- •Вступне слово
- •1.Загальні відомості
- •1.1. Географічне розташування та кліматичні особливості Одеської області
- •1.2. Соціальний та економічний розвиток Одеської області
- •2. Забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового шару
- •2.1. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря
- •2.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами Динаміка викидів в атмосферне повітря, тис. Т.
- •2.1.2. Динаміка викидів найпоширеніших забруднюючих речовин в атмосферне повітря у містах Одеської області
- •2.1.3. Основні забруднювачі атмосферного повітря (за галузями економіки) Основні забруднювачів атмосферного повітря
- •2.2. Транскордонне забруднення атмосферного повітря
- •2.3. Стан атмосферного повітря та його якість в населених пунктах
- •2.4. Радіаційне забруднення атмосферного повітря
- •2.5. Використання озоноруйнівних речовин та їх вплив на довкілля
- •2.6. Вплив забруднюючих речовин на здоров’я людини та біорізноманіття
- •2.7. Заходи, спрямовані на покращення якості атмосферного повітря
- •4. Стан водних ресурсів
- •4.1. Водні ресурси та їх використання
- •4.2. Забруднення поверхневих вод
- •4.2.1. Скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти та очистка стічних вод
- •4.2.2. Основні забруднювачі водних об'єктів (за галузями економіки)
- •4.2.3. Транскордонне забруднення поверхневих вод
- •4.3. Якість поверхневих вод
- •4.3.1. Оцінка якості вод за гідрохімічними показниками
- •4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
- •4.3.3. Мікробіологічна оцінка якості вод з огляду на епідемічну ситуацію
- •4.3.4.Радіаційний стан поверхневих вод
- •4.4. Екологічний стан Чорного моря
- •4.5. Якість питної води та її вплив на здоров’я населення
- •4.6. Заходи щодо покращення стану водних об’єктів
- •5. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду
- •5.1. Збереження біо- та ландшафтного різноманіття та формування екомережі
- •5.1.1. Заходи щодо збереження біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі. Стан біо- та ландшафтного різноманіття, структурних елементів екомережі та їх складових
- •5.1.2. Загрози та вплив антропогенних чинників на структурні елементи екомережі, біо- та ландшафтне різноманіття, а також заходи щодо їх зменшення
- •5.1.3. Біобезпека генетично модифікованих організмів
- •5.2. Охорона, використання та відтворення рослинного світу
- •5.2.1. Лісові ресурси
- •5.2.2. Спеціальне використання природних недеревних рослинних ресурсів
- •Динаміка заготівлі лікарської сировини, т
- •5.2.3. Охорона та відтворення видів рослин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.2.4. Адвентивні види рослин
- •5.2.5. Стан зелених насаджень України
- •5.3. Охорона, використання та відтворення тваринного світу
- •5.3.1. Стан та ведення мисливського господарства в державі
- •5.3.2. Стан та ведення рибного господарства в Україні
- •5.3.3. Охорона та відтворення видів тварин, занесених до Червоної книги України, та тих, що підпадають під дію міжнародних договорів України
- •5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними
- •5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття
- •5.4. Природні території, що підлягають особливій охороні
- •5.4.1. Розвиток природно-заповідного фонду України
- •5.4.2. Стан рекреаційних ресурсів та розвиток курортних зон
- •5.4.3. Історико-культурна спадщина
- •5.4.4. Туризм як фактор впливу на довкілля
- •6. Стан земельних ресурсів та грунтів
- •6.1. Структура та стан земельних ресурсів
- •6.1.1. Структура та динаміка основних видів земельних угідь
- •6.1.2. Деградація земель
- •6.2. Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси
- •6.3. Якість грунтів
- •6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення
- •6.3.2. Забруднення ґрунтів
- •6.4. Охорона земель
- •6.5. Нормативно-правове та інституційне забезпечення, міжнародне співробітництво
- •7. Надра
- •7.1. Мінерально-сировинна база
- •7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази
- •Використання надр (за даними днвп «Геоінформ України»)
- •7.2. Система моніторингу геологічного середовища
- •7.2.1. Підземні води: ресурси, використання, якість
- •7.2.2. Екзогенні геологічні процеси
- •7.3. Геологічний контроль за вивченням та використанням надр
- •7.4. Дозвільна діяльність у сфері використання надр
- •8. Відходи
- •8.1. Структура утворення та накопичення відходів
- •8.2.Поводження з відходами (збирання, зберігання, утилізація та видалення)
- •8.3. Використання відходів як вторинної сировини
- •8.4. Транскордонні перевезення відходів
- •8.5. Державне регулювання в сфері поводження з відходами
- •9.Екологічна безпека
- •9.1. Екологічна безпека як складова національної безпеки
- •9.2. Об'єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку
- •Небезпечні об’єкти (території), становище на яких потребує вирішення екологічних проблем, пов`язаних з небезпекою для населення
- •9.3.2. Радіоактивні відходи
- •10.Сільське господарство та його вплив на довкілля
- •10.1. Ведення сільського господарства в Одеській області
- •Посівна площа сільськогосподарських культур під урожай 2009р. В усіх категоріях господарств склала 1257,1 тис. Га, що на 54,2 тис. Га менше (на 4,2%), ніж у 2008 році.
