Тема 6. Особисті якості підприємця та культура бізнесу

6.1. Особисті й суспільні інтереси в підприємницькій діяльності

У будь-якому суспільстві всі процеси і сфери діяльності взаємопов'язані. Відомо, що економіка визначає основні умови і рівень життя. Підприємницька діяльність практично створила економіку розвинених країн. Саме бізнес, вміло і ефективно організовуючи працю людей, ресурси, забезпечує нинішній рівень життя цих країн.

За що найбільше критикують підприємців? Відповідь на це запитання може мати практичний інтерес вже і для наших ділових людей. Критика зводиться в основному до того, що для ділових людей суспільні інтереси і, зокрема, піднесення добробуту людей, знаходяться на другому плані.

Останнім часом у високорозвинених країнах широко практикується придбання значної частини акцій робітниками і службовцями компанії, що сприяє поширенню асоційованої (колективної) форми власності з тим, щоб особисті й суспільні інтереси підприємницької діяльності збігалися. На підприємствах, що повністю або частково є власністю робітників і службовців, соціальні конфлікти виникають рідше.

Як резюме наведемо вислів А. Хамера, що може стати добрим орієнтиром для наших підприємців при виборі життєвого кредо: «В дитинстві я придумав особисте кредо, яке здебільшого повторював на ніч. Хоч я виріс не в релігійній сім'ї, воно нагадує молитву, звернення до таємного духу життя, здатного втілювати і наповнювати енергією. Я просив дати мені сили, щоб я міг допомагати достойним людям.

Я ніколи не молив про владу, славу або багатство, хоч мав все це в достатку. Сподіваюсь, я ніколи не проявив жадоби. Якби моїм головним прагненням було збагачення, то я міг би стати одним з найбагатших людей світу. Проте я не належу до їх числа. Все своє життя я роздавав частину свого багатства, більш ніж міг підрахувати. На щастя я завжди мав здатність робити гроші, і в мене залишалось достатньо для других. Кредо мого дитинства все життя керувало моїми діями».

6.2. Вибір і планування кар'єри в бізнесі

Нашим діловим людям, як початківцям, так і досвідченим, буде корисним ознайомитися з методами і особливостями планування, вибору кар'єри в галузі бізнесу США.

У США досить серйозно ставляться до питань підготовки кадрів для бізнесу. В компаніях розробляються довготермінові програми підготовки спеціалістів. У середніх і малих фірмах розробляються орієнтовні плани залучення на роботу різних категорій працівників.

Якщо говорити про майбутніх кандидатів у бізнесмени або про спеціалістів з питань, пов'язаних з бізнесом, то вони задумуються про свою кар'єру ще в школі. Дуже змістовно молоді люди, або точніше підлітки, вивчають власні особисті якості й здібності, щоб визначити свою придатність до кар'єри менеджерів або інших фахівців у сфері бізнесу. Визначення цих якостей важливе не лише для того, щоб знати, стане молода людина, припустімо, менеджером великої компанії чи ні. Такі характеристики потрібні й для тих, хто збирається займатися бізнесом або працювати за наймом в середніх і малих фірмах.

Для багатьох американців правильне визначення своєї кар'єри має важливе значення. Головна мета в цьому процесі – одержати якомога більше інформації для самого підлітка і для його рідних, наскільки відповідають його індивідуальні якості тій спеціальності, яку він хотів би мати. За словами одного американського спеціаліста, є три основні переваги правильного вибору кар'єри: велике особисте задоволення, значна матеріальна винагорода і великий суспільний внесок. Мабуть, усе це в багатьох випадках відповідає й іншим критеріям.

Американці люблять системний підхід у всьому, в тому числі й у виборі кар'єри. В цьому процесі виділяють п'ять основних фаз: визначення своїх якостей і здібностей, визначення тенденцій і ситуацій в різних галузях відносно попиту на робочу силу; зіставлення обраної спеціальності з особистими якостями і здібностями; освіта і професійна підготовка, одержання бажаної посади.

Визначення своїх якостей і здібностей. Основна увага приділяється визначенню своїх сильних і слабких професійних здібностей, інтересів, розумового розвитку, нахилу до виконання ручної або інтелектуальної роботи, з'ясування характеру.

