86. Форми та види міжгалузевих виробничих комплексів

Міжгалузевий комплекс об'єднує економічно взаємопов'язані галузі виробничої та (або) невиробничої сфер. Формується внаслідок кооперації та інтеграції підприємств, організацій, установ і галузей. Міжгалузеві комплекси розрізняються за характером зв'язків між галузями: 1) підприємства пов'язані послідовною та паралельною переробкою певного типу сировини (агропромисловий, лісопромисловий); 2) зв'язки між підприємствами виникають на основі виробництва взаємозамінної продукції (паливно-енергетичний комплекс, транспортний комплекс); 3) сукупність галузей, діяльність підприємств яких спрямована на розв'язання певної проблеми (продовольчий комплекс). Ядро міжгалузевого комплексу представлене галузями, підприємства яких здійснюють його головні економічні та соціальні функції. Міжгалузеві комплекси формуються на базі енерговиробничих циклів. Це типова, існуюча сукупність виробничих процесів, що виникають взаємозумовлено довкола основного процесу для даного різновиду енергії та сировини.

Залежно від територіальних масштабів міжгалузеві комплекси поділяють на міждержавні, господарські й територіальні. Міждержавні міжгалузеві комплекси розвиваються на основі інтеграції кількох міжгалузевих комплексів декількох держав (паливно-енергетичний комплекс). Господарські комплекси складаються і функціонують у структурі господарства країни. До найважливіших із них належать: 1) паливно-енергетичний; 2) металургійний; 3) машинобудівний; 4) хімічний; 5) лісопромисловий; 6) будівельний; 7) соціальний; 8) агропромисловий; 9) транспортний.

Міжгалузеві територіальні комплекси формуються в межах інтегральних господарських (наприклад, АПК економічного району, штату, провінції, області, краю, адміністративного району тощо). Вони поділяються на регіональні та локальні. Регіональні формуються у відповідних регіонах (республіка, економічний район, область). Локальні комплекси — комплекси внутріобласних, низових районів, економічних вузлів і центрів.

87. Галузева і компонентна структура народного господарства України

Суспільне виробництво – це взаємодія робочої сили і засобів виробництва, спрямована на створення всього необхідного для нормального існування людей: продуктів харчування, промислових товарів, різних послуг. Засоби виробництва – це поєднання засобів праці (машини, інструменти, виробничі споруди, засоби транспорту і зв'язку, земля) і предметів праці (те, що підлягає обробітку, на що спрямована праця людини. Ними є видобуті з надр Землі вугілля, нафта, руда, а також продукти праці – метал, зерно та ін.).

Народне господарство України складається з величезної кількості підприємств (фабрик, заводів, шахт, кооперативів тощо) і закладів (магазинів, лікарень, театрів та ін.). Сукупність тих із них, що виробляють однорідну продукцію, називають галуззю народного господарства. Наприклад: промисловість – сукупність підприємств, що виробляють промислову продукцію; народна освіта – сукупність навчальних закладів.

Народне господарство охоплює галузі матеріального виробництва (виробничу сферу) і галузі невиробничої сфери. Головна галузь виробничої сфери всього господарства – промисловість. Вона поділяється на важку, яка виробляє засоби виробництва – машини, обладнання, сировину, паливо, електроенергію (група «А»), легку та харчову, що виготовляє предмети споживання (група «Б»). Невиробнича сфера хоч безпосередньо не створює матеріальні блага, проте забезпечує різноманітні побутові і духовні потреби людей. Розвиток промисловості значною мірою залежить від наукової роботи вчених, конструкторів, винахідників, а це в свою чергу визначає технічний прогрес у всіх галузях народного господарства.

Важливими ланками виробничої сфери є сільське господарство, будівництво, транспорт і зв'язок. Усі галузі виробничої сфери тісно пов'язані між собою і разом з галузями невиробничої сфери становлять народногосподарський комплекс країни.

Склад галузей, підгалузей чи виробництв промислового комплексу та співвідношення між ними називають галузевою структурою народного господарства.

Галузі економіки розміщені нерівномірно на території країни, концентруючись в окремих районах, центрах, вузлах. Промисловий центр – населений пункт, в якому розміщено кілька промислових підприємств певної спеціалізації. Сукупність промислових центрів, що мають спільну інфраструктурну базу і трудові ресурси, територіально утворюють промисловий вузол. Якщо на порівняно невеликій території компактно розміщені промислові центри і промислові вузли, які знаходяться у тісному економічному взаємозв'язку, таку територію називають промисловою агломерацією. Промислові центри, вузли, агломерації є складовою частиною промислового району, що має чітко виражену виробничу спеціалізацію. Поєднання, взаємозв'язки і взаєморозташування районів, вузлів і центрів називають територіальною структурою народного господарства.