- •10.2. Внесення мінеральних та органічних добрив на оброблювані землі і під багаторічні насадження
- •10.3 Використання пестицидів у сільському господарстві
- •11. Вплив енергетики на довкілля
- •11.1. Використання джерел енергії в енергетичній галузі держави
- •11.2. Ефективність енергоспоживання
- •11.3. Вплив на навколишнє середовище енергетичної галузі
- •11.4. Використання альтернативних джерел енергії
- •12. Вплив транспорту на навколишнє природне середовище
- •12.1. Транспортна система Одеської області
- •12.1.1. Обсяги транспортних перевезень
- •12.1.2. Склад парку та середній вік транспортних засобів
- •12.2. Заходи щодо зменшення впливу транспорту на довкілля
- •12.3. Використання альтернативних видів палива
- •13. Державне управління у сфері охорони навколишнього природного середовища
- •13.1. Екологічна політика регіону
- •13.2. Державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства
- •13.3. Моніторинг навколишнього природного середовища
- •Український науковий центр екології моря
- •Державна санітарно-епідеміологічна служба Одеської області
- •Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство
- •13.4. Державна екологічна експертиза проектної документації
- •13.5. Економічні засади природокористування
- •13.5.1. Економічні механізми природоохоронної діяльності
- •13.5.2. Стан фінансування екологічної галузі
- •13.6. Удосконалення системи управління та нормативно –правового регулювання у сфері охорони довкілля та екологічної безпеки
- •13.7. Стандартизація, метрологія охорони довкілля і природокористування
- •13.8. Екологічний аудит
- •13.9. Екологічне страхування
- •13.10.Стан та перспективи наукових досліджень у галузі охорони довкілля
- •13.11. Участь громадськості у процесі прийняття рішень
- •13.11.1. Діяльність громадських екологічних організацій
- •Регулярні гідрологічні і гідрохімічні спостереження на мережі стаціонарних пунктів. Комплексні сезонні обстеження. Спеціальні дослідження за різними напрямками:
- •13.11.2. Громадські рухи
- •Виконання державних екологічних програм
- •Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля
- •13.13.1. Співробітництво з Європейським Союзом
- •13.13.2. Залучення зовнішньої допомоги та координації діяльності щодо програм/проектів зовнішньої допомоги
- •13.13.3. Двостороннє та багатостороннє співробітництво
- •Висновки і пропозиції
- •Додатки
4.3.2. Гідробіологічна оцінка якості вод та стан гідробіоценозів
Фітопланктон
У 2009 р. в складі фітопланктону Каркинітського затоки було знайдено 79 видів і різновидів мікроводоростей, що відносяться до 7 систематичних відділів, а саме: Bacillariophyta, Dinophyta, Chrysophyta, Chlorophyta, Cryptophyta, Cyanophyta і Euglenophyta. Середня чисельність фітопланктону в Каркинітськом затоці склала 161,6х106 кл/м-3, біомаса – 769,5 мг/м-3. Дослідження проведені у Каркинітській затоці показали, що середня чисельність та біомаса фітопланктону у вересні 2009 р. були декілька вище за показники його розвитку в колишні роки.