Ця фаза досить складна і пов'язана з одержанням чесних, об'єктивних відповідей на поставлене запитання, наприклад:

• я надаю перевагу (чому більше) працювати з речами і предметами, ідеями чи людьми?

• чи хочу я бачити фізичний результат своєї праці?

• чи можу я справитися з роботою, для виконання якої необхідна фізична сила?

• чи можу я ким-небудь керувати?

Слід зазначити, що особливе значення для вибору кар'єри в бізнесі має чесний аналіз здібностей до керівної роботи. Крім самооцінок, за допомогою тестів потрібно отримати якомога більше думок людей, які знають кандидата.

Зіставлення обраної спеціальності з особистими якостями і здібностями. У розвинених країнах розповсюджено велику кількість тестів, які досить точно можуть допомогти розібратися в цьому питанні. Проте і без тестів є деякі загальні критерії. Так, цілком закономірно, що якщо людина любить мати справу з числами, то швидше стане кваліфікованим бухгалтером або інженером, ніж письменником чи драматургом.

Майбутні спеціалісти не можуть розраховувати на успіх у бізнесі, якщо вони не мають насамперед таких якостей: чесність, розум, інтелект, цілісність натури, самоконтроль, самовідданість, старанність, оперативність і здоров'я.

Кілька слів про проблему воркоголізму – надмірне захоплення роботою (за аналогією алкоголізму). Це явище досить поширене в США. Коли підприємці надмірно зайняті роботою, це призводить до небажаних наслідків як для самих підприємців, з точки зору їх власного здоров'я, так і для бізнесу, з точки зору їхніх реальних здібностей кваліфіковано виконувати роботу. Ця проблема вивчається вченими: у багатьох фірмах прагнуть зробити все, щоб привести воркоголіків (трудоголіків) у нормальний стан. Для цього за рахунок фірм організовують спортивні заняття, виробничу гімнастику тощо, їх можуть звільнити від роботи для відпочинку. В США не люблять людей, які беруть на себе зобов'язання, що не виконуються.

Вам буде цікаво ознайомитись із системою запитань, які здебільшого задають у відділі кадрів корпорацій при ознайомленні з тими, хто влаштовується на роботу.

1. Як Ви звичайно проводили свій вільний час або канікули, коли вчились у школі?

2. Ваші інтереси до цієї роботи викликані бажанням займатися нею в перспективі або ж Вас більше цікавить швидкий, що має грошовий вираз, результат?

3. Яку кар'єру Ви прагнете зробити в житті?

4. Ким Ви хочете бути через 10 років?

5. Як Ви вважаєте, Ваше навчання і професійна підготовка сприятимуть Вашому професійному розвитку та зростанню. Чи сприйматимете Ви рутинні доручення, як частину Вашого процесу навчання?

Освіта і професійна підготовка. Американська система навчання відрізняється від нашої. Після школи можна зразу ж вступити до університету або коледжу (середнє між технікумом і вищим навчальним закладом). У США є кілька категорій таких навчальних закладів. До найвищих належать такі престижні університети, як Гарвардський, Колумбійський, Йельський, Стендфордський, Каліфорнійський тощо.

Наступна категорія вищих навчальних закладів – це університети, утворені різними громадськими організаціями, на зразок католицького університету Сан-Франциско. Потім ідуть університети, що фінансуються з бюджетів штатів і міст, наприклад, університет Сан-Хосе. Є також категорія приватних платних університетів на зразок «Голден гейт Юніверсіті» в Сан-Франциско, в які набирають слухачів незалежно від тестування й успішності. У цих навчальних закладах навчаються переважно нащадки багатих людей, яким потрібен лише диплом.

Система коледжів досить складна і розгалужена. Більшість спеціальностей у сфері бізнесу набувають у коледжах. Випускники коледжів здебільшого займають середнє становище і пости в управлінській ієрархії корпорацій. Після закінчення коледжу багато американців починають свою справу.

Одержання бажаної посади. Представники фірм відвідують університети та інші навчальні заклади насамперед з метою ознайомлення з перспективними студентами.

