабілізації екологічної рівноваги.

На території Одеської області налічується 120 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з яких 16 - загальнодержавного значення і 104 місцевого. Їх загальна площа становить 145 616,522 га або 4,41 % від площі області. Порівняно з минулим роком ми збільшили кількість об’єктів на 2 і завдяки цьому частка заповідного фонду області збільшилась майже на 1%.

В структуру промислового потенціалу області значний внесок у викиди від стаціонарних джерел вносять підприємства, які виробляють електроенергію, газ та воду, підприємства обробної промисловості, транспортні підприємства. Основними шкідливими речовинами, що надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення, є сірчистий ангідрид, оксид вуглецю, оксиди азоту, пил, викиди яких складають 65 % від усіх викидів по області. В значно менших кількостях в атмосферу викидаються специфічні речовини: бенз(а)пірен, формальдегід, фтористий водень і деякі інші.

Одеська область є частиною морського фасаду України. Вона розташована на перетинанні найважливіших міжнародних водних шляхів: Дунайський водний шлях після завершення будівництва в 1992 році каналу Дунай-майн-Рейн є найкоротшим виходом із країн Європи в Чорної море, далі - у Закавказзя, Середню Азію, на Близький Схід; ріка Дністер зв'язує регіон з Молдовою, а Дніпро - з Центральною Україною і Білорусією, а після завершення реконструкції Дніпровсько-Бузького і Дніпровсько-Неманського каналів - з Польщею і країнами Балтії. Волго- Донська система зв'язує Азово-Чорноморський басейн із Росією (аж до Санкт-Петербурга і Мурманська), Казахстаном, Туркменістаном, Азербайджаном, Іраном, забезпечуючи виходи до Каспійського, Балтійського і Білого морів.

Геополітичне положення Одещини обумовлене як вигідним транспортно-географічним розміщенням, так і зростаючою активізацією її участі у великих європейських міжрегіональних організаціях - Асамблеї Європейських Регіонів і Робітничої Співдружності Придунайських Країн. Будучи частиною морського фасаду країни, Одеська область значною мірою сприяє активній участі України в роботі країн-членів Чорноморського Економічного Співробітництва (ЧЕС).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]