Особливості вживання в змк

У мові газетної публіцистики все виразніше виявляється тенденція до використання експресивно-емоційних засобів, одним з яких є перифраза.

Перифраза в публіцистиці – це засіб синонімічної заміни, який дає змогу в емоційно-експресивній формі висловити ставлення до зображуваного.

Більшість перифраз, які широко використовуються в українській пресі кінця XX – початку XXI ст., стосуються соціально-політичної сфери. Це назви відомих політиків, помітних діячів різних сфер суспільного життя. В основі цих перифраз лежить характер діяльності особи, її посада, належність до певної політичної партії, руху.

Президента України Леоніда Кучму називають гарантом Конституції, гарантом конституційних свобод, верховним арбітром нації, господарем першого кабінету на Банковій; першого віце-прем’єр-міністра Миколу Азарова – головним урядовим консерватором, Юлію Тимошенко – леді Ю., газовою леді, залізною леді, передвиборні рекламні плакати, календарі партії СДПУ(о), на яких була зображена червона троянда, сприяли тому, що її лідера назвали лицарем червоної троянди.

Підґрунтям для утворення перифрастичних зворотів служать також події на міжнародній арені. Так, після терористичних актів 11 вересня у США за Усамою Бен Ладеном, який узяв на себе відповідальність за скоєння цих злочинів, закріпилися назва терорист номер один.

Напр.: Арнот, американський громадянин сірійського походження, визнав, що він ще в середині 80-х зустрічався з Усамою Бен Ладеном. Тоді теперішній “терорист номер один” активно фінансував збройну боротьбу моджахедів проти радянських військ в Афганістані (Ст. – 2003. – № 34).

Стилістичні синоніми використовують з метою уникнення одноманітності мови, повторення слів: пхалося, штовхалось; відгризало, хамило...

Евфемізми в сатиричних і гумористичних творах вживаються, як правило, для іронічної поблажливості.

Напр.: Дивні, мовляв, якісь “державотворці”. Атомну зброю добровільно віддали вчорашньому колонізаторові. Заощадження свого народу віддали (Ст. – 2003. – № 46).

Перифраза – засіб синонімічної заміни якоїсь ознаки, яка є найпотрібнішою в конкретній ситуації.

Напр.: Правда, молодиці нашого хутора “Мозамбік” пана Полякова зрозуміли не зовсім. Бо міністр він “молодий”. Державну мову ще не опанував. Глаголив на “рязанском наречии” (Ст. – 2003. – № 34).

Питання для самоперевірки

1. За якими ознаками синоніми відрізняються один від одного?

2. У чому полягає різниця між термінами “синоніміка” та “синонімія”?

3. За якими ознаками синоніми об’єднуються в синонімічні ряди?

4. На які різновиди поділяються синоніми?

5. Чи немає суперечності в терміні “абсолютні синоніми”?

6. Чи є абсолютні синоніми історичною категорією? Які зміни з ними відбуваються?

7. Чому в мові лише незначна кількість стилістичних синонімів?

8. Чи може одне слово перебувати в складі кількох синонімічних рядів? Чим це пояснюється?

9. Які перифрази можна назвати загальномовними? Наведіть приклади.

10. Чи притаманне мові сучасних ЗМІ вживання евфемізмів? Із чим це пов’язано?