24.Явні та альтернативні витрати виробництва. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення прибутку.

Витрати виробництва – це вартісне вираження споживання виробничих факторів (ресурсів), необхідних для здійснення підприємством виробничої функції. Це вартість природних ресурсів, засобів виробництва, трудових ресурсів, інформаційних ресурсів, які використовуються в процесі виробництва.

Кожна фірма в своїй діяльності використовує свої власні ресурси і ресурси постачальників. Відповідно з цим і витрати фірми розділяються на внутрішні і зовнішні витрати.

Явні (зовнішні) витрати – це витрати, які мають форму платежів постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів, тобто це грошові витрати на придбання сировини, палива, енергії, праці тощо у постачальників, які не належать до числа власників фірми.

Неявні (внутрішні) витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, які є власністю фірми. Ці витрати не входять в платежі фірми іншим організаціям або особам.

Неявні витрати дорівнюють грошовим платежам, які могли б бути одержані фірмою за самостійно використаний ресурс при найкращому із можливих засобів його використання (втрачені альтернативи). Наприклад, робітник, який займається індивідуальною діяльністю втрачає заробітну плату, яку він міг би одержати, найнявшись на фабрику; Фірма, яка випускає продукцію (використовує своє обладнання), втрачає орендну плату, яку вона могла б одержати, якщо б віддала своє обладнання в оренду. Підприємець, вклавши гроші в виробництво, втрачає банківський процент, який він міг би одержати, поклавши гроші в банк і, якщо банківський процент перевищує прибуток від реалізації виробленої продукції, то таке виробництво невигідне і підприємець скоріш за все, не буде вкладати гроші в таке виробництво.

Економіст розглядає витрати інакше, ніж бухгалтер, який дбає про фінансову звітність фірми. І бухгалтери і економіст включають у свої розрахунки фактичні (явні) витрати. До їх складу входять: заробітна плата робітників, оклади службовців, вартість матеріалів та орендна плата. Оскільки економісти розглядають діяльність фірми у перспективі, вони повинні враховувати вартості втрачених альтернатив (неявні витрати).

Хоча втрачені альтернативи часто приховані, їх завжди слід брати до уваги, приймаючи економічні рішення. Так коли приймається рішення про початок або розширення виробництва фірмою, то в розрахунок майбутнього прибутку слід включати, як явні, так і неявні витрати.

Бухгалтерські витрати – фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва – явні витрати.

Економічні витрати це фактичні витрати факторів виробництва у формі прямих платежів за фактори виробництва, а також альтернативні витрати факторів виробництва у грошовій формі – явні та неявні витрати.

Приймаючи економічні рішення, треба ігнорувати безповоротні витрати.

Безповоротні витрати – це ті витрати, які вже зроблені і які неможливо повернути назад. Оскільки їх неможливо повернути, то вони не повинні чинити жодного впливу на процес прийняття фірмою рішень.

Різне розуміння витрат виробництва зумовлює різний підхід і до визначення поняття прибутку. У відповідності з цим відокремлюють поняття бухгалтерського та економічного прибутку.

Бухгалтерський прибуток (фінансовий) – це різниця між валовим доходом (сукупною виручкою) фірми та її явними витратами.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом та явними і неявними витратами

Мінімальний прибуток, який необхідний для того, щоб фірма була відкрита і діяла, називається нормальним прибутком. Він дорівнює неявним витратам, вкладеним власником фірми у виробництво.

Наприклад, вклавши в виробництво капітал, підприємець зможе одержувати прибуток – 7% від вкладеного капіталу. Якщо в цей час процентна ставка складає – 7%, то прибуток буде нормальним. Це мінімальний прибуток на який може погодитись підприємець вкладаючи гроші в виробництво.

25. Постійні, змінні і валові витрати у короткостроковому періоді та їх графіки.

Ділення витрат на явні та неявні це не єдиний спосіб класифікації витрат. У короткостроковому періоді підприємства мають можливість, у межах постійного капіталу, що функціонує у формі виробничих потужностей змінювати обсяги виробництва за рахунок підвищення інтенсивності їх використання та залучення для цього більшої кількості змінних ресурсів.

