29.Ознаки ринку досконалої конкуренції. Крива попиту на продукцію окремої фірми.

Виділяють такі основні ознаки ринку досконалої конкуренції:

1. Дуже багато продавців. які на рівних умовах конкурують між собою. Головне, щоб частка кожного з них на ринку була настільки малою, що збільшення чи зменшення обсягів продажу кимсь із них ніяк не позначалося на ринковій ситуації взагалі. Звичайно, такі умови трапляються досить рідко. Однак із певною умовністю цій ознаці відповідають ринки сільськогосподарської продукції у розвинених країнах, продаж іноземної валюти в обмінних пунктах.

2. Стандартна продукція, що пропонується для продажу. Це означає, Що споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого, навіть якщо вони мають відмінності. Тому йому однаково, у якого з продавців придбати товар.

3. Відсутність можливості у окремого продавця впливати на ринкову ціну. Продавець може запропонувати свою продукцію за нижчими цінами порівняно з тими, що склалися на ринку. Однак це. по-перше, не вплине на ринкову ціну взагалі, оскільки частка окремого продавця на ринку мізерна, а, по-друге, буде зменшуватися прибуток продавця порівняно з продажем товару за ринковою ціною. Йому не залишається іншого вибору, як продавати товар за ринковими цінами.

4. Вільний вступ до галузі та вихід з неї. Ринок буде конкурентним лише тоді, коли не існуватиме ніяких законодавчих технологічних, фінансових чи інших перепон, що могли б завадити появі чи зникненню нових фірм, які виробляють певний продукт. На цій особливості досконалої конкуренції слід наголосить, оскільки саме на ній ґрунтується пояснення механізму пристосування галузі до вимог ринку у довгостроковому періоді.

5. Відсутність нецінової конкуренції. Основою для проведення нецінової конкуренції, як правило, є диференціація товару. Оскільки на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової конкуренції немає.

Також до ознак досконалої конкуренції можна віднести доступність інформації. Усі знають про все, або інформацію про ціни, технології, витрати, доходи можна отримати будь-кому і будь про кого.

Зіставлення перелічених ознак з існуючим конкурентним середовищем у реальній економіці показує, що чиста конкуренція – явище унікальне. Сьогодні майже немає сфер, де можна було б виявити ці ознаки. Існує кілька сфер, де ситуація більше схожа на чисту конкуренцію, ніж на будь-яку іншу модель ринку, наприклад ринок сільськогосподарської продукції.

Оскільки обсяг продажу продукції фірми в умовах досконалої конкуренції складає лише незначну долю від загальної ринкової пропозиції, скорочення або збільшення обсягу виробництва фірми не буде впливати на ринкову ціну продукції, тобто, фірма не може проводити власної цінової політики. Вона може лише пристосовуватися до тих цін, які на даний час склалися на ринку.

Фірма не може домогтися більш високої ціни, якщо зменшить обсяг виробництва, не потрібно їй також і зменшувати ціну, щоб збільшити обсяг продажу продукції, вона може його збільшувати по існуючій ціні. Отже, можна зробити дуже важливий висновок: скільки продукції для продажу не запропонувала б конкурентна фірма, це ніяк не вплине на ринкову ціну. Інакше кажучи, на відміну від ринкового попиту крива попиту, з якою стикається окремий конкурентний виробник, абсолютно еластична (мал.. 8.1.1,а)

P а) P б)

D

D₁

Q Q

В той час, крива ринкового попиту характеризує ту кількість продукції, яку можуть закупити всі споживачі по кожній можливій ціні. Вона завжди є спадною лінією (мал. 8.1.1,б). Тобто, графік ринкового попиту на дану продукцію – звичайна спадаюча крива, тому що всі фірми, виробляючи дану продукцію і діючи одночасно, впливають на загальний обсяг пропозиції, отож і на ринкову ціну, хоча окрема фірма не спроможна вплинути на ринкову ціну.

30. Визначення оптимальних обсягів випуску фірми за досконалої конкуренції. Валовий підхід.За умов досконалої конкуренції поведінка фірми розглядається за короткий період, коли фірма реагувала на зміни ціни рішенням скорочувати чи збільшувати обсяг виробленої продукції. Але реакція фірм – конкурентів на зміну цін може відбитися також у рішеннях про участь чи неучасть у виробництві певного товару, про вихід на ринок чи вихід з нього. Ці рішення відбивають поведінку фірми вже в тривалий період. Якщо за короткий період рівноважний стан, тобто ситуація, коли фірма задоволена виконанням своїх економічних планів, досягається за умови рівності граничних витрат і граничного доходу (ціни), то в довгостроковому плані умовами досягнення рівноваги стають, крім того, розміри фірми і прагнення вийти на ринок чи залишити його. Ці умови можна виразити такою формулою : ціна - граничні витрати = короткострокові питомі витрати = довгострокові питомі витрати.

Рівновага ціни й питомих витрат означає, що фірма задоволена знайденим обсягом випуску і не бажає ні скорочувати, ні збільшувати його. Якщо ця рівновага порушується, вона буде прагнути змінити обсяг випуску в певних розмірах підприємства. Рівновага коротко строкових і довгострокових питомих витрат означає, що фірма досягла оптимальних розмірів, за яких забезпечується рівень випуску продукції, який задовольняє її. Порушення рівноваги означатиме, що необхідно змінювати розміри виробництва, щоб забезпечити обраний рівень випуску: інвестувати чи вилучати капітал, змінювати устаткування, залучати нову чи скорочувати робочу силу і т.ін. Нарешті, рівновага питомих витрат та ціни означав що капітал, який використовується, приносить лише нормальний прибуток—не більше й не менше. Якщо порушується рівновага й ціна перевищує довгострокові питомі витрати, то виникає прибуток понад нормальний і до цієї сфери діяльності спрямовуються інші фірми; якщо ж ціна нижча за питомі витрати, то не забезпечується навіть нормальний прибуток і фірми починають залишати галузь.

Економісти розглядають досконалу конкуренцію як ідеальну ринкову структуру. По-перше, кожна фірма досягає максимуму прибутку, виробляючи продукцію за умови, що Р = МС. Це означає оптимальний розподіл ресурсів, при якому вони використовуються найраціональніше, даючи максимальну користь. По-друге, при досягненні довгострокової рівноваги кожна фірма виробляє продукцію за умови Р = АС. При цьому кожна фірма одержує лише нормальний прибуток, а тому забезпечується найдешевший із можливих варіантів випуск, що також сприяє збільшенню суспільного добробуту.