52. Поняття дисконтової величини. Показники теперішньої та майбутньої вартості у прийнятті інвестиційних рішень.

Якщо власник капіталу пускає його в оборот, з метою одержання прибутку, він може вкласти гроші в банк, придбати цінні папери тощо. Вкладена сума грошів буде збільшуватися з кожним роком, так при нормі проценту – 10%, 1000 грошових одиниць через рік перетворяться в 1100, через два в 1210, а через три в 1331 грошову одиницю. Оскільки доход, обумовлений позичковим процентом, розповсюджується на всю накопичену суму, розрахунок його проводиться по формулі складних процентів: FV = PV(1+i)ⁿ, де: FV – сума коштів через n років, PV – вкладена сума коштів, i – процентна ставка, n – кількість років. Прийняття будь-якого інвестиційного рішення включає в себе порівняння вартості одиниці капіталу в даний момент з майбутнім прибутком. Процедура за допомогою якої визначається сьогоднішня вартість будь-якої суми коштів, яка може бути одержана в майбутньому називається дисконтуванням вкладень. Розрахунок робиться за формулою:

, де: PV – вкладена сума коштів; n – кількість років; FV – сума коштів через n років; i – процентна (дисконтна) ставка;

Дисконтна сума (PV) показує скільки коштів можна вкласти сьогодні, щоб через певний проміжок часу (n) одержати задану суму коштів (FV), при даній процентній (дисконтній) ставці (i). Одне з найпоширеніших та найважливіших рішень, які приймають фірми, – інвестування в новий капітал. Інвестиційні рішення підприємства зумовлені:  необхідністю компенсування фізичного і морального зносу капіталу;  можливістю отримання додаткового доходу від поповнення або оновлення капітальних фондів. Критерієм здійснення короткострокових інвестиційних проектів є співвідношення норми прибутку на капітал (r) і ставки проценту (і). Фірма збільшуватиме прибуток від інвестицій, якщо їх обсяг зростатиме до точки порівняння норми прибутку на капітал і процентної ставки. Для оптимізації обсягів короткострокових інвестицій потрібно забезпечити виконання рівності: r = і. С₀ – оптимальний обсяг короткострокових інвестицій.

і

і₀ ставка проценту

r норма прибутку на капітал

С₀ С

Обсяг короткострокових інвестицій

Довгострокові інвестиції мають певну специфіку їх обґрунтування:

1. треба оцінити корисний строк функціонування нового капіталу;

2. необхідно визначити, який прибуток отримуватиме фірма за кожний рік використання створеного капіталу.

Параметри цінності проекту протягом його життя змінюються і мають різну привабливість через різну цінність грошей у часі.

Як фірма може визначити, чи окупиться певна інвестиція в капітал? Треба обчислити сьогоднішню вартість майбутніх потоків грошей, які фірма очікує одержати від інвестицій, та порівняти її з інвестиційними витратами. Фірмі слід робити інвестиції, якщо сьогоднішня вартість очікуваних у майбутньому потоків грошей перевищує інвестиційні витрати.

Чиста сьогоднішня вартість інвестицій (NRV) дорівнює різниці між сьогоднішньою цінністю майбутніх потоків грошей та інвестиційними витратами:

, або ,

де PV - вартість інвестицій у капітал; ₁, ₂,…_n очікуваний прибуток кожного з n років, за які фірма очікує окупити інвестиції; i – ставка дисконту для дисконтування майбутнього потоку прибутків.

Дане рівняння визначає чисту вигоду фірми від інвестування. Фірмі слід інвестувати лише в тому випадку, коли чиста сьогоднішня вартість інвестицій має додатне значення, тобто якщо NRV  0, Якщо NRV = 0, то фірмі байдуже – інвестувати чи не інвестувати.

Ставка дисконту, яку використовує підприємство для підрахунку NRV, має дорівнювати альтернативній вартості капіталу, тобто прибутку підприємства при вкладенні капіталу в інший надійний проект. Іноді фірми використовують ринкову (реальну) процентну ставку.