Аналізуючи формування витрат у короткостроковому періоді, потрібно розмежувати їх на постійні та змінні. Отже наявність постійних та змінних витрат є визначальною ознакою короткострокового періоду. Зміна обсягу виробництва та самих витрат визначають характер динаміки витрат у короткостроковому періоді. Поділення витрат на постійні і змінні має важливе значення для аналізу діяльності підприємства, зокрема прийняття рішення про закриття чи об’яви банкрутства фірми в випадку збиткової діяльності.

Постійні витрати (FC) (фіксовані) – це витрати, величина яких не змінюється в залежності від зміни виробництва.

Постійні витрати пов’язані з самим існуванням виробничого устаткування і повинні бути сплачені, якщо фірма навіть нічого не виробляє. Це плата за оренду, комунальні послуги, страхові платежі, амортизаційні відрахування, оплата зобов’язань по облігаціям, погашення банківських позик тощо. До постійних витрат також відноситься зарплата управлінському персоналу та майбутнім спеціалістам.

Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від зміни обсягу виробництва.

До змінних витрат відносяться витрати на сировину, паливо, енергію, транспортні послуги, більшу частину праці тощо. Якщо очікуваний доход фірми від реалізації продукції буде меншим, ніж змінні витрати, то фірма може бути оголошена банкрутом.

Різниця між постійними та змінними витратами має суттєве значення для підприємця. Змінними витратами підприємець має можливість керувати, їх величина може бути змінена в короткостроковому періоді шляхом зміни обсягу виробництва. Постійні ж витрати знаходяться за межами контролю адміністрації –повинні бути сплачені не залежно від обсягу виробництва.

Валові витрати (ТС) (сукупні) – це сума постійних та змінних витрат: TC = FC + VC.

Змінні та сумарні витрати зростають разом із рівнем виробництва продукції. Темпи зростання цих витрат залежать від природи процесу виробництва і, зокрема, від тієї межі, до якої виробництво дає спадну віддачу за змінними факторами. Так, щоб фірмі більше виробляти у короткостроковому періоді, їй доводиться наймати більше робочої сили. Тоді, якщо гранична продуктивність (граничний продукт) праці у міру зростання кількості найнятої робочої сили швидко зменшується (унаслідок спадної віддачі), витрати на виробництво продукції швидкими темпами мають зростати. Унаслідок цього при зростанні темпів виробництва продукції, змінні та сумарні витрати швидко зростають. З іншого боку, якщо гранична продуктивність праці при зростанні кількості робочої сили зменшується незначно, то при зростанні темпів виробництва витрати зростатимуть не так швидко.

Розглянемо динаміку постійних, змінних та сукупних витрат фірми у короткостроковому періоді:

Обсяг продукції Q	Постійні витрати FC	Змінні витрати VC	Валові витрати TC
0	10	0	10
1	10	9	19
2	10	17	27
3	10	24	34
4	10	30	40
5	10	37	47
6	10	45	55
7	10	54	64
8	10	65	75
9	10	78	88
10	10	93	103

Змінні витрати VC за нульового обсягу виробництва продукції дорівнюють нулю, а у разі зростання виробництва вони безперервно зростають. Сумарні витрати визначається додаванням фіксованих витрат до змінних витрат і теж у разі зростання виробництва вони безперервно зростають.

p TC VC

FC

Г рафічне відображення постійних, змінних та сумарних (валових) витрат наведено на мал..

Графік постійних витрат FC – пряма паралельна горизонтальній осі, бо при будь-якому обсязі виробництва дані витрати не змінюються.

Крива змінних витрат VC виходить з початку координат і є зростаючою кривою. Крива сумарних витрат ТС визначається додаванням кривої фіксованих витрат до кривої змінних витрат по вертикальній осі. Оскільки фіксовані витрати незмінні, відстань по вертикалі між кривими ТС і VC буде однакова, тобто зміна валових витрат дорівнює зміні змінних витрат. Значить криві змінних та сукупних витрат будуть паралельні між собою. TC // VC.

Поведінка кривих ТС і VC показує, що в короткостроковому періоді, коли виробничі потужності фірми не змінюються, витрати фірми спочатку зростають уповільненими темпами, а потім, коли фірма починає використовувати виробничі потужності надмірно, витрати зростають прискореними темпами.