3. Методологія мікроекономіки

Об'єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема. Оскіль­ки мікросистема — це система економічних відносин між господа­рюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в трьох аспектах: через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини; з приво­ду чого ці відносини складаються; який основний зміст цих відносин. Аналіз взаємодії економічних суб’єктів проводиться різними методами.

Метод – це сукупність прийомів досліджень в науці і відтворення їх в системі економічних категорій, законів.

У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких до­сліджень є розробка теорій та моделей.

Мікроекономічні дослідження, як правило, розпочинаються зі зби­рання та вивчення фактів економічного життя. Узагальнення їх, виділення найсуттєвіших та абстрагування від другорядних, дослі­дження причинно-наслідкових зв'язків дає змогу встановити моти­ви поведінки економічних суб'єктів та побудувати модель.

Еконо­мічна модель — спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь і графіків, які описують взаємозв’язок різних змінних, що дає змогу прогнозувати результат. Іншими словами, – це такий уявний або реальний об’єкт, який у процесі свого вивчення заміщує об’єкт-оригінал, тобто є об’єктом-замінником.

Основою для побудови моделі є економічні дані – факти, виражені, як правило, в вигляді чисел, які дають інформацію про економічні змінні величини. Економічні змінні величини – це те, що впливає на рішення питань “що?”, “як?”, “для кого?”, з якими має справу економіка, або те, що характеризує результати цих рішень.

Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвер­дження чи заперечення фактами.

Метою економічного моделювання є намагання допомогти зрозу­міти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Буде помилко­вим вважати, що чим більше модель схожа на реальний процес, тим вона краща. Критерієм корисності економічної моделі є не ступінь її відповідності реальним економічним процесам, а відпо­відність отриманих за її допомогою прогнозів реальним подіям. Тому модель має бути максимально спрощена, що дасть змогу роз­ширити масштаби та ефективність її використання.

Побудова моделі пов'язана з втратою частини інформації про об'єкт, який досліджується. Це допомагає абстрагуватися від його другорядних елементів, сконцентруватися на головних складових системи та їхніх взаємозв'язках. Одним з найпоширеніших та найпотрібніших у економічній теорії взагалі та мікроекономіці зокрема є припущення “за інших однакових умов”. Воно потрібне для того, щоб відокремити сторонні фактори при вивченні певного явища.

Ключовою передумовою побудови економічних моделей є поси­лання на те, що економічні суб'єкти намагаються максимізувати свою вигоду. При цьому йдеться про чистий виграш, як різницю між загальним виграшем і витратами, які були понесені для його до­сягнення.

У побудові мікроекономічних моделей широко використовуєть­ся різні методи, серед яких важливе місце займають:

¬ граничний аналіз. Це до­слідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина.

¬ функціональний аналіз. У ході його здійснення в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають.

¬ рівноважний підхід до дослі­дження динамічних явищ і процесів. Розглядаючи сталу динаміку економічних явищ, мікроекономіка намагається вивчити такий їхній стан, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівнова­гою. Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану.

¬ метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом.

¬ метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу власне переходу від одного стану рівнова­ги до іншого.

Найпростішими видами економіко-математичного моделювання є моделювання у двовимірному просторі — за допомогою таблиць та графіків. Саме ці методи найчастіше використовується у мікроекономіці. Табличне та графічне моделювання допомагає сприймати залежність між різними економічними показниками. Залежність між показниками може бути як пряма, так і зворотна. Якщо залежність між двома величинами пряма, то лінія на графіку зростаюча крива, а якщо залежність між двома величинами зворотна, то лінія на графіку – спадаюча крива.

P P

S

D

Q Q

S – зростаюча крива. D – спадаюча крива.

Іноді необхідно визначити кут нахилу побудованої графічної моделі. Кут нахилу прямої лінії визначається як відношення вертикальної зміни величин до горизонтальної зміни величин. Кут нахилу нелінійної привої визначається в кожній точці. Щоб його визначити, треба провести дотичну лінію і визначити її кут нахилу.

У курсі мікроекономіки вивчаються: основи аналізу і взаємодія попиту і пропозиції, теорії поведінки споживача, теорії виробництва, поведінка підприємства в умовах монополії та конкуренції, поведінка підприємств на ринках факторів виробництва і інші питання.