Рекомендована література Основна

1. Мацько Л. І., Мацько О. М., Сидоренко О. М. Українська мова: Навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2003. – С. 122–129.

2. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – 4-е вид., стер. – К.: Вища шк., 2003. – С. 124–125.

3. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; За ред. О. Д. Пономарева. – 2-е вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – С. 51–56.

4. Ющук І. П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – С. 179–185.

Додаткова

1. Євсеєва Г. П. Перифрази в мові сучасних газет (на матеріалі українських газет 80 – 90 років XX століття): Автореф. дис... канд. філол. наук. – Дніпропетровськ, 2002. – 20 с.

2. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 224 с.

3. Кузнецова О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі. – Львів: Вид. центр ун-ту імені Івана Франка, 2003. – С. 173–175.

4. Культура мови на щодень / Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко та ін. – 2-е вид., доп і випр. – К.: Довіра, 2002. – 169 с.

5. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. – 2-е вид., стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

6. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін. – К.: Наук. думка, 1999 – 2001. – Т. 1. – 1040 с.; Т. 2. – 960 с.

7. Стишов О. Лексичні й стилістичні неологізми в ЗМІ з погляду мовної культури // Культура слова. – К., 1999. – № 52. – С. 3–12.

8. Шаповал О. Явище вторинної номінації в газетно-журнальній публіцистиці // Стиль і текст. – Вип. 3. – К., 2002. – С. 232–235.

9. Шаповал О. В. Фразеологізми та перифрази як засіб вторинної номінації у газетно-журнальній публіцистиці // EX PROFESSO: Зб. наук. праць / Ред. кол.: В. Д. Демченко (відп. редактор) та ін. – Вип. 3. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2001. – С. 473–478.

10. Шаповалова Г. Експресивні словосполучення як інструмент образного мовлення журналіста // Урок української. – 2003. – № 12. – С. 21 –26.

Тема 4. Омоніми. Пароніми Омоніми

Омоніми (від грец. homos – однаковий і оnymа – ім’я) – це слова, різні за значенням, але однакові за звучанням і написанням.

Лексичні омоніми – це слова, різні за значенням й однакові за звучанням.

Напр.: черкаси – старовинна назва українців, зокрема козаків, і Черкаси – обласний центр; гіпербола – стилістична фігура, в якій перебільшено певну ознаку, і гіпербола – плоска крива.

Повні лексичні омоніми – це слова однієї частини мови, однакові в усіх своїх граматичних формах.

Напр.: образ – зовнішній вигляд і образ – ікона; кома – стан непритомності, кома – пунктуаційний знак і кома – газова туманність оболонки ядра комети.

Неповні лексичні омоніми збігаються в звучанні тільки в частині форм. Різновиди неповних лексичних омонімів: омофони, омоформи, омографи.

Омофони – слова, що мають однакове звучання, але різне написання: мене – мине, Заєць – заєць, Надія – надія, Селище – селище.

Омоформи – слова, які мають однаковий звуковий склад тільки у певній граматичній формі: мати (іменник) – мати (дієслово), варта (іменник) – варта (прикметник жіночого роду), шию (від шити) – шию (від шия), три (числівник) – три (дієслово наказового способу).

Омографи – слова, котрі при однаковому написанні мають різну вимову, зокрема наголос: замок – замок, дорога – дорога, брати – брати, плакати – плакати.

Морфологічні омоніми – це однакові звукові комплекси, що утворюються при відмінюванні та дієвідмінюванні: на дні (місцевий відмінок іменника день) – на дні (місцевий відмінок іменника дно), молодій (наказовий спосіб дієслова молодіти) і молодій (давальний відмінок прикметника молодий жіночого роду).

Словотворчі омоніми – однакові звукові комплекси, що виникають при творенні похідних від різних за звучанням слів: кормовий (від корма) і кормовий (від корм); засипати (від спати) і засипати (від сипати).

Синтаксичні омоніми – однакові звукові комплекси, один з яких є словом, а другий – словосполученням: доволі – до волі, згори – з гори, про те – проте, з Риму – зриму.

Зовні омонімія подібна до багатозначності. Різниця між омонімією та багатозначністю полягає в тому, що омоніми не мають семантичної спільності, а кожне переносне значення багатозначного слова якимсь чином пов’язане з первинним.

Напр.: рейд – “прибережний водний простір, призначений для стоянки суден на якорі;

рейд – 1) “проникнення військових частин у тил ворога з певною метою”; 2) перен. “несподівана перевірка, обстеження чого-небудь”.

Міжмовні омоніми – слова, що в різних мовах (не лише близькоспоріднених) звучать однаково або дуже подібно, але мають різне лексичне значення: укр. шар (пласт однорідної речовини; певне коло людей) – рос. шар (куля); укр. рожа (мальва) – рос. рожа (пика).