4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів

Фітопланктон

У 2009 р. в складі фітопланктону Каркинітського затоки було знайдено 79 видів і різновидів мікроводоростей, що відносяться до 7 систематичних відділів, а саме: Bacillariophyta, Dinophyta, Chrysophyta, Chlorophyta, Cryptophyta, Cyanophyta і Euglenophyta. Середня чисельність фітопланктону в Каркинітськом затоці склала 161,6х106 кл/м^-3, біомаса – 769,5 мг/м^-3. Дослідження проведені у Каркинітській затоці показали, що середня чисельність та біомаса фітопланктону у вересні 2009 р. були декілька вище за показники його розвитку в колишні роки.

У 2009 р. у складі фітопланктону гирлової області Дунаю знайдено 138 видів і різновидів мікро водоростей. Середня чисельність фітопланктону гирлової області Дунаю в 2009 р. склала 2169,4х106 кл/м^-3, біомаса – 7196,2 мг/м^-3. У гирловій області Дунаю практично постійно спостерігалося «цвітіння» води, яке викликане спалахами розвитку морських і прісноводних видів діатомових, евгленових і синьо-зелених водоростей. Абсолютні величини чисельності багатьох видів-збудників «цвітіння» води не перевищували їх значень відмічених в 2005-2007 рр. Серед видів-збудників «цвітіння» води слід зазначити спалахи розвитку евгленової водорості Eutreptia lanovii і діатомової водорості Cerataulina pelagica. Спалахи розвитку цих видів в 2005-2007 рр. не спостерігалось. Від 2005 р. до 2009 р. в гирловій області Дунаю спостерігається посилення розвитку фітопланктону, що може бути наслідком постійних «цвітінь» води. Так, середня чисельність фітопланктону в 2009 р. в порівнянні з даними отриманими в 2005 р. збільшилася в 1,8 разів, біомаса в 3,1 разів.

Зоопланктон

Аналіз стану розвитку зоопланктону в 2009 році на різних ділянках північно-західної частини Чорного моря свідчить, що в порівнянні з кінцем 70-х та 80-ми роками зберігається відмічена на протязі першої половини 2000-х років тенденція значного зниження чисельності та біомаси ночесвітки, але її вклад в загальну чисельність і біомасу угрупування та в створені не кормової компоненти ще досить значний, а в окремі літні місяці її розвиток може досягати рівня 70-х та 80-х років .

При порівнянні різних регіонів північно-західної частини Чорного моря спостерігаються наступні закономірності розвитку зоопланктону. Найбільші значення середньої чисельності та біомаси зоопланктону у 2009 році спостерігалися в Придунайському регіоні Чорного моря (табл.4.3.2.). Це можна пояснити сприятливими умовами середовища, що утворюються в контактній зоні «річка-море». Зоопланктон Одеського регіону шельфу характеризувався дещо меншими значеннями кількісних показників. Можливо, це обумовлено гіршими (в порівнянні з дельтою Дунаю) трофічними умовами, а також впливом забруднюючих речовин, які потрапляють із стічними водами населених пунктів Одеської агломерації. Найменші значення кількісних показників зоопланктону зареєстровані в Каркінітській затоці. Це пов’язано із особливостями гідродінамічних умов напівзакритої акваторії затоки, а також із впливом хижих форм макрозоопланктону, в першу чергу M. leidyi, який на час відбору проб у затоці набув значного розвитку.

Характеристика угрупувань зоопланктону у різних регіонах північно-західного шельфу Чорного моря у 2009 році

Таблиця4.3.2.

Показники	Дельта Дунаю	Одеський регіон	Каркінітська затока
Середня чисельність, екз.м-3	10699,30	7870,43	2134,44
Середня біомаса, мг.м-3	496,00	380,74	39,79
Кількість видів	24	24	19

Різні ділянки шельфових вод північно-західної частини Чорного моря майже не відрізнялись за кількістю таксонів зоопланктону, хоча його таксономічний склад в різних районах і не був повністю тотожним. Так, в Придунайському регіоні відмічені організми прісноводного зоопланктону, які потрапляють у море із річковим стоком. Саме тут набували найбільшого різноманіття представники класу Rotatoria – 4 таксони, лише один з яких є широко розповсюдженим у прибережній зоні моря, інші є мешканцями лиманів та дельт річок.

В цілому, стан зоопланктону досліджуваних акваторій в 2008 році незначно відрізнявся від найближчих попередніх років. Помітна тенденція до поліпшення стану екосистеми Чорного моря, що на прикладі зоопланктону проявляється в збільшенні чисельності деяких представників, які були рідкісними в період інтенсивної антропогенної евтрофікації 70-ті роки минулого століття. Це личинки крабів, в тому числі занесеного до Червоної Книги Pilumnus hirtellus та циклопи з роду Oithona.

