14.2.4. Оцінка фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства – це здатність суб’єкта господарювання функціонувати та розвиватись, зберігаючи рівновагу своїх активів та пасивів у мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його прибутковість, постійну платоспроможність та інвестиційну привабливість.

Виходячи із визначення поняття „фінансова стійкість” її оцінка має включати аналіз пасивів підприємства, оцінку джерел фінансування основних видів активів і маневреності. Тому основними методами аналізу фінансової стійкості є: оцінка джерел фінансування запасів; коефіцієнтний аналіз структури джерел фінансування; оцінка власного оборотного капіталу й маневреності. Крім того, в поглиблених оцінках фінансової стійкості використовують підходи маржинального аналізу та визначають зону безпеки й запас фінансової міцності. Також аналіз поглиблюється шляхом оцінки покриття.

Аналіз джерел фінансування запасів передбачає ідентифікацію типу фінансової стійкості, враховуючи за рахунок яких коштів фінансуються усі запаси підприємства. Порядок оцінки базується на визначення вартості запасів (виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції й товарів та тварин на вирощуванні й відгодівлі) і порівняння цієї вартості з наявними основними джерелами фінансування.

Першим з таких основних джерел є чистий робочий капітал, який визначається різницею між власним капіталом та вартістю необоротних активів. Якщо чистого робочого капіталу вистачає на повне фінансування запасів, фінансова стійкість ідентифікується як абсолютна. При цьому мають бути дотримані умови наступної нерівності:

Власний капітал мінус вартість необоротних активів ≥ вартість запасів

У випадках, коли чистого робочого капіталу не вистачає для поповнення запасів, визначається можливість їх фінансування за рахунок власного оборотного капіталу. У такому випадку аналізується нерівність:

Власний капітал плюс довгострокові позикові кошти мінус вартість необоротних активів ≥ вартість запасів

Якщо нерівність дотримано і власного оборотного капіталу вистачає на фінансування запасів, фінансова стійкість ідентифікується як відносна. В інших випадках досліджується нерівність типу:

Власний капітал плюс довгострокові позикові кошти плюс короткострокові кредити банків мінус вартість необоротних активів ≥ вартість запасів

В цьому випадку фінансова стійкість ідентифікується як недостатня (нестійкий фінансовий стан).

Якщо ж попередня нерівність не виконується, основних джерел фінансування (власного капіталу, довгострокових позик й короткострокових кредитів банків за вирахуванням вартості необоротних активів) не вистачає на фінансування запасів, фінансова стійкість ідентифікується як кризова й характеризується наступною нерівністю:

Власний капітал плюс довгострокові позикові кошти плюс короткострокові кредити банків мінус вартість необоротних активів ≤ вартість запасів

Приклад аналізу джерел фінансування запасів за умовними даними по підприємству наведено в табл. 14.7.

Як видно з даних табл. 15.7, в усіх досліджуваних періодах фінансова стійкість підприємства ідентифікується як кризова. Криза поглиблюється в динаміці. Так, якщо на 1 січня нестача основних джерел фінансування запасів складала 113 тис. грн., то на 1 квітня – 280, а на початок наступного року - 518 тис. грн.

Таблиця 14.7

Оцінка фінансової стійкості шляхом аналізу фінансування запасів підприємства, тис. грн.

(дані умовні)

Показники	Джерела фінансування запасів	Вартість запасів	Надлишок (+), нестача (-) джерел
На 1 січня: власні кошти	337	824	-487
довгострокові пасиви	603	824	-221
основні джерела	711	824	-113
На 1 квітня: власні кошти	277	858	-581
довгострокові пасиви	470	858	-388
основні джерела	578	858	-280
На 1 липня: власні кошти	299	918	-619
довгострокові пасиви	492	918	-426
основні джерела	564	918	-354
На 1 жовтня: власні кошти	384	1041	-657
довгострокові пасиви	512	1041	-529
основні джерела	584	1041	-457
На 1 січня наступного року: власні кошти	373	1059	-686
довгострокові пасиви	501	1059	-558
основні джерела	542	1059	-517

Аналіз структури пасивів в оцінках фінансової стійкості включає наступні основні показники:

Коефіцієнт автономії =	власний капітал
	валюта балансу

Коефіцієнт заборгованості =	позиковий капітал
	сума пасивів

Коефіцієнт фінансової залежності =	сума пасивів
	власний капітал

Коефіцієнт фінансового лівериджу =	позиковий капітал
	власний капітал

Маневреність власного капіталу =	власний оборотний капітал
	власний капітал

Коефіцієнт автономії характеризує незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Його оптимальне значення складає 0,5 і більше. Коефіцієнт позитивно оцінюється при зростанні в динаміці.

Оптимальне значення коефіцієнту заборгованості становить 0,5 і менше, а коефіцієнта фінансової залежності - 2 і менше. Позитивно розцінюється зниження в динаміці двох з останніх зазначених показників, що свідчить про зміцнення фінансової стійкості.

Коефіцієнт фінансового лівериджу вивчається з метою визначення ефекту фінансового важеля й використовується в оцінках фінансової стійкості здебільшого як інформаційний.

В оцінках фінансової стійкості важливу роль належить аналізу власного оборотного капіталу та маневреності. При цьому аналізуються як всі наведені вище показники маневреності, а так і маневреності власного капіталу. Позитивним є підвищення рівня маневреності.

В табл. 14.8 наведено результати оцінок фінансової стійкості підприємства за умовними даними.

Таблиця 14.8

Коефіцієнтний аналіз фінансової стійкості підприємства

(дані умовні)

Показники	Значення показників за станом на початок:
	січня	квітня	липня	жовтня	січня наступного року
Коефіцієнт автономії	0,55	0,50	0,48	0,47	0,44
Коефіцієнт заборгованості	0,45	0,50	0,52	0,53	0,56
Коефіцієнт фінансової залежності	1,81	1,98	2,08	2,14	2,26
Коефіцієнт фінансового лівериджу	0,81	0,98	1,08	1,14	1,26
Маневреність власного капіталу	0,63	0,54	0,56	0,54	0,55

Отже, фінансова стійкість підприємства, що аналізується, погіршується у динаміці, а в ІІ-ІІІ кварталах значення показників не відповідали їх нормативам. Це підтверджує раніше зроблені висновки щодо нестійкого фінансового стану підприємства й поглиблення кризових явищ у динаміці.