11. Ефект доходу та ефект заміщення.

Ефект заміщення – полягає у зміні споживання внаслідок зміни відносних цін. Він має місце, коли більш висока ціна призводить до заміни товару, ціна на який виросла, іншими товарами.

Це цілком очевидно. Якщо ціна на чай зростає, а інші ціни лишаються незмінними, чай стає відносно дорожчим. Щоб підтримувати рівень життя з найменшими витратами, слід замінити чай іншими товарами. Споживання чаю скорочується, а споживання кави і какао збільшується. Так само підвищення цін на квитки до кінотеатру порівняно з театральними квитками може привести до того, що споживач шукатиме менше розваг, зате дорожчих.

У цих випадках споживач діє як і бізнесмен, який при відносному зростанні ціни певного фактора виробництва, замінює його іншими дешевими факторами, пристосовуючи до цієї заміни виробництво. Це дає йому змогу випускати попередню кількість продукції з найменшими витратами.

Ефект заміщення показує долю зростання попиту на здешевлений товар, яка зумовлена заміщенням цим більш дешевим товаром інших (що стали більш дорогими).

Ефект доходу – полягає у зміні споживання внаслідок зміни реального доходу. Він має місце коли змінюється кількість споживання будь-якого товару, оскільки зміна ціни цього товару призводить до зміни реального доходу споживача.

Ефект доходу показує долю зміни попиту на здешевлений товар, яка зумовлена відповідним збільшенням реального доходу.

Ефект доходу та ефект заміщення доповнюють один одного, обумовлюючи бажання і можливості споживача купити більшу кількість товарів за низькою ціною, чим за високою.

Якщо абсолютна величина ефекту доходу при зниженні ціни на товар більша за величину ефекту заміщення, загальний ефект зниження ціни на товар буде від’ємним. Такий товар носить назву товару Гіфіна. Крива попиту на товари Гіфіна зростаюча.

12. Споживчий надлишок.

Теорія граничної корисності показує, що при купівлі відомої кількості товарів, не завжди відбувається рівноцінний обмін. Більш того, дуже часто споживач виграє. Цей виграш називається “надлишком споживача”.

Кожна одиниця товару, придбаного споживачем, коштує йому стільки, скільки і остання одиниця. Але згідно з законом спадної граничної корисності, перші одиниці важать для споживача більше, ніж останні. Тому на перших кількостях він отримує додаткову вигоду у вигляді надлишку корисності з кожної із перших одиниць товару. Надлишок споживача (споживча рента) вимірюється величиною додаткової корисності, одержаної споживачем поверх суми сплаченої за товар. І, коли торгівля не дає споживачеві такої вигоди, він перестає купувати.

Надлишок споживача – це різниця між ціною, за яку споживач готовий купити товар, і ціною, яку він дійсно платить за цей товар на ринку.

Сукупний споживчий надлишок – це різниця між максимальною кількість грошей, що могла бути заплачена за певний обсяг товару, та дійсними витратами споживачів.

Поєднання споживчого надлишку із сумою прибутку, який одержують виробники, дає змогу оцінити витрати та вигоди розвитку ринкових структур та державних програм, що чинять вплив на поведінку споживачів та виробників на цих ринках.

Між загальною корисністю, та загальною економічною вартістю завжди є своєрідний розрив, він має природу додаткової вигоди, тому що споживачі завжди отримують більше, ніж витрачають.

Концепцію виграшу споживачів можна застосувати для оцінки податкового тягаря, який лягає на плечі споживачів внаслідок, скажімо, підвищення податку на додану вартість. Схвалення державою такого рішення призведе до зростання цін, втрати частини виграшу споживача та збільшення надходжень до державного бюджету. Однак приріст надходжень до бюджету буде меншим ніш втрата виграшу споживачами.