Глава 19

485

19.7. Прикладна роль емоцій

Комунікативна роль емоцій. Емоції за рахунок свого

експресивного компонента (головним чином – експресії обличчя)

беруть участь у встановленні контакту з іншими людьми в процесі

спілкування з ними, у впливі на них. Важливість цієї ролі емоцій

видно з того, що на Заході багато керівників приймає на роботу

співробітників за коефіцієнтом інтелекту, а підвищують у посаді –

згідно з емоційним коефіцієном, який характеризує здатність людини

до емоційного спілкування.

Роль емоційного реагування в процесі спілкування різноманітна.

Це й створення першого враження про людину, яке часто виявляється

правильним саме через наявність у ньому «емоційних вкраплень». Це

й надання певного впливу на того, хто є суб’єктом сприйняття емоцій,

що пов’язане із сигнальною функцією емоцій. Роль цієї функції емоцій

чітко бачать батьки, діти яких страждають на хворобу Дауна. Батьків

гнітить та обставина, що діти не можуть повідомляти їм про свої

переживання за допомогою міміки й інших способів емоційної

комунікації.

Регулююча функція емоцій у процесі спілкування

складається в координації черговості висловлень. Часто при цьому

спостерігається сполучений вияв різних функцій емоцій. Наприклад,

сигнальна функція емоцій часто сполучається з її захисною функцією:

загрозливий вигляд у хвилину небезпеки сприяє залякуванню іншої

людини чи тварини.

Емоція, як правило, має зовнішнє вираження (експресію), за

допомогою якої людина чи тварина повідомляє іншому про свій стан,

що їм подобається, а що ні тощо. Це допомагає порозумінню під час

спілкування, попередженню агресії з боку іншої людини чи тварини,

розпізнаванню потреб і станів, наявних у цей момент в іншого

суб’єкта.

Роль гендерних емоційних установок у процесі

спілкування дітей. Відомо, що вже в дітей дошкільного віку є

статева емоційна диференціація. Як зазначає В.Е. Каган, діти обох

статей 4–6 років вважають, що дівчатка кращі за хлопчиків, з тією

різницею, що в хлопчиків емоційна установка «хлопчики гірші за

дівчаток, і я поганий», а в дівчаток – «дівчата кращі за хлопчиків, і я

гарна». У дітей шкільного віку ця тенденція залишається.

О.П. Саннікова показала, що широке або вузьке коло

спілкування, обране людиною, залежить від домінуючих емоцій, які

вона переживає. Широке коло спілкування характерне для осіб,

схильних до негативних переживань.

Використання емоцій як засобу маніпулювання

іншими людьми. У межах комунікативної ролі емоції можуть

використовувати для маніпулювання іншими людьми. Часто ми

свідомо або за звичкою демонструємо ті чи інші емоційні вияви не

Загальна характеристика емоцій та почуттів

486

тому, що вони виникли в нас природно, а тому, що вони бажаним

чином впливають на інших людей.

Про цю функцію емоцій знає вже маля, котре використовує її

для досягнення своїх цілей: адже плач, лемент, страждальницька

міміка дитини викликає в батьків і дорослих співчуття. Отже, емоції

допомагають людині домагатися задоволення своїх потреб через зміни

в потрібний бік поводження інших людей.

Як засоби маніпулювання використовують посмішку, сміх,

погрозу, лемент, плач, показну байдужість, показне страждання тощо.

При маніпулюванні відтворюється «емоційна заготовка» –

енграма. Пам’ять запам’ятовує ситуації, при яких «емоційна

заготовка» дає потрібний ефект, і надалі людина використовує їх в

аналогічних ситуаціях. Енграми становлять маніпулятивний досвід

людини. Вони бувають позитивної й негативної властивості, якщо їх

розглядати з погляду впливу на інших людей. Перші прагнуть

викликати до себе позитивне ставлення (довіра, визнання, любов). У

цьому разі використовують такі мімічні засоби, як усмішка, сміх,

голосові інтонації ліричного й миролюбного спектру, жести, які

символізують вітання, прийняття партнера, радість від спілкування з

ним, руху голови, що виражають згоду, рухи тулуба, що свідчать про

довіру до партнера тощо. Інші наповнені символікою агресії,

ворожнечі, гніву, відчуження, дистанціювання, погрози,

невдоволення__________. Наприклад, батько робить грізний вираз обличчя,

підвищує голос і вживає лайку на адресу дитини. Але це не означає,

що він у цей момент ненавидить дитину, він лише домагається від неї

бажаної поведінки.

«Маніпулятор» може переживати багато почуттів цілком щиро,

але він неодмінно спробує використати їх «для чогось корисного».

Тобто, як пише Шостром, як навантаження до щирих сліз дається

якась маніпулятивна ціль.

Роль емоцій у пізнавальних процесах і творчості.

Наявність емоційних явищ у процесі пізнання зазначали ще

давньогрецькі філософи (Платон, Арістотель). Однак початок

обговоренню питання про ролі емоцій у когнітивному процесі поклали

П. Жані й Т. Рібо. На думку П. Жані, емоції, будучи «вторинними

діями», реакцією суб’єкта на свою власну дію, регулюють «первинні

дії», у тому числі й інтелектуальні. Т. Рібо, навпаки, вважав, що в

інтелектуальному мисленні не має бути ніякої «емоційної домішки»,

тому що саме афективна природа людини і є найчастіше причиною

нелогічності. Він розмежував інтелектуальне мислення й емоційне.

Роль емоцій в інтелектуальному творчому процесі різноманітна.

Це й муки творчості, і радість відкриття. «Гаряче бажання знання, –

писав К. Бернар, – це єдиний двигун, який залучає й підтримує

дослідника в його зусиллях, і це знання, яке, так би мовити, постійно

вислизає з його рук, становить його єдине щастя й муку.

Хто не знав мук невідомого, той не зрозуміє насолод відкриття,

які, звичайно, сильніше за всі, що людина може почувати».