Макрофіти

У північно-західній частині чорноморського шельфу виділяють прибережні угруповання водоростей макрофітів, які розповсюджуються до глибин 10 метрів, і шельфові - глибоководні угруповання, які розташовані на глибині 25-50 м. Прибережні макрофіти, чутливо реагують на локальні антропогенні дії і кліматичні особливості року. Угрупування глибоководних макрофітів відображають довготривалу динаміку регіональних процесів, і можуть бути індикаторами глобальних кліматичних змін і загальної екологічної ситуації в шельфовій зоні.

Спостерігається задовільний стан таломів популяцій трьох видів червоних водоростей з роду Phyllophora: Ph. truncata (Pall.) Zinova; Ph. crispa (Huds.) P.S.Dixon; Ph. pseudoceranoides (S.G.Gmel.) Newr., Tayl. Інтенсивний розвиток на ВФП в масовій кількості дрібних нитчастих водоростей сприяє витяганню біогенних речовин, що накопичилися в донних осіданнях за роки евтрофікації. Включення сполук азоту і фосфору в продукційний процес екологічно активних нитчастих макрофітів, сприяє якнайшвидшому очищенню екосистеми шельфу від негативних наслідків інтенсивної евтрофікації попереднього періоду. Зниження показників розвитку нитчастих водоростей і філофори на ВФП у 2009 році в порівнянні з літнім періодом 2006 року, є проявом закономірностей сезонних флуктуацій і не пов'язано з погіршенням умов розвитку донної рослинності на шельфі.

Зообентос

В цілому за показниками біологічного різноманіття макрозообентос Одеського регіону характеризувався стабільністю якісного складу. Коефіцієнт спільності таксонів (по Жаккару – Альохіну) між зйомками в 2009 р. складав 71,1 %. Середня чисельність бентосу в липні 2009 р. була 1824 екз·м^-2, біомаса – 568,7 г∙м^-2, в жовтні – відповідно 1793 екз·м^-2 та 348,3 г∙м^-2. Кількісний розвиток донних безхребетних восени 2009 р. був трохи нижчим, ніж в зйомки 2005-2008 рр. Аналіз просторового розподілу гідрохімічних показників та макрозообентосу дає підставу вважати, що в кінці літа – на початку осені 2009 р. відбувався замор донної фауни.

У складі біомаси макрозообентосу, як і в попередні роки, переважала мідія; в липні 2009 р. її частка становила 92,9 %, в жовтні 2009 р. – 59,1 % (в окремі зйомки 2005 – 2008 рр. мідія формувала 59,5-91,4 % біомаси всієї макрофауни регіону).

В липні 2009 р. середня біомаса кормового для риб компоненту бентосу становила 77,1 г∙м^-2 (13,6 % біомаси всього бентосу), в жовтні – 57,8 г∙м^-2 (16,6 %). Для порівняння: в зйомки 2005-2008 рр. середня біомаса кормового бентосу була 90,2-140,9 г∙м^-2 (відповідно 12,8-37,7 %).

Основу біомаси кормового компоненту (84,2 % в 2009 р., 78,4 % в 2005-2009 рр.) формували двостулкові молюски, насамперед Mytilus galloprovincialis, Mytilaster lineatus, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, Cerastoderma glaucum та Chamelia gallina. Серед червів найбільш вагомий вклад у біомасу був у Neantes succinea та Melinna palmata. Тобто ті ж види, які у попередньому році були домінуючими і формували однойменні біоценози у Дунайському та Одеському регіоні.

Особливу увагу останнє десятиріччя приділяють проблемі біологічного забруднення, тобто вселенню у Чорне море чужорідних організмів, які після натуралізації починають витісняти аборигенні види. Частина видів, у перше зареєстрованих у Чорному морі у 60-80-х роках минулого віку тепер домінують і формують однойменні біоценози у південно-західної частині Чорного моря. Це поліхета Polydora limicola та двостулкові молюски Mya arenaria та Anadara inaequivalvis. У 2009 р. зареєстровано 5 видів – акклиматизантів (вселенців), які відіграють сьогодні значну роль в існуванні угруповань донних організмів: поліхета Polydora limicola, молюски Rapana venosa, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, вусоногий рак Balanus improvisus. Середня чисельність вселенців в липні склала 58 екз·м^-2, біомаса – 11,9 г∙м^-2, в жовтні – відповідно 191 екз.∙м^-2 та 41,0 г∙м^-2. Сумарна частка вселенців у складі макрозообентосу регіону в 2009 р. була 7,1 % чисельності та 5,8 % біомаси. Для порівняння: у 2005-2008 рр. вселенці складали 7,2 % чисельності та 3,7 % біомаси.

В Одеському морському регіоні відбувається відновлення біоценозу поліхети Melinna palmata та формування нового для району дослідження біоценозу двостулкового молюска Chamelea gallina.

Двостулкові молюски є важливим елементом макрозообентосу. У багатьох районах вони створюють обширні поселення високої щільності на різних донних субстратах. Як активні фільтратори, вони очищають воду від органічного забруднення і зважених неорганічних часток.