У 2009 р. у складі фітопланктону гирлової області Дунаю знайдено 138 видів і різновидів мікро водоростей. Середня чисельність фітопланктону гирлової області Дунаю в 2009 р. склала 2169,4х106 кл/м-3, біомаса – 7196,2 мг/м-3. У гирловій області Дунаю практично постійно спостерігалося «цвітіння» води, яке викликане спалахами розвитку морських і прісноводних видів діатомових, евгленових і синьо-зелених водоростей. Абсолютні величини чисельності багатьох видів-збудників «цвітіння» води не перевищували їх значень відмічених в 2005-2007 рр. Серед видів-збудників «цвітіння» води слід зазначити спалахи розвитку евгленової водорості Eutreptia lanovii і діатомової водорості Cerataulina pelagica. Спалахи розвитку цих видів в 2005-2007 рр. не спостерігалось. Від 2005 р. до 2009 р. в гирловій області Дунаю спостерігається посилення розвитку фітопланктону, що може бути наслідком постійних «цвітінь» води. Так, середня чисельність фітопланктону в 2009 р. в порівнянні з даними отриманими в 2005 р. збільшилася в 1,8 разів, біомаса в 3,1 разів.
Зоопланктон
Аналіз стану розвитку зоопланктону в 2009 році на різних ділянках північно-західної частини Чорного моря свідчить, що в порівнянні з кінцем 70-х та 80-ми роками зберігається відмічена на протязі першої половини 2000-х років тенденція значного зниження чисельності та біомаси ночесвітки, але її вклад в загальну чисельність і біомасу угрупування та в створені не кормової компоненти ще досить значний, а в окремі літні місяці її розвиток може досягати рівня 70-х та 80-х років .
При порівнянні різних регіонів північно-західної частини Чорного моря спостерігаються наступні закономірності розвитку зоопланктону. Найбільші значення середньої чисельності та біомаси зоопланктону у 2009 році спостерігалися в Придунайському регіоні Чорного моря (табл.4.3.2.). Це можна пояснити сприятливими умовами середовища, що утворюються в контактній зоні «річка-море». Зоопланктон Одеського регіону шельфу характеризувався дещо меншими значеннями кількісних показників. Можливо, це обумовлено гіршими (в порівнянні з дельтою Дунаю) трофічними умовами, а також впливом забруднюючих речовин, які потрапляють із стічними водами населених пунктів Одеської агломерації. Найменші значення кількісних показників зоопланктону зареєстровані в Каркінітській затоці. Це пов’язано із особливостями гідродінамічних умов напівзакритої акваторії затоки, а також із впливом хижих форм макрозоопланктону, в першу чергу M. leidyi, який на час відбору проб у затоці набув значного розвитку.
Характеристика угрупувань зоопланктону у різних регіонах північно-західного шельфу Чорного моря у 2009 році
Таблиця4.3.2.
Показники |
Дельта Дунаю |
Одеський регіон |
Каркінітська затока |
Середня чисельність, екз.м-3 |
10699,30 |
7870,43 |
2134,44 |
Середня біомаса, мг.м-3 |
496,00 |
380,74 |
39,79 |
Кількість видів |
24 |
24 |
19 |
Різні ділянки шельфових вод північно-західної частини Чорного моря майже не відрізнялись за кількістю таксонів зоопланктону, хоча його таксономічний склад в різних районах і не був повністю тотожним. Так, в Придунайському регіоні відмічені організми прісноводного зоопланктону, які потрапляють у море із річковим стоком. Саме тут набували найбільшого різноманіття представники класу Rotatoria – 4 таксони, лише один з яких є широко розповсюдженим у прибережній зоні моря, інші є мешканцями лиманів та дельт річок.
В цілому, стан зоопланктону досліджуваних акваторій в 2008 році незначно відрізнявся від найближчих попередніх років. Помітна тенденція до поліпшення стану екосистеми Чорного моря, що на прикладі зоопланктону проявляється в збільшенні чисельності деяких представників, які були рідкісними в період інтенсивної антропогенної евтрофікації 70-ті роки минулого століття. Це личинки крабів, в тому числі занесеного до Червоної Книги Pilumnus hirtellus та циклопи з роду Oithona.
Макрофіти
У північно-західній частині чорноморського шельфу виділяють прибережні угруповання водоростей макрофітів, які розповсюджуються до глибин 10 метрів, і шельфові - глибоководні угруповання, які розташовані на глибині 25-50 м. Прибережні макрофіти, чутливо реагують на локальні антропогенні дії і кліматичні особливості року. Угрупування глибоководних макрофітів відображають довготривалу динаміку регіональних процесів, і можуть бути індикаторами глобальних кліматичних змін і загальної екологічної ситуації в шельфовій зоні.