Досить цікаво відбувається співбесіда представника фірми зі студентами. Вважається доброю манерою перед співбесідою надати копію своєї власної анкети, хоча представники фірми можуть запропонувати заповнити спеціальний бланк анкети. Після встановлення часу, дати, місця співбесіди кандидату краще самому дізнатися якомога більше про цю фірму з доступних джерел (преси, друзів і знайомих), а також запам'ятати правильну вимову імені, прізвища людини, з якою відбудеться співбесіда. Вважається за доцільне сформулювати попередньо всі запитання, які кандидат передбачає задати (вид роботи, особливості професійної підготовки, можливості зростання заробітної плати тощо).

В американських фірмах під час бесіди кандидатам задають такі запитання:

Чому ця фірма зацікавила Вас?

Чому Ви обрали саме цю спеціальність або саме цю посаду?

Які коротко- і довготермінові прогнози щодо вибору кар'єри?

Який може бути реальний внесок кандидата в роботу, якою він хоче займатися, з точки зору його кваліфікації, активності або інших можливостей?

Що Ви чекаєте від цієї роботи?

Рекомендується заздалегідь написати чіткі письмові відповіді на ці запитання, щоб було краще вести співбесіду. Потрібно мати з собою блокнот і ручку для записів найважливіших моментів розмови, які записують відразу після її закінчення. Велику увагу слід приділяти своєму зовнішньому вигляду, одягу. На співбесіду не можна запізнюватися, краще прийти на 8 - 10 хв раніше.

Наведемо приклад особистої анкети для подання у відділ кадрів фірми або для співрозмови з керівниками фірми.

Особиста інформація: домашня адреса, телефон, дата народження, сімейний стан, військовий статус, інтереси (спорт, театр, хобі).

Коротко - і довготермінові цілі: моєю короткотерміновою метою є використання моїх знань і досвіду в галузі; довготерміновою метою є використання досвіду, нагромадженого в цій фірмі, для обіймання посади в цій або іншій фірмі.

Особиста кваліфікація: перелічити попередні посади, які дали можливість набути досвід управлінської роботи і розширити уявлення про цю галузь.

Освіта: назвати всі навчальні заклади, які закінчили, і основні оцінки з предметів, що необхідні для майбутньої роботи.

Досвід роботи: головну увагу приділити досвіду роботи в інших фірмах, який може стати у нагоді у цій фірмі.

Рекомендації: перелічити осіб (три-чотири), які можуть рекомендувати Вас. Це можуть бути викладачі, керівники з попередніх місць роботи.

Під час співрозмови, а особливо до її підготовки, можуть знадобитися поради американського вченого Д. Корнеги, як звернути на себе увагу людей.

Найкращим регулятором співрозмови є здоровий глузд. Потрібно бути дружелюбним, чесним і правдивим, що допоможе скласти добре враження. У ході розмови слід уважно стежити за реакцією співрозмовника на відповіді, що дасть змогу визначити його справжню реакцію. Вважається поганим тоном відповідати «так» чи «ні», проте недопустима також надмірна балакучість. Якщо кандидат відчув, що говорить досить багато, то найкраще повернутися до основної теми бесіди запитанням: «Може у Вас будуть ще запитання?» Слід виглядати зацікавленим, а не показувати, ніби робите послугу представникові фірми. Упродовж розмови бажано дивитися співрозмовнику в очі. Пам'ятайте, що Ваша розмова пов'язана зі здобуттям інформації про фірму і про можливу роботу, тому не потрібно соромитися задавати доцільні запитання. Головне – це прагнути себе добре продати, тому всі запитання слід задавати щиро і зацікавлено. Наприкінці співрозмови потрібно подякувати представникові фірми за наданий Вам час і увагу. Можна запропонувати фірмі будь-яку додаткову інформацію про себе, якщо така знадобиться.

Після розмови слід занотувати основні елементи її змісту, а згодом уважно ставитися до всіх контактів з представниками фірми і виконувати запропоновані ними рекомендації. Якщо перша співрозмова пройшла успішно і Вас запевнили, що відповідь буде дано до певного терміну, потрібно почекати тиждень або до зазначеного терміну, після чого можна нагадати про себе. Під час нагадування про себе, пославшись на розмову, можна ще раз подякувати за цю співрозмову і кількома словами сказати, що зацікавленість до роботи зберігається. Американці, на відміну від нас, ведуть нотатки в ході співрозмови, і це не вважається чимось безсоромним.