Просторічна лексика

Просторічна лексика – це лексика, що перебуває на межі літературного вжитку і часто виходить за межі літературної норми.

До просторічної лексики належать:

1) слова, перекручені, спотворені з погляду норм літературної мови: директорша, автобуз, одежа, калідор, каклєта, лаболаторія;

2) слова з різко зниженим, експресивним забарвленням: ляпати, патякати, босяцюга, п’янюга, дурепа;

3) невмотивовані росіянізми: навєрно, шиповник, совітуваться, прийомна, водрузили, однофамільниця;

4) вульгаризми – не прийняті в літературній мові лайливі слова, прокльони: пика, морда, хамло, бидло, варнякати, осточортіти.

За словами дослідників, брутальна лайка ніколи не була притаманна українцям. Найобразливіші слова в козаків: чорт, собака, свиня.

Питома українська лайка є втіленням:

1) красномовства: Щоб тебе гопнуло й перекинуло! Щоб тобі очі повилазили! Щоб ти тріснув!

2) доброзичливості: Щоб тобі добре було! Щоб тобі смішно було! \

3) романтизму: Щоб тебе дощ намочив! Щоб тебе понесло на папороть-могили та на Щокотин слід!

4) дотепності: Щоб тебе качка копнула! Щоб тобі пір’ячко в роті поросло!

Жаргон та арго

Жаргон – сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, об’єднаних спільними інтересами, захопленнями, професією, віком, ситуацією.

Напр.: тусівка – місце збору, на шару – задарма, прикид – манера одягатись, поїхав дах – бути недоумкуватим, іти банячити – пиячити.

Арго – це умовна говірка певної соціальної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи.

Напр.: помити – украсти, замочити, прибрати – вбити, ботати – розмовляти, перо – ніж.

Жаргонізми належать до соціально нейтральної лексики, тоді як арготизми – до соціально забарвленої.

Учнівський та студентський жаргон: степуха, бомба, воєнка, пара, шпори, засипатися, хвіст, універ.

Сленг – слова і вирази в англійській усній мові, які вживають люди певних вікових, професійних, соціальних прошарків.

На ґрунті української мови активно твориться молодіжний сленг (синтезована лексика різних молодіжних груп та індивідуальної молоді). Наприклад, у середовищі тих, хто добре володіє комп’ютерною технікою, поширені такі лексеми: сідюк (пристрій для зчитування СD-дисків), метри (мегабайти), емейлити (користуватися електронною поштою), пожмаканий (програма “Пейджмейкер”).

Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літературної мови.

Особливості вживання в змк

Процеси демократизації та лібералізації проникають у різні сфери суспільно-політичного життя, послідовно виявляючись і в мові мас-медіа. Розмовна лексика, просторіччя, жаргонізми й арготизми є однією з ознак сучасного мовлення засобів масової інформації. Сьогодні мова ЗМІ багата на використання:

1) розмовної лексики, напр.: Політологи подейкують, що за спинами гагаузьких лідерів стояли фахівці зі спецоперацій (ШП. – 2003. – № 49).

2) просторіч, напр.: Звіринецьке задуп’я... Раніше мешканцям Звіринця якось було байдуже, що вони до неї (пам’ятника “Родіна-мать” – Л. П.) обличчям, а вона – до них спиною, чи то пак, дупою (ПіК. – 2003. – № 42. – С. 20).

3) жаргонізмів, напр.: Незаконне оформлення компенсацій з експортного ПДВ часто асоціюють з тривіальним шахрайським підтасовуванням, яке махінатори називають “лялькою для лоха” (ГУ. – 2003. – 4 грудня – № 230).

Вживання таких слів сприймається як органічний елемент виробленого в 90-х рр. типу мовлення, для якого характерне взаємопроникнення літературного, просторічного та жаргонного.

Ця лексика в мові ЗМІ виконує такі функції:

1) увиразнює сказане,

2) підтримує увагу читача чи слухача,

3) надає відтінку невимушеності.

Найбільша кількість жаргонізмів у тих матеріалах, де описується життя різних соціальних груп – творців і носіїв жаргонів. Наприклад, зі статті про життя наркоманів:

Світова епідемія наркоманії докотилася й до нашої країни. Нині зі шпальт газет, із теле- і радіо ефіру часто можна почути слова “легкі”, “важкі”, “драп”, “план” тощо... Молодшає вік потенційних шукачів “ширки”. Спрацьовує підступний стереотип власної винятковості: “Спробую. Якщо схочу – “зіскочу” з голки... Стреси, психічні зриви, “ломку” пережити дано не кожному. Скільки “новобранців” “сіло” на голку та так і не може “зіскочити” з неї? (Ст. – 2003. – № 7).