Стародавній світ

18.Реформи Сервія Тулія у Римі та їхня оцінка. Особливості утв. Римської держави

У царську, архаїчну епоху (753р до н.е. – серед.VІ ст. до н.е) держави у римлян не було. Але розвиток прив. власності, поглиблення майнової нерівності і безперервна боротьба плебеїв з патриціями дедалі більше розхитували родоплемінний устрій. Але вирішальний удар родовій організації і привілейованості патриціїв завдав шостий рекс Риму Сервій Тулій (578-534рр до н е). При ньому плебеї були введені до складу римської общини , а територіальні триби дещо потіснили родоплемінні. Найголовніша реф.: усе чол. населення було поділено за майновим цензом(до уваги бралась площа землі) на 5 розрядів.(І РОЗРЯД- землі на суму ≥100 тис асів, ІІ Р.-≥75 тис асів,ІІІ-≥50 ,ІV-≥25,V- ≥11 тис асів ). Відповідно до цієї класифікації поділяли обов*язки військ. служби, рід військ і вид озброєння, а також політ. права(!). Плебеї отже фактично були прирівняні до патриціїв(право брати участь в Нар. зборах,голосувати, займати деякі виборні посади). Правове становище людини в сусп. стало визначатися не за походженням, а за майновими ознаками(землею!).Рим. армія теж будується залежно від класиф. на розряди. Кожен з 5 розрядів повинен виставляти певну к-сть центурій і мати певне озброєння(за власний кошт). Усі військовозобов’язані залежно від майнового становища об’єднувалися у військові підрозділи – центурії (сотні). Із вершників(найбагатші) було утворено 18 центурій кінноти, громадяни першого розряду входили до важкоозброєної піхоти (80 центурій). З другого, третього і четвертого розрядів формувалось по 20 центурій, а з п’ятого – 30. Крім того було утв. ще 2 центурії ремісників та 2 музикантів. Громадяни, які не мали свого майна( пролетарії) не входили до жодного розряду. Отже, всього налічувалось 193 центурії. Воїнів з кожної частини ділили на 2 частини - молодшу(17-45 р) призначались для бойових походів,і старшу(46-60рр),які виконували гарнізонну роботу. Центурії були не тільки військовими, але й політ. одиницями. Сходячись на збори громадяни тепер шикувались за центуріями. Кожна центурія мала 1 голос, який подавав командир центурії - центуріон. Першими голосували вершники, потім громадяни 1 розряду і т.д. Але так як із 193 центурій найбагатші(вершники і І розряд)становили 98 центурій, то вони мали забезпечену більшість голосів у Нар. зборах. Таким чином, було покладено початок пануванню багатих і знатних, незалежно від того, були вони патриціями, чи плебеями.

За С.Тулія також було проведено перепис населення, розподіливши його за розрядами. Було переписано біля 80 тис громадян. Тим, хто ухилявся від перепису, згідно із законом, загрожувало рабство або смерть.

Складовою частиною реформи Сервія Туллія був поділ громадян (патриціїв, плебеїв, клієнтів) за територіальною ознакою. Рим був розбитий на чотири територіальні триби, до яких пізніше приєднали 16 сільських. Один раз на 5 років проводився загальний перепис громадян для визначення майнового цензу і набору ополчення. Було запроваджено постійний податок на утримання війська.

Реформи СВ були справжньою політ. революцією, яка завдала вирішального удару пережиткам первіснообщинного ладу у Римі, родоплемінній організації сусп. і завершила перехід до держави. Ці реформи заклали основи нового поділу сусп. – за майновим і територіальними принципами.

Звичайно, реформи СВ не були єдиною причиною зміни соц.-політ устрою римського суспільства. Ці зміни є результатом тривалих процесів, що відбувались упродовж декількох століть. Органи родового устрою поступово модифікуються і стають органами держвлади, царська влада занепадає і в Римі встановлюється республіка(ост. римський цар - Тарквіній Гордий). Замість царя вища влада в сфері управління була вручена двом магістратам – консулам. Молода Рим.(V-І ст. до н е) держава міцніла і розвивалась, розширювала свої території(етруски,самніти), примножувала населення за рахунок приєднання сусідніх общин(кампанці, ланцвійці, фунданці, форміанці), встановлення гегемонії Риму в усій Італії. Хоч і внутр. становище було не спокійним(подальші конфронтації між патриціями і плебеями, між громадянами і негромадянами між рабами і рабовласниками). Римляни назив свою держ. республікою(народна справа). Стародавній Рим був рабовласницькою державою.