1. Основні праці й. Тюнена

Генріх фон Тюнен народився 24 червня 1783 р. у німецькому герцогстві Ольденбурзі.

Навесні 1803 року, перед тим, як йому виповнилося двадцять, Тюнен збагнув ідею, що стала головною для його наукової роботи. Він усвідомив, що ціни, які отримує фермер, знижуються зі зростанням відстані від ринку. Вплив відносних цін на оптимальний вибір зерна та техніки можна вивчити, розглядаючи ферми на різній відстані від центру. Тюнен твердив: "Якщо передбачається, що країна 40 миль діаметром має у центрі велике місто, і що ця країна може продавати свої продукти тільки у це місто, та якщо сільське господарство у цьому районі досягло найвищого ступеня розвитку, то можна було б очікувати систем культивації, розділених на чотири класи навколо цього міста".

Результатом його праці став найвидатніший твір "Ізольована держава стосовно до сільського господарства та національної економіки". Перша частина, у тому числі аналіз оренди, розташування та асигнування ресурсу, з´явилася у 1826 р. Друга частина, що містить граничну теорію продуктивності розповсюдження побачила світ тільки у 1850 р. Додаткові статті, у тому числі важливі описи про лісництво, надрукував 1863 року біограф Тюнена.

Найвідоміший внесок Тюнена до економічної теорії - це його теорія оренди, розташування та асигнування ресурсу. Вона ґрунтується на блискуче задуманій моделі, яку Тюнен описав так: "Уявіть дуже велике місто у центрі родючої рівнини будь-якої судноплавної ріки або каналу. Рівнина може всюди складатися з того ж ґрунту, котрий скрізь можна обробляти. При великій відстані від міста рівнина може закінчуватися у необроблюваній пустелі, що повністю відокремлює цю державу від решти світу". Це підводить нас до головного запитання: якою буде структура сільського господарства за обставин, що склалися, та яка відстань від міста, більша або менша, буде впливати на земельне використання, якщо останнє проведене з крайньою непослідовністю?".

Для випадку з одним типом продукції відповідь Тюнена можна підсумувати так (рис. 5).

 

Рис. 5 

 

Третя частина "Ізольованої держави" пов´язана з ефективністю лісового управління і розширює незакінчену першу частину. Докладний аналіз оптимальної площі дерев особливо цікавий для лісових інженерів. В аналізі оптимального періоду оборотності Тюнен зробив важливий внесок до економічної теорії. Він зазначав у частині 1, що величина лісу буде виміряна через величину продажу деревини, якщо дерево зрізане сьогодні; найкраще для існуючої величини деревини, якщо дерево зрізане і продане наприкінці оптимального періоду оборотності. Ефективне лісове управління інтерпретоване як проблема капіталу та інтересу, що забезпечує економічну теорію, одним з більш результативних прикладів.

Згідно із оптимальним критерієм Тюнена, є нерівність граничного продукту капіталу і ступеня цікавості, які ігнорують величину землі, що призводить до зрізання дерев надто пізно. У 1986 р. Менц зазначив, що Тюнен першим скористався критерієм максимальної земельної ренти. Формула, одержана у частині 3, як і наведені описи, неправильна через неточність обчислення. Однак, що стосується незалежності змісту, то теорія капіталу, поміщена у моделі Тюнена, краще зображена у Бем-Баверка.

Тюнен найбільше відомий своїм науковим методом. Як фактичний матеріал цей метод не є особливо раціоналізаторським чи винятковим, він є більш неповторний завдяки заповзятості, з якою його застосовували.

Подібно до Річарда Кантільона, Франкоса Гвеная та Давида Рікардо, Тюнен ґрунтував свій аналіз на теоретичній моделі. У той час як Рікардо успадкував свою модель від Сміта, Кесей - від Кантільона, Тюнен, як і Кантільон, створив свою теорію з креслення. В оригінальності своєї моделі будівництва він перевершив Рікардо і не мав собі рівних у першій половині XIX ст.

Оскільки модель Тюнена охоплює всю економіку, то кожний дослідник намагався приписати собі його розв´язки про оптимальне обчислення. Цю ідею розробив ще Адам Сміт. Однак у "Багатстві народів" обчислення залишилися не виражені, і тому саме Тюнен зробив це докладніше і точніше. Походження економічних тверджень з точної оптимізації відкрило нову еру в історії економічної науки. Можливо, це найважливіший внесок Тюнена.

Тюнен відразу зрозумів, що його програмі потрібна математика, але також усвідомлював, що її залучення відштовхне деяких читачів. "Я дуже боявся, що моє алгебраїчне обчислення буде своєрідним випробуванням терпіння деяких з моїх читачів; однак навіть не підозрював, наскільки незручними і складними будуть формули навіть для деяких учених. Але математику обов´язково слід застосовувати у всьому, без неї не можна відкрити правду. Якщо в інших сферах знання математичне обчислення приймуть неприязно, як у сільському господарстві й економіці, то це свідчить, що ми ще знаходимось у незнанні про закони всесвіту". "Ізольований штат" справді наповнено алгебраїчними формулами. Ця праця Тюнена - одна із перших у математичній економіці.

Проблеми оптимізації переконали Тюнена, що використання диференціальних обчислень неминуче. Його не задовольняли звичайні алгебраїчні вирази, він хотів замінити символи на числа. Дані для книжки він брав з енциклопедії про всі аспекти фермерства. Саме ними він скористався, щоб отримати оптимальні пояснення проблеми управління, які використовував, щоб визначити послідовність і ширину своїх річних кілець деревини. Ділове управління і політична економіка є цілком об´єднані. Отже, об´єднуючи економічну теорію з математичними і статистичними даними, він був провісником економетрії.

У той час, як гранична продуктивність викликала захоплення в теоретиків, оперування великою масою фактів змусило Тюнена звернутися до історичної школи. Тюнен, так само як Ддам Сміт, зрозумів, що відома модель про поділ праці обмежена простором ринку.

Крім граничної теорії продуктивності, Тюнен є основоположником теорії розміщення. Отже, Тюнен створив один з трьох аналітичних стовпів, на яких ґрунтувалася теорія індивідуальної оптимізації протягом наступної половини століття. У той час як Курно запропонував теорію фірми і Госсен - теорію корисності, Тюнен зробив значний внесок у теорію виробництва та розміщення. І хоча славу "граничної революції" приписують Джевонсу, Менгеру і Вальрасу, справжніми новаторами були Тюнен, Курно і Госсен.