Глава 19

451

коли переживають пік щастя. Для цього стану характерно те, що він

охоплює всю свідомість людини, стає домінуючим, завдяки чому в

суб’єктивному сприйнятті зникає зовнішній світ, і людина перебуває

поза часом і простором. Для рухової сфери при цьому характерна або

нерухомість – людина тривалий час залишається в одній позі, якої

набула, або, навпаки, вона відчуває тілесну легкість, виявляє радість,

що доходить до несамовитості, котра виражається в бурхливих рухах.

Екстатичні стани спостерігають і при душевних захворюваннях:

при істерії, епілепсії, шизофренії. При цьому нерідко виявляються

галюцинації: райські аромати, спів, бачення ангелів тощо.

Емоційне реагування може бути різної тривалості: від

скороминучих переживань до станів, що тривають години й дні.

Як пише В.К. Вілюнас, ми захоплюємося або обурюємося,

засмучені або пишаємося обов’язково кимсь або чимсь. Приємним або

важким буває те, що ми відчуваємо, сприймаємо, мислимо. Так звані

безпредметні емоції пише він, звичайно, теж мають предмет, тільки

менш визначений (наприклад, тривогу може спричинити ситуація

загалом: ніч, ліс, недоброзичлива атмосфера) або неусвідомлений

(коли настрій псує невдача, у якій людина не може зізнатися).

У різноманітних виявах емоційної сфери особистості

С.Л. Рубінштейн виокремлює три рівні.

Перший – це рівень органічної афективно-емоційної

чутливості. Він пов’язаний з фізичними відчуттями задоволення-

незадоволення, зумовленими органічними потребами. Вони можуть

бути, за Рубінштейном, як спеціалізованими, місцевого характеру,

відображаючи як емоційне забарвлення тону або окреме відчуття, так і

більш загального, розлитого характеру, відображаючи більш-менш

загальне самопочуття людини, не пов’язане у свідомості з конкретним

предметом (безпредметні туга, тривога чи радість).

Другий, вищий рівень емоційних виявів, за О. Рубінштейном,

становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметній

тривозі приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює

причину емоційного переживання. Опредмечування почуттів

знаходить своє вище вираження в тому, що самі почуття

диференціюються, залежно від предметної сфери, до якої належать, на

інтелектуальні, естетичні й моральні. Із цим рівнем пов’язане

захоплення одним предметом і відраза до іншого, любов або ненависть

до певної особи, обурення якою-небудь людиною чи подією тощо.

Третій рівень пов’язаний зі світоглядними почуттями – більш

загальними почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості

сторонньому мисленню. Це почуття гумору, іронії, почуття

піднесеного, трагічного тощо.

Характерно, що Рубінштейн нічого не каже про настрій, а афекти

й пристрасті відмежовує окремо від цих рівнів емоційного реагування,

хоча й пише, що вони є близькими до них.

Загальна характеристика емоцій та почуттів

452

У вітчизняній психології традиційно виокремлюють такі види

емоційних реакцій: 1) емоційний тон відчуттів; 2) емоції

(включаючи афекти); 3) настрої.

Щоправда, є й інші підходи. С.Л. Рубінштейн, наприклад, писав,

що афективні процеси можна поділити на: 1) прагнення, потяги,

бажання і 2) емоції, почуття. Інший підхід виявляють В.М.Смирнов і

О.І. Трохачов, які виокремлюють емоційні реакції й емоційні стани.

Емоційні реакції (гнів, радість, туга, страх) вони поділяють на

емоційний відгук, емоційний спалах й емоційний вибух (афект).

Емоційний відгук, на думку авторів, є найбільш динамічним і

постійним явищем емоційного життя людини, відображаючи швидкі й

неглибокі переключення в системах відносин людини до рутинних

змін ситуацій повсякденного життя. Інтенсивність і тривалість

емоційного відгуку не є великими, і він не здатний істотно змінити

емоційний стан людини.

Більш виражена інтенсивність, напруженість й тривалість

переживання притаманна емоційному спалаху, який здатний змінити

емоційний стан, але не пов’язаний із втратою самовладання. Для

емоційного вибуху характерна емоційна реакція, яка бурхливо

розвивається, великої інтенсивності з ослабленням вольового

контролю над поведінкою і полегшеним переходом у дію. Це

короткочасне явище, після якого настає занепад сил або навіть повна

байдужість, сонливість.

Емоційні стани, за В.М. Смирновим і О.І. Трохачовим, є

емоційною складовою психічних станів. Емоційна складова близька до

емоційного тонусу (настрою).

П.В. Симонов каже про змішані емоції, коли в тому самому

переживанні поєднуються і позитивні, і негативні відтінки

(одержувати задоволення, переживаючи страх у «кімнаті жахів» або

катаючись на «американських гірках», або переживати нерозділеної

любові: «любов ніколи не буває без смутку» тощо).

Можна говорити про емоційні переживання різної тривалості:

миттєві (наприклад, поява на секунду-дві досади у баскетболіста, що

не влучив м’ячем у кошик), короткотривалі, які тривають від кількох

десятків секунд до години, тривалі, які охоплюють кілька годин і

навіть днів.

Однак емоційна реакція (тривожність, страх, фрустрація,

монотонія тощо) за певних умов може бути й оперативною

_____________(нетривалою), і поточною (тривалою), і перманентною (хронічною).

Тому використання цієї характеристики при виокремленні класу

емоційних реакцій досить відносне.

Ще далі пішов А. Веллек, він наполягає не лише на розбіжності

інтенсивності й глибини переживання, а й на антагонізмі між ними.

Він пише, що емоції вибухового характеру виявляють тенденцію до

поверхневості, тоді, як для глибинних переживань характерна менша

інтенсивність і більша стійкість (наприклад, розчарування).