4.Поняття корисності,гранична та сукупна корисність
Корисність – це ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ.
Разом з тим і сама корисність змінюється зі збільшенням кількості товару, який споживається. Чим більшу кількість товару придбає споживач, тим менше його прагнення одержати додаткову одиницю цього ж товару. Наприклад, потреба людини мати автомобіль (якщо він його не має) може бути дуже сильною, бажання мати другий уже менше, а потреба в третьому або четвертому дуже слабка.
Оскільки корисність – поняття субєктивне, а іноді і не зовсім усвідомлюване людиною, виміряти його не можливо, як вимірюється температура, тиск, тощо. Але для проведення аналізу поведінки споживача в економіці використовується умовна одиниця вимірювання корисності – ютілія. Корисність вимірюється за принципом “краще-гірше”, з подальшим наданням відповідних числових значень.
Теорія в основі якої лежить можливість вимірювання корисності різних благ називається кардиналістською теорією. Кардиналістську (кількісну) теорію корисності запропонували незалежно один від одного У.Джевонс, К.Менгер та Л.Вальрас в кінці ХІХ сторіччя. Дану теорію підтримував А.Маршалл.
Приріст задоволення, яке отримує споживач від споживання додаткової одиниці блага називається граничною корисністю.
Гранична корисність (MU) - це додаткова корисність, отримана від споживання кожної наступної одиниці блага.
Закон спадної граничної корисності (І закон Госсена):
Гранична корисність має зворотній звязок з обсягом споживання, тобто корисність від споживання кожної наступної одиниці блага буде зменшуватись.
Вперше закон спадаючої граничної корисності був сформульований німецьким економістом Г.Госсеном в 1854 році. Підтверджень цьому закону - безліч. Для більшості звичайних людей три порції гарного морозива привабливіший варіант порівняно з однією, проте перша порція – смачніша. Але слід зауважити, що закон спадної граничної корисності не універсальний, в деяких випадках корисність додаткових одиниць блага спочатку зростає, досягає максимуму і тільки потім починає знижуватись. Наприклад, друга цукерка може бути більш бажаною ніж перша (буде мати більшу корисність), третя більш бажаною ніж друга, але якщо зїсти 10 цукерок, то одинадцята уже буде менш бажаною ніж десята, дванадцята менш бажаною ніж одинадцята і т.д., тобто починаючи з десятої цукерки гранична корисність цукерок буде зменшуватись. Подібна залежність існує для невеликих порцій ділених благ.
Закон граничної корисності пояснює, чому крива попиту на певний продукт буде спадаючою кривою. Якщо кожна наступна одиниця продукту буде мати все меншу й меншу корисність, то споживач буде купувати додаткові одиниці продукту лише при умові падіння його ціни. Якщо глянути на справу з боку продавця, то спадаюча гранична корисність заставляє виробника зменшувати ціну, для того щоб спонукати покупця до придбання більшої кількості продукції.
Графік граничної корисності – спадаюча крива (має негативний нахил), оскільки між обсягом споживання та граничною корисністю існує зворотній зв’язок.
n
MU
Q
Сукупна корисність(TU) – корисність всього обсягу споживання і дорівнює сумі граничних корисностей придбаних благ.
У нашому прикладі, якщо споживач буде випивати одну склянку води, то її сукупна корисність буде дорівнювати – 15 ютілій, якщо дві склянки, то – 15+7=22 ютілії, якщо три склянки, то 15+7+2=24 ютілії.
Згідно закону спадної граничної корисності, сукупна корисність певного блага буде збільшуватись уповільненими темпами зі збільшенням обсягу споживання даного блага.
Використовуючи ці дані, побудуємо графік сукупної корисності:
h
TU
Q
Графік сукупної корисності має позитивний нахил, тобто це зростаюча крива.