Рекомендована література Основна

1. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навч. посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2003. – С. 97–118.

2. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – 4-е вид., стер. – К.: Вища шк., 2003. – С. 132–135.

3. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – 2-е вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – С. 68–75.

4. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – С. 215–217.

Додаткова

1. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах. – Львів: Вища шк., 1974. – 296 с.

2. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.

3. Литвиненко Н. Стильові аспекти фахового мовлення (на матеріалі медичної лексики) // Урок української – 2004. – № 3. – С. 24–26.

4. Мазурик Д. Сучасні тенденції в оновленні лексики української літературної мови // Вісник Львівського ун-ту. – Серія: Філологія. – 2000. – Вип. 29. – С. 177–182.

5. Михайлишин Б. Абревіальні відповідники – показник стійкості складених термінів // Вісник Львівського ун-ту. – Серія: Філологія. – 2000. – Вип. 29. – С. 254–258.

6. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

7. Сербенська О. А. Інновації у мові сучасних українських мас-медіа // 125 років Наукового товариства ім. Т. Шевченка: Зб. наук. праць і матеріалів, присвячений Ювілею Товариства / Наук. т-во ім. Т. Шевченка. – Львів, 2002. – С. 158–177.

8. Стефан С. Образна термінологія // Урок української. – 2003. – № 12. – С. 52–53.

9. Стишов О. А. Особливості розвитку лексичного складу української мови кінця XX ст. // Мовознавство. – 1999. – № 1. – С. 7–21.

10. Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови XX ст. – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с.

11. Чорновол Г. Англіцизми в сучасній українській термінології // Культура слова. – К., 2003. – № 62. – С. 47–51.

12. Шаповалова Г. Інноваційні процеси в сучасному медіатексті (функціонально-лінгвістичні аспекти): Автореф. дис... канд. філол. наук. – К., 2003. – 20 с.

13. Шаповалова Г. Модерна політична лексика сучасних українських засобів масової інформації (На матеріалі газет “День” (1998 – 2000 рр.) та “Молодь України” (1998 – 2000 рр.) // Вісник Львівського ун-ту. – Серія: Журналістика. – 2001. – Вип. 21. – С. 465–470.

Тема 9. Розмовна й просторічна лексика. Жаргонізми та арго

Розмовна лексика

Розмовна лексика – слова та вирази, що, будучи літературними, надають мовленню розмовного забарвлення.

До розмовної лексики належать:

1) слова, вжиті в переносному значенні, які в прямому є нейтральними: “теля” – про недосвідчену або неспритну людину; про того, хто має спокійну вдачу; “зелений” – недосвідчений; “булькотіти” – невиразно говорити, “вибухнути” – раптом вимовити, викласти все одразу; “розлазитися” – втрачати виразність форм; розходитися в різні боки; “стукати” – минати, сповнюватися (про вік);

2) слова з додатковими стилістичними відтінками: плентатися, шкандибати, пхатися, сьорбати, запропаститися, векати, свинство, балагур, сюдою, тудою;

3) пестливі й згрубілі форми: матуся, донечка, сонечко, смакота, малюсінький, їстоньки, питоньки, бурмило, здоров’яга, писака, зажера, загребущий;

4) дієслова з двома префіксами на зразок: понавигадувати, понаставляти, попобігати.

Розмовна лексика має в сучасній літературній мові нейтральні відповідники.

Напр.: бідолаха – нещасний, ловкий – гарний, балакати – говорити, лупцювати – бити, байдужки – байдуже, навстоячки – стоячи.