7.2. Вивчення та аналіз факторів внутрішнього середовища

Відповідно рисунку 7.2, аналіз середовища включає такі етапи: аналіз зовнішнього середовища організації; аналіз проміжного (безпосереднього) оточення організації; аналіз внутрішнього середовища організації. Макрооточення створює загальні умови перебування організації в зовнішньому середовищі. У більшості випадків макрооточення не має специфічного характеру, безпосередньо до окремої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макрооточення на різні організації різна, що пов'язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій.

Сільськогосподарське підприємництво не може формуватися в умовах, однакових з іншими галузями, тому в сільському господарстві виділяють зовнішнє і внутрішнє середовище.

Внутрішнє середовище сформоване повністю активними базовими складовими, лише в тій їх частині, параметри яких відмінні від сформованих на зовнішньому рівні. Це стосується цінового середовища, яке має забезпечувати еквівалентність цін між сільським господарством та І і III сферами АПК шляхом регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників на основі встановлення рівної суми прибутку на рівновеликий капітал. Фінансово-кредитний механізм формується не під впливом ринкових важелів, а передбачає пільгове кредитування сільськогосподарських товаровиробників на міжсезонний період, фінансування державою цільових програм щодо створення власної інноваційної бази, фінансовий захист з боку держави через систему дотацій, субсидій тощо. Базові складові передбачають також податкову систему щодо сільського господарства, необхідне організаційно-правове та соціальне середовище. Для нормального функціонування сільськогосподарських товаровиробників у ринковій економіці має бути сформована потужна інфраструктура - організаційно-технічна сфера. Йдеться про створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів з надання різних послуг, у тому числі маркетингових, страхувальних, закупівельних, збутових, обслуговуючих, постачальницьких, переробних.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства має здійснюватися з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому середовищі. У процесі цього аналізу перевіряється вся система господарювання підприємства щодо реалізації можливостей, які зовнішнє середовище надає підприємству, а також вживаються заходи щодо запобігання й послаблення загрози його існуванню, тобто виявляються сильні і слабкі сторони ймовірності реалізації перших і подолання останніх.

До факторів внутрішнього середовища відносяться: рівень організації виробництва; персонал; рівень забезпечення ресурсами; рівень виробництва (технології); рівень науково-тенхнічного забезпечення; організація маркетингу; фінанси, інвестиції, кредитування та інші підсистеми (рис. 72.).

Рівень організації виробництва внутрішнього середовища охоплює такі процеси, як::

• комунікаційні процеси;

• організаційні структури;

• норми, правила, процедури;

• розподіл прав і відповідальності;

• ієрархію підпорядкування.

Кадрове забезпечення

• взаємодія менеджерів і робітників;

• наймання, навчання і просування кадрів;

• оцінка результатів праці і стимулювання;

• створення і підтримка взаємовідносин між працівниками і т.п.

Рівень виробництва та науково-технічного забезпечення:

• виготовлення продукту;

• постачання і ведення складського господарства;

• обслуговування технологічного парку;

• здійснення досліджень і розробок.

Організація маркетингу внутрішнього середовища організації охоплює наступні питання, що пов'язані з реалізацією продукції:

• стратегія продукту, стратегія ціноутворення;

• стратегія просування продукту на ринку;

• вибір ринків збуту і систем розподілу.

Фінанси та інвестиції включають процеси, що зв'язані із забезпеченням ефективного використання і руху коштів в організації:

• підтримка належного рівня ліквідності і забезпечення прибутковості;

• створення інвестиційних можливостей і т.п.

Внутрішнє середовище як би цілком пронизується організаційною культурою, що також повинна піддаватися самому серйозному вивченню.

Порівняльна характеристика дає змогу виявити ключові, внутрішні фактори конкурентоспроможності, які допомагають підприємству забезпечувати досить тривале своє функціонування та розвиток в умовах несталого, динамічного, нерідко ворожого оточення.

Сформовано три основних підходи до аналізу факторів внутрішнього середовища (виробничого потенціалу): ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його величину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складових. Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матеріально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні і інформаційні ресурси, фінансові (грошові) ресурси. Ресурси мають вартісну оцінку та цільову спрямованість на створення доданої та споживчої вартості.

Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціональної структури виробничого потенціалу підприємства, визначає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями, організацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі сільського господарства.

Цільовий підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає його величину як рівень відповідності окремих складових потенціалу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виробництва конкурентоспроможної продукції.

Підбиваючи підсумок, треба навести загальні показники, які можна використати для аналізу внутрішнього середовища підприємства:

• імідж підприємства, наявність чітко визначених цілей та стратегії;

• рівень самостійності підприємства (форма власності);

• конкурентоспроможність підприємства;

• рівень концентрації (оптимальність розмірів);

• рівень спеціалізації та можливість виробничої диверсифікації;

• профіль виробничого потенціалу;

• фаза “життєвого циклу” підприємства та окремих його частин;

• капітало-, науко-, трудомісткісткість продукції;

• додана вартість продукту.

Всі складові внутрішнього середовища (мікросередовища) взаємопов’язані. При суттєвих змінах однієї з них відбувається “ланцюгова реакція”, тобто виникає необхідність зміни інших факторів.