12. Запорізький трамвай

Здається, трамваї завжди були в нашому місті. Та згадаймо дотрамвайний період. Коли Олександрівськ мав усього 24 тисячі мешканців, основним транспортом були ноги: у бідних – власні, у багатих – кінські. Перші автомобілі дозволили собі капіталіст Яків Бадовський і володар Біленького – Андрій Міклашевський. А хто дуже поспішав, то на площі Качельній (пізніше Пушкіна, нині майдан Волі) перед одноповерховими будиночками була стоянка драгалів-візників. На початку ХХ століття з’явився проект трамвайної гілки довжиною у чотири версти від вокзалу Олександрівськ-І до Малого ринку.

У радянський час містечко росло, у 1929 році населення Запоріжжя і Павло-Кічкасу (Правий берег Дніпра) нараховувало 82 500 осіб. Відстані зростали. Від 1929 року з конкою почали конкурувати автобуси, що курсували із старої частини Запоріжжя (від пл. Свободи) до площі Дніпробуду (нині пл. Леніна), потім через Кічкаський міст до виселку енергетиків. І все-таки транспорту не вистачало.

15 червня 1932 року від вокзалу Запоріжжя-І з вулиці 5-ї річниці Червоного Жовтня (нині пр. Леніна) у свій перший рейс вирушив трамвай. Він повертав на вулицю Михеловича (Горького) і закінчувався маршрут № 1 на площі Свободи. Дерев’яне диво мало дві довгі лави для сидінь, високо вгорі кріпилися персональні ручки з линви для пасажирів, які стояли. Квиток коштував 3 копійки.

Разом із тим вдень і вночі велися роботи: укладалися кілометри колій до кінця вулиці Михеловича, вулицею Ламаною до Вузлової, до “Запоріжсталі”, звідти до алеї Ентузіастів імені Серго Орджонікідзе (сучасний пр. Металургів), потім 8-ю Продольною (пр. Леніна) до Будинку громадських зв’язків (сьогодні будинок УВС міста). І уже 17 липня 1932 року почав курсувати трамвай Запоріжжя-І – Дніпробуд. Цікаво, що до зупинки “Малий ринок” були дійсні квитки за ціною 15 копійок.

Уведення серії заводів породило на правому березі Запоріжжя барачний монстр на ім’я Робітничий виселок Соцміста. Працівників заводів підвозив паром, який діяв на Кічкаській переправі, а спеціалістів обслуговували службові емки. 30 вересня 1934 року з’явився новий трамвайний маршрут від Будинку громадських зв’язків до Дніпровського механічного заводу. Греблею курсував єдиний одновагонний трамвайчик-тягни-штовхайчик, через 30 хвилин це дерев’яне диво поверталося.

У ті часи країна жила з одним вихідним і 9-годинним робочим днем, а у нашому місті більшість працювала за плаваючим графіком. У 1935 році гідропарк віддали під парк Металургів із цирком-шапіто. Вхід до парку був платним, але посвідчення працівника “Запоріжсталі” давало право на безкоштовний прохід. До цирку приїздили кращі майстри, особливо популярною тоді була боротьба. Глядачі так захоплювалися, що й до третьої ночі не розходилися. У 1940 році місто відвідав Іван Піддубний, який у третьому відділенні вступив у ґерць із усіма бажаючими. А трамвайчик терпляче чекав. Нарешті транспортники не витримали: вони домоглися встановлення чіткого графіка роботи трамваїв від 6 ранку до 24 години.

У 1939 році пішов трамвай через Жовтневу вулицю на Зелений Яр. Колії по вулиці Жуковського не було, але поспіль сталися дві великі аварії, тому взимку 1940 року почала діяти лінія по вул. Жуковського. На 1940 рік довжина трамвайної мережі Запоріжжя складала 75 км.