57.Праові передумови для ринкових суб’єктів.

В сучасній економічній теорії під правами власності розуміються санкціоновані норми поведінки.

Права власності – це сукупність прав, санкціонованих відношень, які склалися поміж людьми в зв’язку з використанням ними економічних благ

Ці та інші права, наприклад, відповідальність у вигляді вилучення майна в погашення боргу, складають сьогодні повне визначення права власності. Існують три основні форми власності: приватна, державна та загальна (комунальна) власність.

В умовах приватної власності всю повноту влади має окрема людина.

В умовах державної власності рішення приймається на основі встановлених правил і процедур, які регулюють інтереси суспільства в цілому. Оскільки при державній власності окремий член суспільства володіє власністю не безпосередньо, а через встановлену в суспільстві систему правил і процедур, то контроль за цією власність ускладнюється. Тому на практиці відсутній прямий зв’язок між бажаннями окремих співвласників державної власності і результатами її реального використання.

В умовах загальної (комунальної) власності всі члени організації (комуни), якій така власність належить, мають загальне право користуватися благом та приватне право на використання після того, як вдалося його одержати (привласнити) в тимчасове або постійне володіння. Основною проблемою загальної власності є її надмірне використання: кожен індивід прагне випередити іншого в споживанні того, що достається йому безкоштовно, і те, що в результаті можуть скоротитися можливості споживання інших власників, його не цікавить. Але, оскільки так чинять всі, благо, яке знаходиться в загальній власності, швидко вичерпується. Тому загальна (комунальна) власність виявляється не стійкою, нестабільною і з часом перетворюється або у приватну, або в державну власність.

Процес специфікації/розмивання прав власності пов’язаний з трансакційними витратами.

Трансакційні або операційні витрати – це витрати у сфері обміну, пов’язані з передачею прав власності. Виділяють п’ять основних форм трансакційних витрат:

1. Витрати пошуку інформації пов’язані з її асиметричним розподілення на ринку: на пошук потенціальних покупців або продавців приходиться витрачати час і гроші. Неповнота існуючої інформації обертається додатковими витратами.

2. Витрати ведення переговорів і укладення контрактів – це витрати пов’язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням угоди. Вони можуть значно збільшити ціну товару.

3. Витрати вимірювання пов’язані не тільки з прямими затратами на вимірювальну техніку і сам процес вимірювання, а й з помилками які виникають в цьому процесі.

4. Витрати специфікації і захисту прав власності особливо великі. В суспільстві, де відсутня надійний правовий захист, нерідкісні випадки постійного порушення прав. Витрати часу і коштів, необхідних для їх встановлення, можуть бути занадто високі. Сюди також відносяться витрати на утримання судових і державних органів, що охороняють правопорядок.

5. Витрати опортуністичної поведінки пов’язані також з асиметричною інформацією, хоча не обмежуються нею. Справа в тому, що поведінку після укладання контракту дуже тяжко передбачити. Нечесті індивіди можуть виконувати умови договору по мінімуму або взагалі уникати їх виконання. Такий моральний ризик існує завжди і особливо великий в умовах спільної праці – роботи командою, коли вклад кожного не може бути чітко відділений від зусиль інших членів команди. Опортуністичною поведінкою індивіда вважається уникнення від виконання умов контракту з метою одержання прибутку за рахунок партнерів.

Таким чином, трансакційні витрати виникають до процесу обміну, в процесі обміну та після нього, Поглиблення розподілення праці та розвиток спеціалізації сприяють росту трансакційних витрат. Їх величина залежить від переважаючої в суспільстві форми власності.