11. Облік і звітність у підприємницькій діяльності та його особливості в аграрній сфері

11.1. Організація бухгалтерського обліку і фінансової звітності

Ринкова економіка створює передумови для використання облікової інформації і підвищення її ролі в прийнятті управлінських рішень. Ефективне ведення підприємницької діяльності можливе лише при добре організованому бухгалтерському обліку. Бухгалтер замість пасивного реєстратора подій і фактів стає активним учасником досягнення мети, яка поставлена перед підприємством. Це диктує необхідність нового підходу до бухгалтерського обліку з урахуванням світового досвіду.

Організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (стаття 8) від 16 липня 1999 р. № 996 - ХІV.

Згідно з цим законом бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня його реєстрації до ліквідації у встановленому порядку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фінансування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених первинних документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

Підприємство самостійно обирає форму ведення і організації бухгалтерського обліку, а саме:

1. Введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

2. Користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

3. Ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерською або аудиторською фірмою;

4. Самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких маєоприлюднюватися.

Згідно із законом підприємство самостійно:

а) визначає облікову політику підприємства;

б) обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

в) розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

г) затверджує правила документоообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

д) може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Законом визначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Облікова політика підприємства включає сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

При формуванні облікової політики потрібно дотримуватись таких принципів:

1. Законність – обрані методичні прийоми, способи та процедури ведення бухгалтерського обліку не повинні суперечити чинному законодавству та нормативним документам;

2. Адекватність - облікова політика підприємства повинна відповідати особливостям умов його діяльності;

3. Єдність - облікова політика має бути єдиною для господарюючого суб’єкта незалежно від кількості його підрозділів, філій або дочірніх підприємств.

При формуванні облікової політики потрібно враховувати такі фактори:

1. Стан економічного, податкового та бухгалтерського законодавства, рівень інфляції, інвестиційна діяльність;

2. Правовий статус підприємства – форма власності, організаційно-правова форма господарювання, галузь і вид діяльності, кількість структурних підрозділів та їх економічні взаємозв’язки;

3. Поточні та перспективні плани розвитку підприємства;

4. Кадрове та матеріально-технічне забезпечення бухгалтерської служби.

Облікову політику оформляють у вигляді наказу по підприємству або положення. До наказу про облікову політику додають додатки: робочий план рахунків, графік документообігу, посадові інструкції, склад апарату бухгалтерії, склад апарату внутрішнього контролю, форми документів, не передбачені в установленому порядку та інші.

У законі дано визначення термінів: бухгалтерський і внутрішньогосподарський (управлінський) облік. Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Управлінський облік - це система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємтсвом. Офіційне визначення управлінського обліку в Україні наведено вперше.

Відповідно до потреб користувачів для підготовки інформації бухгалтерський облік поділяють на фінансовий та управлінський.

Фінансовий облік – це сукупність правил і процедур для відображення, обробки і подання інформації відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів. Поняття “фінансовий облік” у нормативних документах України не наводиться.

Фінансовий бухгалтерський облік забезпечує облік активів і пасивів підприємства, оформлення, реєстрацію, безперервне і взаємопов’язане відображення господарських операцій на рахунках і облікових регістрах, складання фінансової звітності, збір і систематизацію інформації для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Ведення фінансового обліку передбачає суворе дотримання законів, нормативних актів, положень, стандартів, інструкцій і принципів.

Управлінський бухгалтерський облік забезпечує формування інформації для прийняття управлінських рішень внутрішніми користувачами. Він ведеться за рішенням підприємства, є його комерційною таємницею, не регулюється загальноприйнятими принципами та нормативними актами. За неведення управлінського обліку на підприємство не може бути накладено ніяких санкцій.

Головна мета управлінського обліку – оперативне складання і подання внутрішньої звітності, необхідної для прийняття управлінських рішень з метою контролю використання ресурсів, виконання договорів, руху коштів та інших чинників, які впливають на одержання прибутку і досягнення успіхів на ринку.

Законами України “Про податок на додану вартість” і “Про оподаткування прибутку підприємств”, які прийняті 1997 р., введено термін “Податковий облік”. Податковий облік – це облік валових доходів, валових витрат та їх коригування, а також облік балансової вартості активів, що підлягають амортизації з метою визначення об’єкта оподаткування. Податковий облік призначений для обліку операцій, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків. Ведуть його відповідно норм законів про оподаткування. Він передбачає ведення спеціальної податкової документації і складання податкової звітності.

Фінансовий, управлінський і податковий облік між собою тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного, базуються на одних і тих документах, спрямовані на визначення результатів діяльності підприємства, і в сукупності являють єдину уніфіковану систему бухгалтерського обліку. Отже, фінансовий, управлінський і податковий облік є підсистемами бухгалтерського обліку.

Чітко визначено і перераховано принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Їх десять: обачність, повнота висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історична (фактична) собівартість, єдиний грошовий вимірник, періодичність. Ці принципи відповідають міжнародній практиці ведення бухгалтерського обліку.

Законом установлено, що питання регулює методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Міністерство фінансів України затвердило такі Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

1. Загальні вимоги до фінансової звітності;

2. Баланс;

3. Звіт про фінансові результати;

4. Звіт про рух грошових коштів;

5. Звіт про власний капітал;

6. Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах;

7. Основні засоби;

8. Нематеріальні активи;

9. Запаси;

10. Дебіторська заборгованість;

11. Зобов’язання.

12. Фінансові інвестиції;

13. Фінансові інструменти;

14. Оренда;

15. Дохід.

16. Витрати.

17. Податок на прибуток;

18. Будівельні контракти;

19. Об’єднання підприємств;

20. Консолідована фінансова звітність.

21. Вплив змін валютних курсів;

22. Вплив інфляції;

23. Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін;

24. Прибуток на акцію;

25. Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва;

26. Виплати працівникам;

27. Діяльність, що припиняється;

28. Зменшення корисності активів;

29. Фінансова звітність за сегментами.

Міністерство фінансів України наказом від 30 листопада 1999 р. №291 затвердило План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій підприємств і організацій та інструкцію по його застосуванню, а наказом від 19 квітня 2001 р. №186 – спрощений План рахунків для суб’єктів малого підприємництва..

Міністерство фінансів України наказом від 29 грудня 2000 р. №356 затвердило “Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку”. Передбачено сім журналів-ордерів і відповідні відомості. Міністерство аграрної політики України наказом від 07 березня 2001р. №49 затвердило “Рекомендації з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою” і відповідні регістри”.