2. Темпераменти діяльності

Холеричний темперамент – у людини запальної. Про нього говорять, що він гарячий, спалахує швидко, як солома, але при поступливості інших стигне. В його гніві немає ненависті, і він любить іншого тим сильніше, чим скоріше той йому поступається. Його діяльність швидка, але довготривала. Він діяльний, але неохоче бере на себе обов’язки тому, що у нього немає витримки; ось чому він охоче хоче бути начальником, який керує справами, але сам вести їх не хоче. Він честолюбний, охоче береться за громадські справи і бажає, щоб його гучно хвалили. Тому він любить блиск і вишуканість церемоній, охоче бере під свій захист інших, із вигляду великодушний, не із любові, одначе, а з гордості, тому що себе самого він любить більше. Він слідкує за порядком і здається тому розумнішим, ніж є насправді. Він слідкує за засобами і любить ними розпоряджатися, щоб не бути скупим, ввічливий, але любить мати при собі якого-небудь підлесника, який служить мішенню для його дотепності і більше переживає, коли його горді прихильності зустрічають опір, коли протидіють його корисним зв’язкам, справа в тому, що достатньо небагата їдка дотепність, щоб миттєво зник ореол важливості, тоді як скупого його прибутки винагороджують за це. Одним словом, холеричний темперамент – найнещадніший з усіх темпераментів, тому що більше за інших викликає опір собі. Характерними рисами холеричного темпераменту є, передусім, те, що позитивні рефлекси у нього виробляються легко і залишаються стійкими при різноманітних умовах, гальмівні ж рефлекси виробляються з труднощами. Зустріч двох протилежних нервових процесів – збудливого і гальмівного призводить до зриву нервової діяльності з боку гальмування. Холеричний тип – це бойовий тип, що легко і швидко подразнюється (І.П. Павлов).

Флегматичний темперамент – холоднокровної людини. Флегма означає відсутність афекту, а не інертність, і тому людину, у якої багато флегми, не можна назвати флегматиком і під цією назвою зарахувати в розряд лінивців. Флегма як слабкість – це схильність до бездіяльності, небажання братися за справу, навіть якщо спонукання до цього дуже сильні. Не чуттєвість до спонукань представляє собою добровільну безкорисливість, схильність тільки до насичення і сну.

Флегма як сила – це здатність приходити в рух хоч і не легко, і не швидко, але проте надовго. Той, у крові якого добра доза флегми, нагрівається повільно, але довго зберігає тепло. Він до того, як прийти в гнів, спочатку вагається, чи потрібно йому сердитись. Холоднокровному нічого жаліти про те, що у нього повністю звичайна доля розуму, але в той же час він від природи обдарований цією флегмою; хоча він і залишений блиску, але проте виходить із принципів, а не із інстинктів. Його успішний темперамент замінює йому мудрість, і навіть в щоденному житті його часто називають філософом, також понурим.

Це людина, яка легко приживається, яка вміє забирати владу над дружиною і родичами, хоча з вигляду він покірний волі всіх, так як, володіючи неприхильною, але благо розумною волею, він вміє пристосовувати їх волю до своєї, подібно тому, як тіла з невеликою масою і великою швидкістю руху, наносячи удар, пробивають зустрічаючі їх перешкоди, а при меншій швидкості, але при великому об’ємі, тягнуть за собою цю перешкоду, не порушуючи її.

Флегматичний темперамент характеризується тим, що умовні рефлекси в осіб, яким він властивий, утворюються дещо повільніше, ніж у сангвініка, але вони також виявляються досить стійкими. Реакції оптимально пристосовані до сили умовних подразників, тобто люди цього типу, адекватно реагують на впливи середовища: слабкі подразники викликають слабку, сильні – сильну реакцію, але через свою інертність вони нерідко не встигають реагувати на швидкі зміни середовища. Флегматики відзначаються нормальною взаємодією між корковими і підкорковими процесами. Це дає їм можливість контролювати, затримувати і регулювати безумовні рефлекси і емоції. У своїй поведінці, в розмові вони повільні, спокійні і неквапливі. Міміка у них недостатньо виражена. При зустрічах з труднощами вони підвищують свою активність і всякими способами намагаються побороти перешкоди.

К. Юнг писав: “Розглядаючи протікання людського життя, ми бачимо, що доля одного зумовлюється переважно об'єктами його інтересів, в той час як доля іншого – перш за все його власним внутрішнім життям”. Перший тип людей можна назвати екстравертним, другий – інтровертним.

Екстраверсія й інтроверсія як риси особистості виражають, відповідно, відкритість чи замкнутість людини по відношенню до світу, до інших людей. Екстраверти – люди, які проявляють інтерес всюди і до всього; інтроверти – навпаки, всю свою увагу направляють на себе, стають центром власних інтересів. Екстравертованість та інтровертованість пов’язуються з певними типами темпераменту. Так, меланхолік і флегматик традиційно вважаються інтровертованими типами темпераменту, а холерик і сангвінік – екстравертованими.

Рекомендована література

1. Варій М.Й. Загальна психологія: Підручник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: «Центр учбової літератури», 2007. – 968 с.

2. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посібн. – К.: Каравела, 2006. – 280 с.

3. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ.-метод. пособие к курсу «Психология человека». – М.: Педагогическое общество России, 2001. - 276 с.

4. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций.- М.:ЧеРо. 1998.

5. Загальна психологія: Навч. посібник / О.Скрипченко, Л.Долинська, ін. – К.: «А.П.Н», 2005. – 464 с.

6. Комісарик М.І., Леко Б.А., Чуйко Г.В. Основи психології спорту. Навч.-метод. посібник - Чернівці.: Рута. 2004-400 с.

7. Левченко Т.І. Розвиток освіти та особистості. - Вінниця.: Нова книга, 2002.-512 с.

8. Майерс Д. Психология. – Мн.: ООО «Попурри», 2001. – 848 с.

9. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2003. – 592 с.

10. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

11. Немов Р.С. Психология: В 3 кн. Кн.1 Общие основы психологии. – М.: ВЛАДОС, 2006. – 688 с.

12. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. – Кн.2. Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – К.: Либідь, 2004. – 560 с.

13. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн.1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004. – 576 с.

14. Основи загальної психології // За ред. акад. АПН України, проф. С.Д.Максименка.-К.: НПЦ Перспектива, 1998.

15. Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. –К.: Либідь, 1995. – 632 с.

16. Психология: Учебник для гуманитарных вузов / Под общей ред. В.Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2003. – 656 с.

17. Психологія / За ред. Г.С.Костюка.- К.: Радянська школа. 1968.

18. Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова-К.: Либідь.2005.- 560 с.

19. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. – Т. 1. – М., 1989.

20. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Изд-во «Феникс», 1997. – 736 с.

21. Аграшенков А. Психология на каждый день. Советы, рекомендации, тесты. – М.: Вече, 1997. – 480 с.

22. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.

23. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. – СПб.: Питер, 2004. – 701 с.

24. Истратова О.Н. Психодиагностика. Коллекция лучших тестов. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 375 с.