59. Громадські блага і громадський вибір

Блага, які можуть використовуватись спільно, наприклад водні простори, атмосфера тощо, дістали назву громадських благ.

Громадські (суспільні) блага – це блага, споживання яких неможливо обмежити лише для осіб, що платять за них.

До громадських благ можуть бути віднесені національна оборона, протипожежні заходи, держава, лісові насадження, державна мова тощо.

Чисте громадське благо – це таке благо, яке споживається колективно всіма громадянами незалежно від того, платять за нього люди чи ні. Чистим громадським благам властиві дві особливості: неконкурентність та невинятковість.

Блага неконкурентні, якщо при будь-якому заданому рівні виробництва граничні витрати для додаткового споживання дорівнюють нулю, тобто є можливість використання цих благ іншими особами без додаткових (граничних) витрат. Особливістю громадських благ є також те, що у разі споживання блага додатковою особою обсяг блага практично не зменшується.

Благо невиняткове, якщо люди не можуть бути виключені із сфери його споживання. Як результат важко або й неможливо призначити плату за користування невинятковими благами – ними можна користуватись без прямої оплати, наприклад, державне телебачення. Більшість громадських благ є невинятковими.

Деякі блага є винятковими, але неконкурентними і навпаки низка благ є невинятковою, але конкурентною. Суспільні блага, що невиняткові і неконкурентні дають вигоду людям за нульових граничних витрат і жодна людина не виключається з їх споживання. Національна оборона є типовим прикладом громадського блага, оскільки не можна захистити одну особу, не захищаючи інших.

Чисте приватне благо – це таке благо, кожна одиниця якого може бути продана за окрему плату. На відміну від громадських благ, приватні блага мають властивості винятковості та конкуренції. Властивість винятковості полягає у тому, що продавець вирішує, кому він буде пропонувати благо, а кому ні. Властивість конкуренції (суперництва) у тому, що використання блага однією особою обмежує або виключає його використання іншими особами.

Один з можливих механізмів полягає у “примусовому” вирішенні проблеми створення громадських благ. Держава змушує своїх громадян сплачувати податки, за рахунок яких вона намагається забезпечити мешканців громадськими благами.

Забезпечення громадськими благами суспільства – важлива функція держави. Державне виробництво громадських благ вигідне, оскільки компенсувати витрати на нього уряд може податками або штрафами. Попит на громадське благо визначається як сума індивідуальних граничних корисностей всіх споживачів при кожній можливій ціні.

Виробництво громадського блага є ефективним, якщо вертикальна сума індивідуальних рівнів попиту на нього дорівнює граничним витратам на його виробництво.

60. Економічна роль держави у ринковій економіці.

Зовнішні ефекти і суспільні блага – причини виникнення труднощів на ринку і тому вважаються серйозними проблемами державної політики. Для того щоб скоротити перевиробництво товарів і послуг з негативними зовнішніми ефектами та поповнити недовиробництво товарів та послуг з позитивними зовнішніми ефектами, необхідно зовнішні ефекти трансформувати у внутрішні.

Існують три основні форми державного регулювання:

1. Адміністративно-командні методи, які зводяться до прямої заборони або вимогам виконання економічними суб’єктами певних дій, до них можна віднести: встановлення норм або стандартів по шкідливим викидам; введення штрафів за викиди; продаж тимчасових дозволів на викиди.

Стандарти по шкідливим викидам – це встановлені законом межі концентрації шкідливих речовин в промислових відходах. Перевищення встановлених урядом стандартів тягне за собою великі штрафи або кримінальне покарання.

За допомогою адміністративних методів можна обмежити обсяг виробництва продукції, що супроводжується виробництвом забруднювачів, тобто впроваджується квота на виробництво. До недоліків адміністративного виправлення вад ринку слід віднести труднощі, що інколи стають непереборними, визначення параметрів соціального оптимуму.

2. Коригуючі податки. Проблеми, які виникають завдяки наявності зовнішніх ефектів можна частково розв’язати за допомогою коригуючих податків. Коригуючий податок (податок Пігу) – податок на випуск товарів або послуг, який піднімає граничні витрати галузі до рівня граничних суспільних витрат і призводить до скорочення виробництва.

3. Коригуючі субсидії. Коригуючі субсидії – це платі споживачам або виробникам товару, споживання якого створює позитивний зовнішній ефект. Такі субсидії встановлюються в розмірі зовнішньої корисності на кожну одиницю випущеної продукції, що збільшує обсяг виробництва до ефективного рівня. Переведення зовнішніх ефектів у стримуючі або стимулюючі фактори поведінки кожного виробника та споживача називається інтерналізацією зовнішніх ефектів.

Серед різноманітних заходів усунення негативних наслідків зовнішніх ефектів – інтерналізація зовнішніх ефектів у внутрішні за допомогою визначення прав власності. Це є предметом так званої теореми Коуза. Згідно з цією теоремою закріплення прав власності на суспільні ресурси (річку) сприяє переговорному процесу її користувачів, результатом якого є суспільний оптимум.

Забезпечення громадськими благами суспільства – важлива функція держави.