Майбутні потоки грошей, що їх генеруватиме інвестиція, часто дуже непевні. Оптимальною оцінкою прибутків може бути певна сума, проте фактичні прибутки можуть виявитися вищими або нижчими від цього рівня. Як має фірма при розрахунку чистої сьогоднішньої вартості даного проекту враховувати цю непевність?

У таких випадках, як правило, збільшують ставку дисконту додаванням надбавки за ризик до гарантованої (реальної) ставки. Суть полягає в тому, що власники фірми не схильні ризикувати, а тому ризиковані майбутні грошові потоки ціняться ними нижче від гарантованих.

53.Ринок землі.

Земля важливіший фактор виробництва. Її унікальність визначається:

В її нерухомості;В її фіксованості з точки зору загальної кількості;Тим, що використовується в будь-якому виді господарської діяльності.

Багато сторіч земля використовувалася в основному в сільському господарстві, сьогодні все більше її відводять під житло, офіси, магазини тощо. Однак з економічної точки зору найбільш важлива властивість землі не змінилася: її кількість не можливо збільшити зі зростом її ціни або зменшити при зниженні ціни. Земля, як і інші природні ресурси є невідтворним фактором виробництва. Тому, як би не змінювалась ціна цих факторів, їх не можна запропонувати більше ніж їх існує. Можна зробити висновок, що пропозиція землі абсолютно еластична. Це значить, що ціни на землю визначаються рівнем попиту на окремі ділянки. Ціни на землю пов’язані з земельною рентою – ціною послуг землі.

Земельна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі.

За використання землі протягом певного часу виплачується грошова сума в формі орендної плати. Орендна плата за використану землю визначає ціну землі. Чим вища орендна плата, тим вища ціна землі. Ринкова ціна землі (рента) складається із суми всіх майбутніх орендних платежів, які, як очікується, здібна принести конкретна ділянка землі, тобто ціна на землю уявляють собою дисконтну вартість майбутньої земельної ренти: , де R_n – річна рента, очікувана з даної ділянки землі в n році; і – поточна ставка позичкового процента.

Простіше кажучи, ціна землі повинна дорівнювати сумі грошів, вклавши яку в банк власник землі одержав би аналогічний процент на вкладений капітал.

Земля є вічним фактором, строк її використання нескінченний. Тому складання починається з одиниці і йде до нескінченності. В зв’язку з тим, що стає все менше з збільшенням n, додаток до одержаної суми, поступово наближається до нуля, по мірі того, як n наближається до нескінченності, і досягає своєї межі, коли R_L однакова за кожен рік, тобто:

, де R – річна рента; і – ринкова ставка позичкового проценту.

Оскільки пропозиція землі абсолютно еластична, то попит є єдиним фактором, який визначає земельну ренту. В цьому випадку крива попиту для споживачів є кривою граничної доходності ресурсу (МRР), яка зменшується в результаті дії закону спадної віддачі. Тому крива попиту – спадаюча крива.Попит на землю залежить від якісної неоднорідності землі. Більш продуктивна земля користується більшим попитом, крім того важливе також її місцезнаходження. За інших однакових умов, попит буде більший на землю, яка розташована стратегічно вигідно по відношенню до матеріалів, праці тощо.

Мал.. 7.1 відображає визначення земельної ренти. Крива пропозиції землі (S) – паралельна осі Y; Збільшення, або зменшення попиту на землю (з D₁ до D₂) призводить до значних змін величини ренти (з R₁ до R₂). Якщо попит дуже не значний (D₃), то земля виступає як „безкоштовний” товар, тобто якість ділянки землі настільки низька, що фермерам було б невигідно вводити її в обіг. Дана ділянка землі є “безкоштовним” і тільки частково використаним ресурсом.

R S

R₁

D₁

R₂ D₂

D₃

C₀ C

Мал.. 7.1. Визначення земельної ренти.