10.1.12. Фонд соціального страхування на випадок тимчасової втрати працездатності

Розміри збору до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності для різних платників є наступними:

роботодавці, власники підприємства, устано­ви, чи організації, уповноважений ним орган і фізичні особи, що ви­користовують найману працю або власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації чи філії представництва, що використовує працю найманих працівників – оподатковуються за ставкою 2,9% від бази оподаткування;

для роботодавців – на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % від загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25% суми витрат на оплату праці, - окремо 0,7% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників;

для роботодавців – на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС – 0,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників;

для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах і в організаціях УТОС і УТОГ – 0,25% від бази оподаткування;

для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи становить 0,5 % від бази оподаткування;

для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму встановленого для працездатної особи становить 1 % від бази нарахування збору.

Базою нарахування збору для кожної категорії платників:

для роботодавців – суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

для найманих працівників – суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

На підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС роботодавці і сплачують внески за ставкою 0,5% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Страхувальники-роботодавці платять до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками й витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення і соціальних послуг застрахованим суб'єктам.

Перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату пращ в установах банків.

У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця.

У випадку нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної плати і сплату страхових внесків у повному обсязі видача коштів на оплату праці й перерахування страхових внесків до Фонду проводяться в пропорційних сумах.

Особами, застрахованими на добровільних засадах, перерахування страхових внесків здійснюється щомісяця не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому був отриманий доход.

Кошти повертаються до застрахованих осіб шляхом виплати таких видів матеріального забезпечення й надання соціальних послуг:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності;

2) допомога по вагітності та пологам;

3) допомога при народженні дитини;

4) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (на­дається безпосередньо підприємствами з 01.01.2002 р.);

5) допомога на поховання;

6) оплати путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим суб'єктам і членам їх родин, у дитячі оздоровчі установи, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми.

Оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі ведеться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, що цілком чи част­ково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) відповідно до графіку роботи, що припадає на дні тимчасової непрацездатності.

Допомога виплачується в таких розмірах:

1) 100% середньої заробітної плати (доходу) за попередні шість місяців:

- застрахованим суб'єктам, що мають страховий стаж понад 8 років;

- застрахованим суб'єктам, віднесеним до І-ІV категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- ветеранам війни;

- одному з батьків чи особі, що їх заміняє, які доглядають за хворою дитиною віком до 14 років, що постраждали від Чорнобильської катастрофи;

- по вагітності й пологам;

2) 80% середньої заробітної плати (доходу):

- застрахованим суб'єктам, що мають страховий стаж від 5 до 8 років;

3) 60% середньої заробітної шати (доходу):

- застрахованим суб'єктам, що мають страховий стаж до 5 років.

Страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого суб'єкт підлягає страхуванню у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю і платить чи за нього платять страхові внески до Фонду.

У страховий стаж, крім зазначених вище періодів, зараховують час:

- хвороби;

- перебування у відпустці в зв'язку з вагітністю й пологами;

- перебування застрахованої особи у відпустці з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- одержання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

Роботодавці щоквартально складають у двох примірниках наростаючим підсумком з початку року звіт за формою №4-ФСС ТВП із зазначенням у ньому сум, нарахованих і сплачених страхових внесків та інших надходжень, а також сум, витрачених на виплату допомоги та здійснення інших заходів, фінансування яких проводиться за рахунок коштів Фонду.

Звіт подається за підписами керівника та головного бухгалтера і завіряється печаткою страхувальника, а добровільно застрахованої особи – за її особистим підписом.

Один примірник звіту за формою №4-ФСС ТВП не пізніше 12 числа (річного – до 15 числа), наступного за звітним періодом місяця, подається до органу реєстрації, другий – залишається в бухгалтерії страхувальника.