Спостерігається задовільний стан таломів популяцій трьох видів червоних водоростей з роду Phyllophora: Ph. truncata (Pall.) Zinova; Ph. crispa (Huds.) P.S.Dixon; Ph. pseudoceranoides (S.G.Gmel.) Newr., Tayl. Інтенсивний розвиток на ВФП в масовій кількості дрібних нитчастих водоростей сприяє витяганню біогенних речовин, що накопичилися в донних осіданнях за роки евтрофікації. Включення сполук азоту і фосфору в продукційний процес екологічно активних нитчастих макрофітів, сприяє якнайшвидшому очищенню екосистеми шельфу від негативних наслідків інтенсивної евтрофікації попереднього періоду. Зниження показників розвитку нитчастих водоростей і філофори на ВФП у 2009 році в порівнянні з літнім періодом 2006 року, є проявом закономірностей сезонних флуктуацій і не пов'язано з погіршенням умов розвитку донної рослинності на шельфі.
Зообентос
В цілому за показниками біологічного різноманіття макрозообентос Одеського регіону характеризувався стабільністю якісного складу. Коефіцієнт спільності таксонів (по Жаккару – Альохіну) між зйомками в 2009 р. складав 71,1 %. Середня чисельність бентосу в липні 2009 р. була 1824 екз·м-2, біомаса – 568,7 г∙м-2, в жовтні – відповідно 1793 екз·м-2 та 348,3 г∙м-2. Кількісний розвиток донних безхребетних восени 2009 р. був трохи нижчим, ніж в зйомки 2005-2008 рр. Аналіз просторового розподілу гідрохімічних показників та макрозообентосу дає підставу вважати, що в кінці літа – на початку осені 2009 р. відбувався замор донної фауни.
У складі біомаси макрозообентосу, як і в попередні роки, переважала мідія; в липні 2009 р. її частка становила 92,9 %, в жовтні 2009 р. – 59,1 % (в окремі зйомки 2005 – 2008 рр. мідія формувала 59,5-91,4 % біомаси всієї макрофауни регіону).
В липні 2009 р. середня біомаса кормового для риб компоненту бентосу становила 77,1 г∙м-2 (13,6 % біомаси всього бентосу), в жовтні – 57,8 г∙м-2 (16,6 %). Для порівняння: в зйомки 2005-2008 рр. середня біомаса кормового бентосу була 90,2-140,9 г∙м-2 (відповідно 12,8-37,7 %).
Основу біомаси кормового компоненту (84,2 % в 2009 р., 78,4 % в 2005-2009 рр.) формували двостулкові молюски, насамперед Mytilus galloprovincialis, Mytilaster lineatus, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, Cerastoderma glaucum та Chamelia gallina. Серед червів найбільш вагомий вклад у біомасу був у Neantes succinea та Melinna palmata. Тобто ті ж види, які у попередньому році були домінуючими і формували однойменні біоценози у Дунайському та Одеському регіоні.
Особливу увагу останнє десятиріччя приділяють проблемі біологічного забруднення, тобто вселенню у Чорне море чужорідних організмів, які після натуралізації починають витісняти аборигенні види. Частина видів, у перше зареєстрованих у Чорному морі у 60-80-х роках минулого віку тепер домінують і формують однойменні біоценози у південно-західної частині Чорного моря. Це поліхета Polydora limicola та двостулкові молюски Mya arenaria та Anadara inaequivalvis. У 2009 р. зареєстровано 5 видів – акклиматизантів (вселенців), які відіграють сьогодні значну роль в існуванні угруповань донних організмів: поліхета Polydora limicola, молюски Rapana venosa, Anadara inaequivalvis, Mya arenaria, вусоногий рак Balanus improvisus. Середня чисельність вселенців в липні склала 58 екз·м-2, біомаса – 11,9 г∙м-2, в жовтні – відповідно 191 екз.∙м-2 та 41,0 г∙м-2. Сумарна частка вселенців у складі макрозообентосу регіону в 2009 р. була 7,1 % чисельності та 5,8 % біомаси. Для порівняння: у 2005-2008 рр. вселенці складали 7,2 % чисельності та 3,7 % біомаси.
В Одеському морському регіоні відбувається відновлення біоценозу поліхети Melinna palmata та формування нового для району дослідження біоценозу двостулкового молюска Chamelea gallina.
Двостулкові молюски є важливим елементом макрозообентосу. У багатьох районах вони створюють обширні поселення високої щільності на різних донних субстратах. Як активні фільтратори, вони очищають воду від органічного забруднення і зважених неорганічних часток.