9. Реакція споживача на зміну його доходу.

Внаслідок зміни доходу споживача рівноважне становище його буде постійно змінюватися. Якою буде реакція споживача, який знаходиться у стані рівноваги, на зміну його доходу, можна простежити за допомогою карти байдужості та бюджетної лінії.

Рівновага споживача досягається у точці, в якій бюджетна лінія дотикається до найвищої із всіх досяжних кривих байдужості.

Згідно властивості бюджетної лінії, якщо доход споживача буде збільшуватись, то бюджетна лінія буде змішуватися вправо. Але тоді бюджетна лінія буде торкатися інших кривих байдужості на карті байдужості (мал..4.1.1).

A .

k

x₃

х ₂

x₁

B

Мал. 4.1.1. Крива “доход-споживання”.

Чим вище розташована на графіку бюджетна лінія, тим до вищої привої байдужості вона дотикається. А точки дотику бюджетної лінії до кривих байдужості Х₁, Х₂, Х₃ показують рівновагу споживача у кожному випадку зміни доходу (мал.. 4.1.1). Вони з кожним разом при підвищенні доходу переміщуються доверху та вправо. Якщо ці точки рівноваги споживача зєднаємо, то одержимо криву k, яка називається – “доход-споживання”, пізніше вона одержала назву “крива рівня життя”.

Крива “доход-споживання” може мати різну конфігурацію. В нашому прикладі опуклість її повернена до горизонтальної осі. Що це значить? Це означає, що з підвищенням доходу, наш споживач змінив пропорцію між товарами, тобто він збільшив споживання товару В в більшій мірі, ніж споживання товару А. Якби він поводився навпаки, в більшій мірі збільшив споживання товару А, то крива “доход-споживання” була б повернута опуклістю до вертикальної осі. А якщо споживач, по мірі росту доходу збільшує кількість товарів в однаковій пропорції, то крива “доход-споживання” приймає форму проміню з початку координат.

Крива “доход-споживання” відображає зростаючу купівельну спроможність споживача, крім того показує, що пропорції поділення доходу між товарами змінюються.

Залежно від впливу рівня доходу на обсяг споживання розрізняють нормальні блага та блага низької споживчої цінності.

Нормальні блага – блага, обсяг споживання яких зростає при зростанні доходу і навпаки спадає при зменшенні доходу.

Блага низької споживчої цінності – блага, обсяг споживання яких спадає при зростанні доходу і навпаки зростає при зменшенні доходу.

Більшість благ є нормальними. Прикладами благ низької споживчої цінності можуть бути одяг чи взуття, що вийшли з моди або “речі другого користування”, дешеві продукти харчування, які з підвищенням доходу заміщуються смачнішими або кориснішими. Одне і теж саме благо може бути нормальним для одного споживача і благом низької споживчої цінності для іншого. Наприклад вівсянка, від якої мріють позбутися із підвищенням доходу більшість студентів, для англійської королеви є бажаним продуктом до сніданку.

Крива “доход-споживання” має різний нахил для нормальних товарів та товарів низької споживчої цінності. Для товарів низької споживчої цінності вона спадаюча, а для нормальних – зростаюча.

Якщо доход споживача відобразити на вертикальній осі, а обсяг товару, як і раніше, – на горизонтальній, то можна побудувати криву Енгеля.

D f

k

D ₃

D ₂

D ₁

_{В1 В2 В3} В

Мал.. 4.1.2. Крива Енгеля.

Крива f, що сполучає точки з координатами “споживання за умов рівноваги” та доход називається кривою Енгеля (мал..4.1.2). Вона названа ім’ям німецького економіста і статистика Ернста Енгеля, який спостерігав взаємозв’язок між обсягом куплених споживачем благ і величиною його доходу.

Крива Енгеля ілюструє залежність між обсягом споживання благ і доходом споживача при незмінних цінах та уподобаннях. Вона розташована над привою “доход-споживання”. Обидві криві мають однаковий характер залежності від доходу.

Швецький економіст Торнквіста запропонував спеціальні функції для трьох груп благ:

 Благ першої необхідності – функція залежності попиту від доходу відображає наявність насичення щодо благ першої необхідності. Наприклад, досягши певного рівня доходу, людина не споживає більше хліба за подальшого зростання своїх доходів.

 Благ другої необхідності – функція відображає також насиченість, але на вищому рівні, причому споживання благ другої необхідності починається за досягнення певного рівня доходу. Прикладом благ другої необхідності може бути побутова радіо-електронна аппаратура.

 Предметів розкоші – функція відображає факт безмежності людських бажань. При зростанні доходу споживання предметів позкоші зростає до нескінченності.