Тема 1. Теоретичні аспекти ринкових відносини як основи підприємництва

1.1. Ринковий механізм попиту і пропозиції

Ринок як механізм координації економічного вибору

У ринковій економіці жодна особа, жодна організація не відповідають за розв’язання економічних проблем, а мільйони фірм і споживачів взаємодіють у добровільному обміні, і їхні дії та наміри невидимо координуються системою цін і ринків. Саме ринок вирішує три основні проблеми: що, як і для кого виробляти.

Ринкова економіка – це налагоджений механізм об’єктивної координації людей, різних видів діяльності і фірм через систему цін і ринків. Це засіб зв’язку, дав змогу поєднати знання та діяльність мільйонів індивідів. Без централізованого прийняття рішень та розрахунків ринкова економіка розв’язує такі завдання, які найпотужніший на сьогодні комп’ютер не зміг би розв’язати, використовуючи мільйони невідомих змінних і рівнянь. Початково ринок означав місце, де продавалися і купувалися товари. Сьогодні важливі ринки – це різні види бірж світового значення.

Загалом ринок – це механізм, де покупці та продавці зустрічаються, щоб обмінювати речі. Ринок може бути централізованим (як для акцій, облігацій чи пшениці), або децентралізованим (як для будинків або старих автомобілів), або навіть електронним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішальною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для визначення цін і кількості товарів. На думку П.Семюелсона та В.Нордгауза ринок – це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Дуже близьким за змістом є визначення ринку К.Макконела та С.Брю. Вони визначали що ринок – це інститут або механізм, який зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг”.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигналом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають більше якогось товару – попит на них зростає. Якщо, наприклад, ціна на бензин зростає, то вища ціна стимулює більший видобуток нафти.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку.

Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулюють виробництво.

Отже, ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (пропозицію і попит) на кожному з ринків, ринкова економіка вирішує три проблеми: що, як, для кого.

1. Які товари виробляти – визначається грошовими голосами споживачів, тобто їх купівельними рішеннями. Гроші, що платять споживачі, забезпечують оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі, робітники та службовці отримують як доход.

Фірми ж керуються бажанням максимізувати прибуток. Їх цікавить виробництво товарів, на які є великий попит та високі прибутки, з тих самих міркувань вони залишають сфери, де втрачають гроші.

2. Як виробляти товари – визначається конкуренцією між різними виробниками. Найкращим шляхом для виробників витримати цінову конкуренцію і максимізувати прибутки є утримання витрат на мінімальному рівні, застосовуючи для цього найефективніші методи виробництва. Оскільки виробників спонукає до цього спокуса прибутку, то методи, які забезпечують зниження витрат, витіснять дорожчі методи.

3. Для кого виробляються товари – визначається попитом та пропозицією на ринках факторів виробництва. Тут встановлюються ціни факторів виробництв: рівень зарплати, земельної ренти, процента і прибутку.

Глибокий аналіз структури ринкової економіки свідчить, що нею управляють дві сили – споживачі та технологія. Споживачі управляють через свої природжені або набуті смаки та уподобання, що виражається в їх голосуванні грошима, куди спрямовувати ресурси суспільства. Виробники обирають точку на межі виробничих можливостей.

Однак наявні ресурси накладають обмеження на споживачів. Адже економіка не може вийти за межу виробничих можливостей. Ресурси економіки разом з науковими і технологічними можливостями обмежують сфери, куди споживачі можуть віддати свої грошові голоси. Таким чином, витрати виробництва і рішення фірми щодо пропозиції разом з попитом допомагають визначити, що виробляти.

Адам Сміт проголосив принцип “невидимої руки”, який стверджує, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої – досягти найбільшої вигоди для всіх. Водночас Сміт визнавав, що позитивна якість ринкового механізму проявляється лише тоді, коли є система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Досконала конкуренція – це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну.

Доктрина “невидимої руки” прийнятна для економіки, в якій усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійснюватимуть ефективний розподіл ресурсів, так що економіка перебуватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ринок працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефективність через недосконалу конкуренцію і забруднення навколишнього середовища, інфляцію та безробіття, несправедливий розподіл доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму країни запроваджують державне регулювання поруч з “невидимою рукою” ринку. Основні економічні функції держави зводяться до забезпечення ефективності, справедливості та сприяння макроекономічному зростанню і стабільності.

Переважаючою моделлю організації економіки в передових країнах за сучасних умов є змішана економіка, в якій ринок визначає більшість індивідуальних цін і кількість товарів, водночас уряд впливає на всю економіку через програми оподаткування, видатків і регулювання грошового обігу.

В основі аналізу ринкової економіки лежить теорія попиту і пропозиції. Ця теорія показує, як уподобання покупця визначають попит на товари, тоді як витрати виробника є основою пропозиції товарів. У результаті попит і пропозиція приводяться у рівновагу зміною цін, або ціновим механізмом.