6. Вибір споживача з ординалістських теорій.Криві байдужості

Ординалістську (порядкову) теорію корисності запропонували англійський економіст і статистик Ф.Еджворт, швейцарський соціолог і економіст В.Парето, американський економіст і статистик І. Фішер. В 30-х рр.. ХХ ст.. після робіт Р.Аллена і Дж. Хікса ця теорія прийняла завершальну форму і на сьогодення є найбільш розповсюдженою.

Згідно даної теорії, граничну корисність виміряти неможливо, споживач вимірює не корисність окремих благ, а корисність наборів благ, точніше порядок переваги різних наборів благ. Споживач систематизує вибір набору благ по рівню задоволення потреб. З практичної точки зору споживач може сказати, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити наскільки один набір краще іншого.

Споживацькі переваги – це ранги, які споживач установлює для альтернативних варіантів задоволення потреб. Ті варіанти, які, на думку споживача, здатні краще задовольнити його потреби, будуть займати більш високі місця у цьому „табелі про ранги”.

Якщо збільшення певного блага, яке надається у розпорядження людини, є привабливим для неї, то таке благо називається благом з додатною корисністю

Якщо збільшення певного блага небажане для людини, то таке благо називається благом з від’ємною корисністю, або анти благом.

Ординалістська теорія основана на таких аксіомах:

1. Аксіома досконалої упорядкованості переваг споживача. Споживач завжди може назвати, який з двох наборів благ краще іншого, або визнати їх рівноцінними. Так, для наборів Х і Y: або Х > Y; або Х < Y; або Х = Y.

2. Аксіома транзитивності переваг споживача. Якщо споживач віддає перевагу набору Х порівняно з набором Y, а набору Y порівняно з набором Z, то він віддає перевагу набору Х порівняно з набором Z: якщо Х > Y, а Y > Z, то завжди Х > Z.

3. Аксіома монотонності переваг споживача. Більша кількість товару привабливіша для споживача, ніж менша. Тобто передбачається, що будуючи модель поведінки, виходимо з того, що його потреби в тому чи іншому продукті не задоволені повністю, оскільки після досягнення повної насиченості потреб певним товаром, він перетворюється на анти благо, і спрацьовує інша залежність: чим менше анти блага, тим краще для споживача.

Система переваг споживача може бути проілюстрована графічно кривими байдужості, вперше використаних Ф.Еджвортом в 1881 році.

Криві байдужості та їх властивості

Для побудови моделі поведінки споживача введемо припущення: споживач формує свій набір лише за рахунок двох товарів А і В. Серед різноманітних комбінацій (наборів) цих двох товарів можна знайти рівноцінні, що мають однакову корисність для споживача:

Комбінації	Кількість товару А	Кількість товару В
1	12	2
2	6	4
3	4	6
4	3	8

Споживачеві байдуже, яку з чотирьох комбінацій придбати – вони в однаковій мірі задовольнять його потреби, тобто мають для нього однакову сукупну корисність.Крива байдужості демонструє різноманітні комбінації двох товарів, які дають споживачеві однаковий обсяг задоволення потреб, тобто однакову сукупну корисність

А

1 2 .

4 ·L .

3 U

2 4 6 8 В

Мал. 2.1. Крива байдужості

Крива байдужості графічно відображає набір споживацьких кошиків, між якими споживач не вбачає відмінностей. Кожна точка кривої U відповідає одній із комбінацій двох товарів А і В, які в однаковій мірі задовольняють потреби споживача.

А

·L

В

Мал.. 2.2. Карта байдужості

Набір кривих байдужості для одного споживача і певної пари товарів називається картою байдужості

Враховуючи вище сказане, можна сформулювати властивості кривих байдужості:

 Крива байдужості – спадаюча крива, оскільки між товарами зворотна залежність – якщо більше одного товару, то менше іншого.

 Кут нахилу в будь-якій точці кривої байдужості дорівнює абсолютній величині граничної норми заміни одного товару іншим – MRS.

 Крива байдужості – опукла до початку координат. Якщо рухатись вздовж кривої зверху вниз, кут нахилу її буде зменшуватись.

 Через кожну точку на графіку можна провести криву байдужості. Тобто можна побудувати карту кривих байдужості.

 Кожна крива байдужості, розташована на більшу відстань від початку координат, відповідає більшій сукупній корисності.

 Криві байдужості на карті не перетинаються. Якщо б вони перетиналися, то точка перетину відповідала б комбінації двох товарів, які мали б одноразово і більшу і меншу сукупну корисність.

Карта байдужості описує особисті уподобання конкретного споживача щодо різноманітних комбінацій товарів та послуг. Наприклад, якщо є дві комбінації благ А і В і обидві відповідають точкам, розташованим на одної кривої байдужості, то споживач одержує однакову корисність від їх споживання. Якщо ж вони відповідають точкам розташованим на різних кривих байдужості, то споживач віддасть перевагу тій комбінації благ, яка відповідає точці на вищій кривій байдужості.